Добре людям, які бачать, адже понад 90% інформації ми сприймаємо завдяки зору. Та в Україні є тисячі слабозорих та сліпих людей, для яких кольори життя стають доступними лише через звук, дотик, слух. Нині держава мало піклується про незрячих, зокрема, це стосується й друкування книжок шрифтом Брайля. І хоча цьогоріч світ відзначає 200-річчя з дня народження засновника шрифта для незрячих, в Україні вже припинив свою діяльність Будинок звукозапису й друку, де пишуться аудіокниги, друкуються періодичні видання та художня література шрифтом Брайля.
— За останній час держава планово займається знищенням УТОСу, що вже там говорити про формування інформаційного простору для незрячих, — вважає Юрій Вишняков, директор Центральної бібліотеки для сліпих ім. Островського. — Ще 12 років тому ми мали пристойну інфраструктуру для людей із вадами зору (клуби, комп’ютерні центри, власну капелу «Карпати»). Сьогодні ж підтримка цієї галузі ледь животіє, а з 280 млн. грн., передбачених у держбюджеті на ці потреби, на книжки виділено 900 тисяч грн., та й тих ми не побачили. Так що кожна книжка, що виходить чи то шрифтом Брайля, чи то у аудіоформаті — справжня подія для нас.
Тому вихід у світ аудіокниг для незрячих, тим більше — вишуканої поезії, є справжнім подарунком. Так, студенти-волонтери Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках благодійного проекту «Аудіокниги для людей із вадами зору» вже записали вибрані поезії Богдана-Ігоря Антонича. Диски отримають 79 бібліотек та 5 шкіл-інтернатів для людей із вадами зору.
— На Заході вже давно стало пріоритетом, передовсім для молоді, віддавати вільний час для волонтерства на користь знедолених. Наш проект має на меті висвітлити проблему недостатнього оснащення бібліотек для незрячих (і тему інвалідів із вадами зору загалом) завдяки залученню до соціальної роботи найактивніших студентів, — сказала одна з ініціаторок проекту, волонтерка Євгенія Вятчанінова.
Суть роботи волонтерів цього проекту в тому, що на базі Інституту журналістики вони записують серію аудіокниг із низкою віршів поетів, першими з яких були твори Богдана-Ігоря Антонича. Також планується записати поезію Михайла Семенка, Павла Тичини, Максима Рильського, Володимира Сосюри та поетів доби Розстріляного Відродження (Юрія Клена, Михайла Драй-Хмари, Василя Еллан-Блакитного тощо). Книги розповсюджуватимуться в мережі бібліотек для сліпих та всюди, де є в тому потреба: в школах-інтернатах для дітей із вадами зору, які за шкільною програмою вивчають твори зазначених авторів. Студентів підтримали меценати: група компаній «Фокстрот», компанії «Медіатрейдтинг» та «Сі Ді Імідж». Інформаційний та консультаційний супровід забезпечив Український форум благодійників.
Крім наданих CD-дисків, бізнесмени висунули цікаву пропозицію на майбутнє — сформувати аудіоальбом, де три диски могли б задовольнити інтерес різних вікових аудиторій — від малечі до дідусів. Також у планах ініціаторів проекту — закупити аудіопрогравачі в подарунок кільком офтальмологічним відділенням київських лікарень.
