Резонансна відставка голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського стала однією з головних подій минулого тижня. Вона привернула величезну увагу не лише вітчизняних, але й світових ЗМІ. Слідом за губернатором про свою відставку заявили також його заступники — ті, кого прийнято називати «командою Коломойського». Настав час підбивати підсумки річного перебування на чолі одного з основних регіонів України, який порівнюють із бастіоном на шляху російської агресії. Заступник губернатора Святослав Олійник через свої обов’язки відповідав за координацію роботи з правоохоронними органами та силовими структурами, а отже, безпосередньо займався питаннями безпеки регіону. Результатами командної роботи він задоволений. «Ми забезпечили стабільність, безпеку і захист нашої території», — сказав він у бесіді з кореспондентом «Дня».
— Підбиваючи підсумки, можу сказати, що домогтися результату було непросто. Нам довелося починати свою роботу, коли країна опинилася у важкій кризовій ситуації. Незважаючи на це, ми змогли взяти під контроль не лише проблеми безпеки. В економічній сфері вдалося досягти стабільного зростання: на сьогоднішній день у Дніпропетровській області рекордний профіцит бюджету — 2,8 мільярдів гривень. Цього результату було досягнуто завдяки боротьбі з корупцією, припиненню розкрадання бюджетних коштів. Таким чином, ми підняли планку ефективності роботи влади. Як відомо, починати нам довелося не лише з боротьби проти корупції, але й з боротьби з не менш небезпечним противником — сепаратизмом, який набирав обертів на Південному Сході. Хочу сказати, що зроблено для безпеки нашого регіону та України чимало. Ми не могли чекати місяцями на ухвалення рішення в Києві щодо охорони рубежів. Тому будівництво оборонних споруд ми розпочали ще влітку минулого року. Зволікання у цій справі могло обернутися катастрофою. Ми провели консультації з військовими фахівцями. Адже захисні споруди — це не блокпост, а абсолютно інший рівень, він вимагає серйозного інженерного підходу з розумінням місцевості, рельєфу, особливостей пересування військової техніки. Було проведено серйозне планування, і протягом всієї другої половини минулого року ми активно вирішували проблему. І не лише на території Дніпропетровщини, але й на території Донецької області в окремо взятих секторах. Ми будували, не очікуючи вказівок зверху, і укріплювали наші рубежі.
Не треба плекатии ілюзій, що ситуація швидко вирішиться. Можливо, що вона ще не дійшла до своєї кульмінації і попереду в нас ще складніші часи, ніж ми пережили. Треба готуватися до цього, а це означає, зводити інженерні споруди й укріплювати обороноздатність. Вважати стан справ задовільним я б не став. Наша армія як і раніше вибудовується шляхом збільшення чисельності військовиків без якісних змін і якісної підготовки. При цьому, я не кажу про бойовий дух, про готовність людей захищати свою країну, але технологічно нам необхідне оновлення, тому що ми сильно відстали й потрібно наздоганяти.
— Ваш колега Геннадій Корбан нещодавно повідомив, що кордон Дніпропетровської області знаходиться під тотальним відеоспостереженням.
— Так, у нас було збудовано систему відеоспостереження по всьому периметру Дніпропетровської області. Побудовано більше двох десятків опорних пунктів, і всі вони оснащені системою відеоспостереження. Щобільше, ця система постійно розширюється і дає можливість фіксувати увесь потік транспорту, який в’їжджає на територію області. Це дозволяє відстежувати багато процесів, завдяки можливостям, які дає сучасна техніка. І ця інформація не висить у повітрі, вона відразу надходить до військових. Вони з великою зацікавленість включилися в цю роботу, тому що для них це — не лише забезпечення безпеки, але й залучення до сучасних технологій. Систему можна вдосконалювати, і у нас є низка працівників правоохоронних органів, які були у Великій Британії. Вони бачили рівень безпеки, який дають сучасні технології, тому нам було зрозуміло, до чого прагнути. Якщо ми хочемо стабільного й мирного життя, то нам необхідно користуватися такою технікою.
— Хто фінансував ці роботи?
— Фінансувалися вони за рахунок коштів «Фонду оборони країни». Це благодійний фонд, створений за підтримки керівництва облдержадміністрації. Донорами є дуже широке коло людей, починаючи від приватних осіб, які роблять невеликі пожертви, і закінчуючи великими промисловими підприємствами регіону. Ми вдячні їм усім за участь. Не всі, звичайно, жертвували кошти, є й такі структури, які не вважали за необхідне піклуватися про оборону країни. Але це хай буде на їхній совісті.
БОРИС ФІЛАТОВ У БУДІВЛІ ОДА В ОСТАННІЙ ДЕНЬ РОБОТИ «КОМАНДИ КОЛОМОЙСЬКОГО» В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ. ЦІКАВО, ЧИ БАГАТО ЗНАЙДЕТЬСЯ ПАТРІОТИЧНИХ УКРАЇНСЬКИХ ПОЛІТИКІВ, ЯКИМ ДАРУЮТЬ ПОДАРУНКИ, ЩО ПОБУВАЛИ В БОЯХ? / ФОТО НАТАЛІЇ КРАВЧУК /«НОВОЕ ВРЕМЯ»
Загальна цифра коштів, витрачених на безпеку й оборонні заходи за півроку, лише в нашій області — це сотні мільйонів. Я думаю, що не помилюся, якщо скажу: десь триста мільйонів гривень. Але це не лише відеокамери. Це й оснащення бійців підшефних нам батальйонів. Зараз стало легше, коли надійшли певні види невоєнної допомоги з інших країн. А впродовж усього минулого року не було ні білизни, ні берців, ні військової форми. Тому ми взяли на себе цю ділянку роботи, ми забезпечували всім, окрім зброї. Зі зброєю — це вже до Міністерства оборони. Ось так ми й прожили весь минулий рік. Звичайно, поступово і державні структури підключалися. Повільно, але починали входити в проблематику, хоча державна машина працювати так не повинна. Подібна інертність є неприпустимою, а подекуди й злочинною.
— Наскільки ефективна ця система безпеки?
— Загроза з боку зони АТО все-таки велика. Ми не маємо права ні на хвилину розслаблятися, хоча, звичайно, всі люди сильно втомилися від цієї напруги. Ми ж бачимо, що в сусідніх областях існує постійна загроза. Там регулярно трапляються теракти — в Харкові, Одесі, Запоріжжі підривають залізничні мости, підкладають вибухові пристрої у громадських місцях. У Дніпропетровській області, дякувати богові, донедавна було все спокійно. Зокрема завдяки ефективнішій роботі спецслужб. Ми допомогли їм консолідуватися для виконання завдань, для яких вони й створені. Я не можу сказати, що ця робота виконувалася на п’ять балів, але вона йде.
Загроза терактів все-таки існує, і ми довго із цим житимемо. Підвищився й рівень вуличної злочинності, пов’язаної з великою кількістю зброї, яку вже не диверсанти, а учасники бойових дій привозять із собою. І у нас є досить неприємна статистика зростання побутових злочинів, які пов’язані із цією зброєю. Не секрет, що через події на території Донецької та Луганської областей виник певний хаос у державному управлінні, який призвів до активізації кримінальних структур. Спостерігається зростання злочинів на кшталт тих, що ми пам’ятаємо з 90-х років. Час від часу викрадають людей, вимагають викуп. Всі ці випадки досить швидко присікаються, тому що з пошуком викрадених заручників наша система МВС непогано справляється і є досвід минулих часів. Однак ми закликаємо людей до пильності. Тому що спостерігається активна розвіддіяльність російських спецлужб, зокрема спрямована на моніторинг громадських настроїв, для пошуку чинників, які можуть дестабілізувати обстановку. Існують спеціальні канали фінансування, але вони присікаються правоохоронною системою, хоча, звичайно, тут є ще над чим працювати. Така діяльність спрямована на розгойдування громадських настроїв. Певну роль відіграють представники так званої «опозиції в овечій шкурі». Вони апелюють до європейських цінностей, а насправді — це один з активних центрів, який стимулює протестні настрої з метою дестабілізації ситуації.
— Як ви вважаєте, скільки Україна та Дніпропетровщина житимуть під військовою загрозою?
— Думаю, що довго. Багато в чому це залежить від виконання Мінських угод. Там, наприклад, є пункт про вибори за спеціальною процедурою на території «ДНР» та «ЛНР». Але запитаймо себе: а який механізм реалізації цього пункту? Хто може гарантувати, що він дотримуватиметься? Чи зможуть там брати участь у виборах політичні сили, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України. І чи здійснюватиметься демократичний процес волевиявлення. Все це уявляється дуже складним, і, швидше за все, має декларативний характер.
Думаю, можливості врегулювання знаходяться в міжнародній площині. Адже все, що пов’язане з анексією Криму і те, що відбувається на Донбасі, це фактично порушення світової системи безпеки, світового порядку. Але всередині Євросоюзу відбуваються складні процеси, і там різна реакція. Швидше за все, ми повинні усвідомити, що багато що відбувається без нашого особливого впливу. Це означає, що може відбутися міжнародна операція, в якій не обов’язково враховуватимуть наші інтереси в повному обсязі. І ми потрапимо у ситуацію, коли порятунок потопаючих стає справою рук самих потопаючих.
Крім того, потрібно визнати, що дотепер українська держава була повернена до людей зовсім не обличчям. Люди жили самі по собі, а держава — сама по собі. Вона перетворилася на систему глобальної клептоманії, коли доступ до державного ресурсу означав прямий зв’язок з особистим збагаченням, і більше нічого. Ось чому держава практично втратила функцію забезпечення життєдіяльності всього суспільства. І в суспільстві виник закономірний протест — одна його частина цей протест реалізувала на Майдані. Люди виступили проти держави. Вони ототожнили державу з Януковичем. Виникла ілюзія, що варто лише Януковича викинути, і все буде гаразд.
Януковича викинули, а порядку немає. Тому що проблема глибша, вона полягає в неефективності системи управління. При цьому на Донбасі, де інші традиції, інша історія, інший культурний рівень, той самий протест був ідентифікований не з Януковичем, а зі словом «Україна». І тому вони виступають проти України як держави, яка не була соціально-орієнтованою, вона не виконувала свої функції стосовно людей. Якщо ми не почнемо цю помилку виправляти, якщо не покажемо принципову зміну функцій держави, щоб створити умови людям для життя й розвитку, то тоді база для такого протесту залишатиметься.
Водночас, є ще один важливий спосіб, в який ми можемо швидше досягти миру — ми повинні працювати над підвищенням рівня життя людей. Це заяложена фраза, звичайно. Її всі вживають. Щобільше, на разі рівень життя нашого народу погіршується, і це об’єктивна проблема. Але ми повинні використовувати цей шанс. У нас терплячий народ, але лише тоді, коли розуміє, що є перспектива на завтрашній день. Якщо реформи не обертаються добробутом населення, тоді питання — навіщо вони потрібні? Для людей важливо розуміти, як буде побудована система охорони здоров’я, освіти, соціального забезпечення.
Місцева влада не може збільшити розмір пенсій і заробітних плат, але може підвищити ефективність використання бюджетних коштів на поліпшення інфраструктури — тих самих доріг. І щоб громадські організації, правоохоронні органи могли підтвердити, що ці гроші витрачаються ефективно. Не треба займатися показухою і боротьбою з розкраданням держкоштів, коли їх вже розкрадено. Можна зробити значно більше, якщо прибрати корупційну складову, яка доходила до 30—40 відсотків.
— Які плани особисто у вас і в команди Коломойського на майбутнє?
— Я думаю, що команда Коломойського не стоятиме осторонь політики. Нам є що запропонувати суспільству. Ми знаємо, як побудувати ефективну систему управління державою під назвою Україна. Тому ми підемо на вибори.
