Фонд «Демократичні ініціативи» провів загальнонаціональне опитування студентів України та порівняв результати із результатами 2011 року. Запитували про студентське життя, навчання, вибір професії, роботу, самоврядування, вільний час, бачення майбутнього. Порівняно з попереднім дослідженням, у сучасних студентів зросли вимоги до якості освіти, також більше студентів визнають, що для влаштування на престижну роботу більшу роль відіграє професійний рівень, а не особисті зв’язки. Згідно з опитуваннями, найбільше корупції — на природничих факультетах, найменше — на мистецьких.
• Більш за все сьогодні студентів хвилюють чинники матеріальні: нестача грошей, неможливість працевлаштуватися у вільний час, корупція. Дуже незначна частина студентів живе власне на стипендію — 11%. Ще у 7% студентів стипендія складає понад 80% від їхнього доходу. Майже 40% студентів уже працюють, із них 11% — за спеціальністю. Кожен десятий студент вже зараз не збирається працювати за майбутньою професією. Ще більше — у технічних вишах. А половина з тих, хто таки хоче працювати за обраним фахом, відповіли, що — «залежно від рівня зарплати».
• «Загалом вищу освіту в Україні студенти оцінюють нижче, ніж «задовільно», а освіту у власному виші — трохи вище, ніж «задовільно». Порівняно з 2011 роком, оцінки — нижчі. Я не думаю, що за цей час істотно змінилася освіта, очевидно, студенти стали більш вимогливими, — вважає 
директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Ірина БЕКЕШКІНА. — Зросла кількість тих, хто хотів би навчаться за кордоном: зараз — майже 70%, у 2011р. було 55%. Цікаво і важливо, що студенти вважають, що кількість вишів має визначатися потребами ринку праці, а також спроможністю ВНЗ давати якісну вищу освіту. Це йде в курсі реформ і змін, які напрацьовує Міносвіти, намагаючись скоротити навчальні заклади, які не дають якісної освіти. Студенти виділити три проблеми, які вимагають першочергового розв’язання. Це невизнання більшості вітчизняних вишів у світі. Це — проблема №1 і серед батьків. Тобто вже зараз і батьки, і студенти співвідносять нашу освіту із вимогами, які є за кордоном. Невідповідність викладання вимогам ринку — друга нагальна проблема, третя — корумпованість викладацького складу вишів. Водночас студенти не вбачають проблеми в низькому професійному рівні викладачів і відсутності студентського самоврядування. Студенти часто бачать наслідок, але не завжди — причини, які до цих наслідків призводять. Бо що насторожує, і що мені не сподобалося, так те, що пропозиція ввести тестування випускників вишів — а це, на мою думку, може кардинально змінити підхід до якості освіти у вишах — підтримало лише 10% студентів. Коли ставили конкретне питання «за» чи «проти», більшість студентів висловилися проти впровадження ЗНО під час вступу в магістратуру і проти ЗНО на виході. Що краще студент навчається, то позитивніше він ставиться до ЗНО, але це стосується лише відмінників».
• За оцінками експертів, за останні чотири роки корупції у вишах стало трохи менше — на 5 — 10%. Але це — не радикальні зміни, тому що радикальні полягають у ліквідації причин корупції. Чому вона існує? Тому що студенти вважають, що так простіше навчатися. По-друге, в корупції найбільше задіяні ті, в кого найбільше «трійок». Це означає, що ця частина студентів або не може навчатися, або не хоче.
«Якби ці цифри ми отримали в медицині, то сказали б, що хворий у дуже серйозному передінфарктному стані. Необхідні кваліфіковані «реаніматори», інакше буде біда. Адже ті, хто навчається, ставлять вищій освіті за якість 2,8 бала за п’ятибальною шкалою! 68,8% говорять про купівлю дипломів, контрольних робіт, оцінок... Я не помилявся, коли неодноразово говорив, що іноземний студент іде до університету здобути знання, а український — диплом, який йому не 
завжди потрібен, — переконаний директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор ЛІКАРЧУК. — Ще 79,4% студентів визнають, що вони більше схильні до того, щоб купити оцінки. І тільки 46% збираються працювати за обраною спеціальністю. З цього я роблю два висновки: нам потрібно робити більш жорсткою систему вступу до ВНЗ. Тому що якби ми на сьогодні грамотно проаналізували правила прийому, які виші запропонували у 2015 році, то побачили б, що лише п’ять університетів у правилах прийому поставили вимогу — сертифікат з української мови з результатами поглибленого рівня. Якщо візьмемо ті 300 університетів України, які ми називаємо справжніми, із них лише дев’ять вимагають від абітурієнтів сертифікат поглибленого рівня. 93% згодні приймати абітурієнтів із найнижчим балом ЗНО — 100. Я вже не кажу, що на філологічні спеціальності деякі університети не поставили іноземну мову як вступне випробування... Друга пропозиція — в найближчі роки ми маємо почати процес запровадження ЗНО з предметів, які є в університетах, — хоча б із базових, на яких ґрунтується підготовка випускника».
• Вища освіта — це не тільки студентство, а й професорсько-викладацький склад. Експерти вважають, що відповідальність за організацію реформування системи освіти лежить саме на цих 
людях. Уже рік пройшов з часу ухвалення Закону «Про вищу освіту», але, за словами голови Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Лілії ГРИНЕВИЧ, він ще не почав працювати в академічних спільнотах. Називають низку причин, одна з яких — спротив консервативної частини викладачів та керівників навчальних закладів.
• «Великою ілюстрацією цього спротиву є вибори до Національного агентства забезпечення якості вищої освіти. Те, що ми отримали там людей, які були люстровані, а раніше — задіяні в системі при попередньому міністрі освіти, свідчить про неготовність спільнот до реформ та про бажання працювати за старими схемами, — говорить Лілія Гриневич. — Наступне питання: хто стане очільником агентства, хто буде заступниками? Ми не можемо допустити, щоб таку важливу інституцію, яка є серцевиною забезпечення якості вищої освіти, очолювали люди старої системи, котрі не володіють європейськими підходами оцінки якості освіти. Тому до цього треба особливо прискіпливо поставитися. Друга проблема: бракує необхідних технологічних рішень. Зокрема в частині антиплагіату. Про боротьбу із плагіатом ми можемо чесного говорити зі студентами, якщо покажемо, як з ним борються в академічному середовищі. Сьогодні Закон «Про вищу освіту» дав спеціалізованим вченим радам можливість присуджувати наукові ступені. Проте до цього часу вони не забезпечені відповідним антиплагіатним програмним забезпеченням, а це дуже важливо, щоб кожна вчена рада мала можливість ним скористатися. Третя проблема — студенти поки що системно не відчули запровадження Закону «Про вищу освіту» через відсутність нових стандартів у освіті. Ми дуже сподіваємося, що саме цей рік стане роком розробки нових стандартів, які зобов’яжуть усі виші забезпечити 25% змісту навчальних курсів за вибором студентів. Бо це є позиція закону».
