Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сьогодні — День донора

14 червня, 2005 - 00:00
ЦЕНТР ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ ЗАБЕЗПЕЧУЄ «СИРОВИНОЮ» СТОЛИЧНІ ЛІКАРНІ МЕНШЕ, НІЖ НАПОЛОВИНУ / ФОТО НАДАНЕ АВТОРОМ

Полудень. У Київському міському центрі переливання крові тиша. У маніпуляційній залі самотній силует: тимчасово безробітний Сергій здає плазму. «Раніше у нас тут черги були, — згадує медсестра. — А сьогодні майже нікого».

Кількість донорів за останні п’ять років зменшилася наполовину. Минулого року кров здали 38 тисяч осіб, а для того, щоб стабільно забезпечувати «сировиною» понад 70 столичних клінік, потрібно 80 тисяч. Чому люди перестали здавати кров? Найпоширеніша версія — маленька плата за здавання крові. За радянських часів донор отримував 25 рублів (на ті часи пристойні гроші), сьогодні — 25—30 гривень. Проте в Європі люди здають кров безкоштовно, й там донорської крові вистачає завжди.

«У Європі бути донором престижно, це означає, що ти здоровий, — розповідає Людмила Заневська, завідуюча Центром переливання крові. — А у нас співчуття і милосердя притупилося. Якщо резонансна ситуація, як із Настею Овчар, люди відгукуються — тоді, до речі, до нас прийшло 70 чоловік. Але кров та її компоненти потрібні щодня. Сьогодні керівники підприємств дуже неохоче відпускають співробітників, щоб вони здали кров. А раніше підприємства давали нам по 500 — 700 чоловік. Допомагають Центру переливання крові хіба що співробітники МВС. Ось лише минулого тижня 700 осіб здали кров.

– Є думка, що здаючи кров, можна «підчепити» те чи інше захворювання.... — Це абсолютно виключено — весь інвентар у нас одноразовий і потенційних донорів в обов’язковому порядку безкоштовно обстежують. Скажу більше: бути донором — це навіть корисно для здоров’я. Адже кістковий мозок при втраті крові має властивість викидати в кровоносне русло нові клітини. А нове — це завжди добре.

— Який відсоток «бракованої» донорської крові?

– На жаль, дуже великий, особливо серед молоді: гепатити, інфекції, часто недокрів’я.

Поки ми розмовляли з Людмилою Йосипівною, підійшов заслужений донор України Віктор Костюченко. Протягом 20 років він здає кров безкоштовно, а сьогодні прийшов у центр 163-й раз. «Він у нас останній із могікан. Таких, як Віктор Миколайович, залишилося лише 10 осіб», — нарікає Людмила Заневська.

Олена ЯХНО, товариство Червоного Хреста в Україні
Газета: 
Рубрика: