На Вінниччині легко стати археологом. Вистачить трохи глибше копнути в себе на городі. Так жартують місцеві краєзнавці про щедрі поклади решток трипільської культури. Натомість не до жартів тим, хто покликаний їх вивчати й охороняти. За останнє десятиліття чорні археологи сплюндрували не один курган, а там, де орієнтовно осідали пращури, тепер краєзнавці часто застають розриті рови.
Так, у Ямпільському районі шукачі скарбів, щоб докопатись до цінностей, навіть демонтували вузькоколійку і екскаватором викопали котлован. Проте, не розбагатіли. Завідувач відділу охорони пам’яток історії та культури Вінницького обласного краєзнавчого музею Михайло Потупчик розповів, що в Ямполі працювали дилетанти, які не знали, що копались в кургані періоду енеоліту (V-III тисячоліття до н.е.), а тоді дорогоцінні метали ще не були популярними. Михайла Потупчика дивує не стільки необізнаність чорних археологів, скільки спокій голів сільрад і дільничих міліціонерів.
— Місцева влада ні разу не повідомляла про те, що на їхній території «працюють» шукачі, — каже Михайло Потупчик. — Хоча не можливо не помітити у себе під селом екскаватора чи чужого дядька з металошукачем. Окрім того органи внутрішніх справ Вінниччини в останні роки ні разу не повідомляли про затримання злочинних груп, які займались чорною археологією. Це при тому, що кожна пам’ятка, кожне поселення поставлені на облік, і вся інформація про розкрадання й плюндрування історичних цінностей є в районних відділах культури. Окрім Ямпільського, випадки несанкціонованих розкопок були в Хмільникському, Могилів-Подільському, Вінницькому й інших районах.
На місцях трипільських поселень шукають бронзові предмети й кераміку, яка на чорному ринку нині в моді. Якщо ж пам’ятка розкопується без фіксації, то знахідки втрачають наукову цінність. Але, як правило, копають в надії вирити вартісний метал. У роботі чорні археологи користуються таким приладдям, про яке працівники музею й не мріють.
— У них є металошукачі, які коштують від півтори до п’яти тисяч доларів, геосканери, які сканують ґрунт до 15 метрів вглиб, а це майже 15 тисяч доларів, — продовжує Михайло Потупчик.
Проте стихійні розкопки — це не єдине, що нищить до кінця не досліджену підземну історію регіону. З успіхом, як каже Михайло Потупчик, цим займається і місцева влада, роздаючи під забудову землю, не радячись з істориками. Над поселенням доскіфського часу у 90-х роках збудували фабрику. І вже зовсім недавно, не зважаючи на протести охоронців історико-культурної спадщини, на березі міського озера, де були палеолітичні стоянки й таборування в епоху бронзи, виросли дачі.
ДО РЕЧІ
Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи виступив проти зміни порядку видачі дозвільних документів на ведення будівельних, земельних та інших робіт у межах зон охорони пам’ятників, історичних ареалів населених пунктів України. Як передає forUM, такої думки члени Комітету ВР дійшли у результаті обговорення законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України з питань охорони культурної спадщини».
Зокрема члени Комітету ВР не згодні з пропозицією встановити обов’язковість узгодження дозволу на проведення таких робіт, а також узгодження відведення земельних ділянок під будівництво в зонах археологічних пам’ятників з Інститутом археології Національної академії наук України. На думку народних депутатів, у законопроекті робиться спроба відсторонити кваліфікаційні ради, які є колегіальним незалежним органом, що відповідає за професійний рівень проводження робіт, від участі у видачі дозволів на проведення археологічних розвідок та розкопок. Крім того, проект Закону монополізує право видачі дозвільних документів на проведення археологічної розвідки та розкопок однією установою — Інститутом археології НАНУ.
Законодавча ініціатива, що розглядається, вважають парламентарії, значно звужує коло експертів-археологів, а також можливості інших установ (наукових, вищих навчальних закладів, громадських організацій) бути причетними до комплексу робіт, пов’язаних із виявленням, охороною та збереженням пам’ятників історії та культури.
