Посольство Франції та Французький культурний центр днями представили в Національному художньому музеї України експозицію живопису Андре Жоліве під назвою «Квіти роману». Виставка триватиме до 1 листопада. У рамках вернісажу, з різницею в один день, організатори також представили поцінувачам мистецтва унікальний проект — «Книгу художника» пана Жоліве, створену на основі циклу віршів Василя Стуса — «Костомаров у Саратові».
Свої авторські експозиції у Франції художник організовує з 1990 року. Утім, більшість творів у такому поєднанні, послідовності вперше представлені в Києві. Це незвичайний художній проект, причому не лише за манерою виконання, а й за його реалізацією, і сам образ митця не вписується в жодні рамки. Чоловік у чорному капелюсі — таким постав Андре Жоліве перед українською публікою. Він — художник, який не обмежується лише палітрою фарб. Жоліве і рок-музикант, і поет, і письменник, і активний культурний діяч.
У написанні своїх картин митець користується акриловими фарбами та тушшю. Масивні полотна заполонили майже всі стіни двох виставкових зал музею, створюючи враження гігантського гобелену, що передає відчуття безкінечності.
У Андре Жоліве тіло є химерою, монстром, що існує поза нормою, оскільки його занадто довго втискали в певні соціальні рамки, спотворюючи, щоб воно відповідало чийомусь уявленню, проте протистояло власній природі. Усю творчість митця наскрізь пронизує художнє спілкування довкола людини.
— Після того, як на полотно нанесена акрилова фарба, я роблю невеличкі кола пером і тушшю. Дехто каже, що це дуже кропітка робота, проте я так не вважаю, — зазначив Андре Жоліве під час відкриття «Квітів роману». — Наприклад, на створення картини великого формату витрачаю десь чотири дні. Приємно, що в Києві зібралось багато людей на відкриття моєї виставки. Мистецтво — це шлях від людини до людини. І сьогодні, я маю надію, ви зможете побачити, наскільки це відповідає дійсності.
Десять років тому французький художник вперше для себе провів паралель між текстом та зображенням, додавши малюнок та живопис до різних документів, наприклад, протоколів про порушення порядку, до витягів із поточного рахунку та іншого (колажі, наклеєні на полотно). Ці роботи надихнули його на створення «книг художника», у яких він продовжує діалог між текстом та зображенням. У 95-му створює свою першу «Книгу художника» — «Стислий нарис з медицини» разом із поетом Брюно Женестом. Пізніше він звертається до творчості французьких поетів, зокрема, Жоеля Убо, Віктора Сегалена.
— «Книга художника» — це художній об’єкт, створений у формі книги. Це твір, у якому візуальні образи перестають бути просто ілюстрацією і позбавляються другорядності, — розповіла «Дню» Марина Скирда, заступник директора НХМУ. — Вони є відповіддю, рефлексією художника на образи, створені словом. Чудовисько, що в композиціях Андре Жоліве виринає на поверхню своєрідною примарною фігурою, несе в собі відчай, пов’язаний із неможливістю зберегти єдність свого «я». Його малюнки — величезний світ кольору, крапок і кіл, що пульсують, множаться і рухаються.
За словами Андре Жоліве, він випадково натрапив на переклад віршів Василя Стуса, які його дуже вразили. І лише згодом дізнався, яка тяжка доля спіткала українського поета. Цикл «Костомаров у Саратові», написаний Стусом у 1965 — 1967 рр., яскраво відображає характер поета. У поетичних рядках перегукується безмежна щирість і глибина безмежності людського горя, ведеться вічний діалог сучасності з минулим і майбутнім. Ці вірші й сьогодні лишаються поза межею часу та простору. «Не побиваюсь за минулим, Побитим шашіллю зневір. Малої віри на безвір’ї, Малої ласки серед зла, Квадрат — чотири на чотири — І окрай чорного стола», — імпровізація, експромт, подекуди відчай і безнадія, психологічний трепет душі, внутрішня образність, творчі пошуки — ось що споріднює українського автора, поета одухотвореного космосу з живописним текстом пера французького митця.
На виставці, окрім самої книги, були представлені вісім портретів Василя Стуса, виконані в різних кольорах. Як зізнався «Дню» син письменника Дмитро Стус, його вразило те, наскільки художник зумів передати, вловити той живий, справжній погляд батька.
