Усі ми, громадяни України, вчились у школі, багато хто в технікумах, училищах та вузах. Усі готувались і складали іспити (хто, які і скільки, не про те мова) та отримували оцінки від екзаменаторів. З часом багато хто сам ставав екзаменатором і вже сам оцінював тих, хто складав іспит.
Зрозуміло, що відповідно до знання матеріалу, якості навчання та вміння себе проявити на самому іспиті отримувалась оцінка: від «відмінно» — до «незадовільно».
З оцінками «відмінно» та «незадовільно» завжди й для всіх усе зрозуміло. А от стосовно «добре» та «задовільно» картина доволі розмита, затуманена. Причому, чим ближче «добре» до «відмінно», тим чіткість краща, і, відповідно, сірий морок «задовільно» зливається із суцільною темнотою «двійки». Згадаймо — «державна»! Ні для кого не є таємницею, що якраз на процес отримання «трійки» (не оцінки знань, а саме «отримання» оцінки) впливали, в першу чергу, суб'єктивні фактори.
Пригадаймо сам процес відповідей на «державну» оцінку. Екзаменатор: «Ти (ви) нічого не знаєш (єте)!» Учень (студент): «Я ж учив...» Екзаменатор: «Ти (ви) не працював (али) у чверті (семестрі)!» Учень (студент): «Я вчив... я хворів... у мене діти... мені заважали...» Екзаменатор: «Ставлю «двійку»! Учень (студент): «Не можна мені «двійку», бо батько буде бити... стипендії не буде... дитину нічим годувати. Поставте «трієчку», я обіцяю вчити!» У результаті, якщо не траплявся принциповий екзаменатор, «трієчка» ставилась у 90% випадків.
Вийшовши за двері класу або аудиторії, вже серед своїх товаришів той, котрий хвилину тому принизливо випрошував «трієчку», перевтілюється в такого собі «героя», що отримав перемогу. Це теж дуже знайоме — чи не так? Результат поблажливості та фальшивого співчуття екзаменатора — брак знань, хоча у власників атестатів та дипломів «державні» оцінки. А далі такі горе-фахівці займають робочі місця, посади та просуваються різними методами і шляхами на дедалі вищі позиції і вже керують іншими, керують, керують... Сірість повзе вгору, розливається навкруги, займає нові простори. Із часом (а дуже часто із самого початку) сірість проявляє агресивність — надто, коли їй про її суть не говориться чітко й однозначно. За умови чіткої оцінки (згадаймо знову принципового екзаменатора), що висвітлює всю суть сірості, остання не має варіантів на відтворення та поширення. Атмосфера поблажливості і половинчастих оцінок — то сприятливий клімат для прояву та процвітання цього явища.
Коли дивишся навіть стерилізовані передачі нашого УТ з участю «державних» мужів, керівників найвищого калібру (а надто, коли вони силкуються пояснити жалюгідні результати свого «керування» господарством під назвою «держава Україна»), часто пригадуються картини іспитів з участю вічних сірих «трієчників». Так само чується: «Я вчив... я хотів... не можна «двійку»... мені заважали... Поставте «трієчку», я буду вчити». Упізнаєте? І не має бути сумніву, що для отримання необхідної «державної оцінки» наші державні мужі готові пережити (та вони й не переживають!) будь-яке приниження перед екзаменатором. А вже що буде після досягнення бажаного тріумфу, перемоги (за дверима, у своєму колі), нехай кожен із нас уявить собі сам, відповідно до наявної інформації про «переможців» та відповідно до своєї фантазії. Однак не забуваймо, що після тріумфу переможці часто бувають зовсім без гальм та обмежень, і судити їх за те буде нікому (треба ж буде якось компенсувати своє минуле приниження і відігратися на екзаменаторах).
Скоро настане час іспиту під назвою «вибори президента», де весь народ України буде в ролі екзаменатора, а система нинішньої президентської влади, що дуже хоче отримати «трієчку» — в ролі того, хто складає іспит. І питання стоїть дуже просте: чи є за що в нинішній ситуації, чи є якісь позитивні результати діяльності сьогоднішньої президентської команди (а це фактично шість років керування країною), які дозволяють нам, громадянам України, оцінити їх хоча б на «задовільно»? Таку оцінку можуть поставити тільки самі собі члени цієї команди та члени їхніх сімей.
З усього вищесказаного можна зробити такі висновки:
1. Якщо на іспиті під назвою «вибори» чинна президентська команда на чолі зі своїм лідером отримає «задовільно», то сірість іще більше пошириться повсюдно, ще агресивніше буде реагувати на прояви обмеження її поширення, ще більше буде переходити в суцільну темноту.
2. Тільки чітко поставлена екзаменатором (тобто всіма нами) оцінка «незадовільно» не дасть можливості для тріумфу сірості в нашій державі у наступні п'ять років.
3. Усі половинчасті та поблажливі оцінки призведуть до тріумфу сірості.
Г.П. ОКОВЕНКО,
Київ
