Назва для простору пов’язана з історією. «Vezha» (Вежа) розташована у водонапірній башті, побудованій 1910 року. Проект здійснюють місцеві активісти, сьогодні суспільний простір уже став популярним серед маріупольців і гостей міста. У «Вежі» проводять майстер-класи, читають лекції з урбаністики, громадської активності, журналістики та інших актуальних тем. Про те, як створювався простір і які історичні та соціальні смисли він несе, «День» розпитав координатора проекту «Вежа» Владислава ЗАЙЦЕВА.
ВІД ІНФОЦЕНТРУ ДО МУЗЕЮ
— Як з’явилась ідея проекту?
— Маріуполь зараз, як ніколи раніше, потребує культурно-освітніх проектів. За останні два роки в місті відкрилося майданчиків більше, ніж за десять років до цього.
Ідея напрошувалася сама собою, але локація — це великий успіх. Так вийшло, що якраз у той час, коли ми шукали місце для реалізації ідеї, з водонапірної вежі переїздив один із департаментів міської ради.
Ініціатором проекту виступила колись просто група активістів, яка утворилася в процесі організації першої події — прибирання у вежі. Зараз вона оформлена як громадська організація і поки що налічує чотирьох учасників.
— Розкажіть детальніше, що представляє простір «Вежа»?
— Водонапірна вежа — один із символів міста, побудована 1910 року архітектором Віктором Нільсеном. Вона стала основою першого в місті централізованого водопроводу. Після Другої світової війни будівля слугувала пожежною каланчею, в середині 2000-х там був банк, а останній рік — один із департаментів міської ради, яка переїхала на початку осені 2016 року.
З точки зору функцій ми плануємо чотири напрями. Вони розділені за поверхами. Так, на першому поверсі буде інформаційно-туристичний центр. На жаль, поки що в Маріуполі немає місця, де гості можуть придбати сувенірну продукцію, карти міста і все те, що можна взяти на згадку. В рамках нового бренда Маріуполя, який буде впроваджений у різні сфери, ми створюємо унікальний дизайн маріупольської сувенірної продукції.
Другий поверх — лекторій. Ми плануємо запрошувати представників важливих для міста сфер: урбаністики, журналістики, громадських активістів. Другий поверх відкритий до активностей практично будь-якого формату, і ми будемо раді пропозиціям про заходи від гостей та громади Маріуполя.
Третій поверх — IT-кластер. Ми плануємо проводити безкоштовні навчальні заходи для дітей, навчатимемо їх писати коди і знайомити з успішними IТ-шниками. Також на цьому поверсі створюватиметься контент для четвертого поверху.
Четвертий поверх — інтерактивний музей. Це музей, який дружить із технологіями. У Маріуполі насичений історичний центр, можливість пройтися по ньому в окулярах віртуальної реальності — це перший із наших проектів.
На п’ятому поверсі буде оглядовий майданчик, звідки відкривається один із кращих краєвидів на Маріуполь.
«САМЕ ВІДКРИТТЯ ВЕЖІ — ВЖЕ ПОДІЯ»
— Із якими труднощами ви стикнулися в процесі реалізації проекту?
— Перше, що спадає на думку, — це бюрократія. Будівля простору перебуває у комунальній власності, і переводити її на баланс іншого управління, планувати виділення муніципальних грошей — це дуже затяжні і непрості процеси.
— Як знайшли фінансування для проекту?
— Віднедавна він підтримується «Українською ініціативою зі зміцнення впевненості» (UCBI) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Також спілкуємося з Маріупольською міською радою про виділення коштів на ремонт вікон — це захід першої необхідності, потім плануємо зробити нову систему опалювання.
— Які соціальні зміни несе ваш проект?
— По-перше, це реалізація потенціалу міста і розвиток культурного середовища. По-друге, туристична привабливість і підвищення уваги до міста всієї України. Ми хочемо показати, що в Маріуполі безпечно і цікаво. Будь-які зміни — це, передусім, зміни в людях.
— Як міська адміністрація і самі жителі поставилися до проекту?
— Як було сказано, міська влада нам допомагає, та й сама будівля в комунальній власності.
Жителі на перших стадіях розвитку проекту ставляться до нього обережно, більшість хвилює збереження автентичності такої важливої для Маріуполя будівлі. Збереження первинного вигляду — основне завдання для нас, ми не маємо морального права зовні змінювати один із символів міста.
— Наскільки очікуваним став результат проекту?
— Оскільки повністю ми ще не запустилися, поки що складно говорити про конкретні результати. Їх мало, але вони важливі. Щоб описати головний із них, процитую одну з перших наших відвідувачок: «Я 60 років дивлюся на вежу, спасибі за можливість сюди потрапити!». Саме відкриття вежі для загального доступу вперше за її вікову історію — вже подія. Але це — лише початок.
