За даними спілки «Чорнобиль-Україна», в країні сьогодні мешкає 950 тисяч дітей, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. Поруч із тим зменшується фінансування чорнобильських програм.
Соціальні проблеми, пов’язані з оздоровленням та лікуванням дітей, потерпілих від Чорнобиля, вивчалися у дослідженні, яке проводилося Інститутом соціології НАН України у травні 1998 року за підтримки Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Опитувалися батьки неповнолітніх дітей, сім’ї яких мешкають у забруднених зонах або ж були переселені із зони відчуження, а також представники контрольної групи (мешканці екологічно чистих територій, що не постраждали від аварії на ЧАЕС; усього 450 респондентів).
За отриманими даними, показники захворюваності дітей, порівняно з груднем 1995 року, коли проводилося аналогічне дослідження, погіршилися. Якщо серед мешканців забруднених зон дещо знизилася частка тих, хто вказує, що їхні діти страждають хронічними захворюваннями (з 24% до 13%), то тих, хто дає відповідь, що їхні діти часто хворіють на гострі інфекційні захворювання, стало більше (відповідно 38% і 47%). Серед переселенців на хронічні хвороби дітей вказали 30% (1995 року — 14%), серед представників контрольної групи — відповідно 11% та 15%. Серед опитаних мешканців забруднених зон лише 3% вважають, що їх діти є в цілому здоровими, серед переселенців такі складають 13%, серед представників контрольної групи — 24%. Тому не дивно, що серед мешканців забруднених зон, які мають неповнолітніх дітей, найбільше тих (55%), хто переконаний: Чорнобильська аварія відчутно вплинула або навіть зламала здоров’я та долю їхнiх дітей, серед переселенців таких — 46%.
Лише 4% опитаних мешканців цієї зони, які мають неповнолітніх дітей, вказали, що вони отримують екологічно чисті продукти харчування.
Соціологи зробили спробу виявити, чи відбулися зміни у наданні допомоги та оздоровленні дітей, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, протягом часу, що минув від попереднього дослідження (березень 1997 року). Останнє опитування виявило погіршення у наданні практично всіх видів допомоги мешканцям забруднених територій. Так, не забезпечувалися чистими продуктами та харчовими додатками (маючи право на цей вид допомоги) у 1997 році — лише 2%, а у 1998 — 48%, не одержували компенсації вартості продуктів харчування для дітей, які не харчуються у навчальних та дошкільних закладах — відповідно 3% і 31%. Постійно забезпечувалися щорічними безкоштовними путівками у 1997 році — 79%, у 1998 — лише 18%, безкоштовне харчування школярів, учнів ПТУ та технікумів одержували постійно відповідно 70% і 51%, безкоштовні ліки для дітей за рецептами — 71% і 21%. Рівень надання більшості видів допомоги переселенцям ще нижчий.
Попередні дослідження показали гіршу оцінку в організації оздоровлення та лікування дітей із сільської місцевості порівняно з мешканцями міст. Згодом ситуація «вирівнялася» — за рахунок погіршення у містах. Так, згідно відповідям опитаних, якщо 1997 року серед респондентів (мешканців міст) 83% відповіли, що їхні діти постійно забезпечуються безкоштовними ліками за рецептами, то у 1998 — лише 15%.
Респонденти також оцінювали діяльність різних державних інститутів із надання допомоги постраждалим, у тому числі й постраждалим дітям. Дослідження продемонструвало значне зниження порівняно з 1995 та 1997 роками оцінки діяльності Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Очевидно, що така оцінка значною мірою спричинена тим, що саме на міністерство респонденти покладають основну частку відповідальності за погіршення ситуації з надання допомоги постраждалим. Залишилася низькою оцінка діяльності місцевих адміністрацій та керівництва підприємств (колгоспів). Діяльністю органів охорони здоров’я особливо невдоволені ті потерпiлі, які мають дітей, котрі страждають хронічними захворюваннями — серед них ніхто (!) не вказав, що органи охорони здоров’я добре виконують свої обов’язки щодо потерпілих.
