«Дачу Докса», один із найстаріших маєтків одеської Аркадії, було знесено в ніч з п’ятниці на суботу. На місці зруйнованого будинку готуються до зведення багатоповерхівки: крім самої будівлі знесені ще й дерева, що росли навколо. Місцева влада відповідає, що «дача Докса» знаходилася на території колишнього санаторію «Дружба», й усі три будівельні майданчики на цій території мають дозвіл на проведення підготовчих робіт. А найголовніше — сама будівля не була пам’яткою архітектури.
Про можливість знесення споруди попереджали низка одеських ЗМІ та громадських діячів. На своїй сторінці в «Фейсбуці» краєзнавець Олександр Бабіч писав: «Дача Докса — останній з особняків Гагаринського плато Одеси. Днями його знесуть і на його місці збудують чергову висотку «Гефесту». І перетвориться Аркадія на найбільш мерзенний спальний район Одеси. Дихати покупці «елітної нерухомості» будуть власними вихлопами».
Удень 28 жовтня, перед самим знесенням будівлі, очільник Одеської області Михеїл Саакашвілі підписав розпорядження про заходи щодо збереження «дачі Докса», однак це не допомогло її врятувати.
Забудовою території колишнього санаторію займається будівельна компанія «Гефест», власником якого є Пантелеймон Бумбурас. Прокоментував ситуацію зі знесенням особняку директор БК «Гефест» Олександр Проценко, наголосивши, що «дачою Докса» ніхто досі не опікувався і вона перебувала в аварійному стані: «На сьогодні компанією «Гефест» були отримані всі необхідні документи для початку підготовчих робіт на цій території. Пройдені всі необхідні сесії одеської міської ради. Роботи вже тривають майже два тижні, і досі жодних приписів або листів на адресу нашої компанії не надходило. Так, на балансі санаторію «Дружба» перебував спальний корпус, але він ніде не був зазначений як пам’ятка архітектури. Тому відповідно до нашого плану робіт і був виконаний розбір цієї будівлі, якій щодня загрожувало самостійне руйнування. Тепер там планується збудування 24-поверхового багатоквартирного будинку».
Трохи з історії будівлі. Особняк до революції належав Анатолію Доксу, члену одеської суддівської палати. Пізніше територія «дачі Докса» увійшла до санаторію «Дружба», а в самому будинку проживала адміністрація санаторію. Однак пізніше «Дружбу» почали розпродавати, і найбільшим покупцем землі стала компанія «Саут парк», власником якої був колишній нардеп Ігор Марков. Декілька разів «дачу» підпалювали, остання пожежа була 2010 року.
Юрій НIКIТIН, представник громадської організації «Збережемо Одесу самі»:
— Незважаючи на те, що «дача Докса» була будівлею неймовірної краси, абсолютно незвичайною, вона ніколи (за моїми даними) не була пам’ятником архітектури. Навіть в найпершому реєстрі культурної спадщини 1991 року, який практично ідентичний з радянським, її немає. Чому так сталося, яким критеріям вона не відповідала — мені важко сказати. Але той факт, що держава ніяк цю будівлю не охороняла, був використаний як підстава для її знесення. Фактично будинок ніщо не могло захистити. Права на землю у забудовника є, ДПТ затверджено, історичного ареалу там немає. Усе залежало лише від доброї волі забудовника, бо муніципальна влада показала, що волі захищати будівлю у них не було.
Дмитро ЖДАНОВ, координатор громадської ініціативи Odessa Incognita:
— Дача Докса не була об’єктом культурної спадщини, тому й не було жодних законних підстав для заборони знесення будівлі та забудови цієї території. На жаль. Де були усі ті громадські активісти, які активізувалися зараз, коли цей об’єкт виводили з реєстру об’єктів культурної спадщини? Хто був ініціатором? Яку посаду він зараз займає? Ось три питання, на які треба відповісти вже сьогодні. Бо це не єдиний об’єкт культурної спадщини Одеси, який не має охоронного статусу. Сьогодні знесли один об’єкт, завтра інший, післязавтра — третій. На цій ситуації не треба піаритися, потрібно працювати та рятувати культурну спадщину.
Було б добре розширити штат управління з питань культурної спадщини. Їх там орієнтовно вісім людей, а об’єктів тільки в офіційному списку — 1500. На кожен із них необхідно скласти паспорт, облікову картку, провести заміри, зробити фотофіксацію, скласти акт обстеження, покопирсатися в архівах, знайти інформацію щодо аутентичного вигляду, написати історичну довідку. Це колосальна праця.
Зараз в небезпеці й одеські колодязі, і старовинні «бельгійські» трамвайні зупинки. Частина цих зупинок колись була в реєстрі культурної спадщини. Потім їх викреслили з реєстру. Зараз ми розробили нову документацію, яку відправлять у Міністерство культури України на затвердження. Старовинні козацькі некрополі в Нерубайському та Усатовому також планомірно знищуються сільрадами для звільнення землі для нових захоронень. Старовинним інформаційним табличкам на фасадах Одеси комунальники взагалі оголосили війну. Їх зафарбовують, пробивають задля монтування ліхтарів, завішують сучасними адресними табличками. В небезпеці і найбільш знакова будівля — дерев’яна станція порятунку на воді, що побудована на початку ХХ століття Львом Влодеком. Це єдина в Одесі архітектурна пам’ятка виконана повністю з дерева. І її ще можна зберегти. Треба брати під охорону.
