Днями в Севастополь повернувся з походу до берегів Болгарії загін кораблів Чорноморського флоту, що складається з рятувальних суден «Епрон» і КІЛ-158, який проводив обстеження підводного човна, знайденого за 8 миль від Варни. Як повідомили «День» у прес- службі Чорноморського флоту, водолазами було «очищено від мулу й обстежено бойову рубку субмарини, частково — центральний пост. На поверхню піднято 45-міліметрову гармату, гірокомпас, радянську каску часів Великої Вітчизняної війни, частини приладів та предмети обмундирування радянських підводників. Заводські номери на зброї, гірокомпасі та маркірування на предметах, на думку фахівців, дозволять провести відповідні експертизи для додаткової ідентифікації підводного човна. Командир загону, капітан першого рангу Василь Васильчук, спираючись на об’єктивну інформацію, вирішив від подальших робіт усередині загиблого підводного човна відмовитися. Це рішення продиктоване великим ризиком для водолазів, бо центральний пост і деякі інші відсіки сильно ушкодженi та замуленi. Внаслідок цих причин після закінчення робіт у бойовій рубці верхній рубочний люк було заварено...» Таким чином, таємниця підводного човна, якого попередньо ідентифікували як «Щ-211», що загинув 1941 року, поки залишається не розкритою...
«Щуку»-211 було побудовано в 1934—1936 роках у Миколаєві на заводі № 200, (зараз — «Імені 61-го комунара»), 5 травня 1938 року вона ввійшла до складу Чорноморського флоту, що мав дві бригади підводних сил. У перший же день Великої Вітчизняної війни її прийняв під командування капітан-лейтенант Олександр Дев’ятко, що народився 1908 року в селі Старі Кодаки на Дніпропетровщині. Саме «Щ-211» відкрив рахунок потопленим кораблям ворога на Чорному морі. 15 серпня 1941 року човен пустив на дно великий транспорт «Пелес» водотоннажністю 5708 брутто реєстрових тонн, що йшов із Бургасу до Констанци з військовим вантажем, другий транспорт цього конвою було ушкоджено, і він викинувся на берег. У серпні ж 1941 року екіпаж підводного човна виконав особливо відповідальне завдання — і потай пробрався до ворожого берега та висадив на берег 14 болгарських патріотів. У наступні три місяці «Щ-211» удало полює за транспортними конвоями ворога біля болгарських берегів, вiн тричі потрапляє під бомбардування і румунських, і німецьких літаків. 20 вересня (за іншими даними — 29) 1941 року «Щ-211» атакував i потопив торпедами італійський танкер «Суперга», водотоннажністю 6134 брутто-реєстрових тонн, який ішов під сильною охороною.
14 листопада 1941 року «Щ-211» знову вийшов у море. Але цей похід виявився для нього фатальним. За розповідями дослідників Андрія Луб’янова, Володимира Пасякіна, Ігоря Ларичева, події приблизно розвивалися так. Радянські підводники знайшли румунський мінний загороджувач «Принц Карол» і організували атаку на нього. Але перша торпедна атака виявилася невдалою, мирний загороджувач зумів ухилитися від торпеди. Скориставшись паузою перед другою атакою, його екіпаж устиг передати сигнал тривоги на німецький військовий аеродром, розташований у районі Варненського озера. Другий удар «Щ-211» потопив «Принца» за п’ять миль від берега, і Дев’ятко починає йти з місця бою. Він дає команду на випливання, оскільки море дуже мілке і човен уразливий для глибинних бомб, а в підводному положенні субмарини того періоду були дуже тихохідними. Однак устиг він пройти лише три милі, і його наздогнав німецький літак. Одержавши сильне ушкодження від бомбування, підводний човен тоне. Цю версію загибелі відновлено після війни дослідниками та військовими істориками. Її підтверджують дані німецьких архівів про те, що саме 14 листопада в цьому районі німецьким літаком було потоплено радянський підводний човен, і тим, що наступного дня штормові хвилі викинули на берег біля села Шкорпилівці спотворене тіло старшого помічника командира підводного човна з відірваними ногами і розбитим біноклем на шиї, розірваний надувний човен і пом’яту ємність з пальним. Дані метеозведення про напрямок шторму в той день збігаються з фактичною картиною — вітер дув до берега саме від місця загибелі підводного човна. Однак за радянськими даними «Щ-211» загинула 16 листопада 1941 року в результаті підриву на міні в районі мису Шаблер, тобто в іншому місці. Де ж істина?
…11 вересня 2000 року болгарські рибалки за 8 миль від берегів Варни знову знайшли затонулий підводний човен. Відтоді про нього зібрано багато матеріалів — підводні фото і кінозйомки, аналіз бойової інформації 1941 року тощо. За даними болгарських водолазів, що обстежували човен, його сильно ушкоджено, цілком відсутній легкий корпус, зірвано кормову гармату. Такі ушкодження могли бути лише після дуже сильних вибухів. Поки що фахівці припускають, що це може бути «Щ-211», який загинув від фатального бомбування фашистського літака.
У підхід до болгарських берегів із Севастополя виходили два судна Чорноморського флоту Росії: рятувальник «Епрон» під командуванням капітана третього рангу Сергія Ігнатова і кілекторне судно КІЛ-158 під командуванням Миколи Перуна. Командував походом начальник управління пошукових і аварійно-рятувальних робіт ЧФ РФ капітан першого рангу Василь Васильчук. Рятувальне судно «Епрон» у місці водолазних робіт відвідав із відповідним протокольним візитом заступник начальника штабу ВМС Болгарії бригадний адмірал Пламе Манушев. Завдання перед рятувальниками стояло, здавалося б, просте, — обстежити останки підводного човна типу Щ, виявленого біля берегів Болгарії, і ідентифікувати їх. Однак на ділі воно виявилося складнішим, ніж припускали. За повідомленнями прес-служби ЧФ, коли водолази приступили до обстеження субмарини, то виявилося, що її руйнування набагато сильніше, ніж передбачалося раніше. Встановлено, що залишки човна знаходяться на 20-метровій глибині. Субмарину вибухом було розламано на дві частини, що зараз перебувають на відстані 150 метрів одна від одної. Дно в місцях робіт було обстежене на наявність вибухонебезпечних предметів. Фрагменти «щуки» — велика частина легкого корпуса і залишки основи рубки — було обстежено за допомогою телевізійного комплексу «Циклон». Водолази кілька разів побували усередині човна, але повне обстеження виявилося неможливим, і підняти останки героїчно загиблих моряків вони не змогли через сильні руйнування усередині човна...
Чорне море ще повне таємниць. Часто траплялося так, що про загибель підводних кораблів донині практично нічого не відомо і коротка фраза «на базу з бойового завдання не повернувся» є вичерпною інформацією про долю моряків. Так, з 25 радянських чорноморських підводних човнів, що загинули в роки війни, вірогідно встановлено місця і деякі обставини загибелі поки що лише десяти кораблів. Інші так і залишаються меморіальними похованнями у водах «самого синего в мире» моря. Тривалий час і про місце та причини загибелі радянського підводного човна «Щ-211» 1941 року були лише припущення. Його командир шанувався як національний герой Народної Республіки Болгарія. Кілька разів знахідки зовсім інших кораблів помилково приймалися за «Щ-211». Так, ще в червні 1983 року болгарський рибальський траулер «Алка» знайшов у акваторії Чорного моря біля Варни затонулий підводний човен. Вважалося, що це «Щука- 211», однак експедиція виявила, що це «Щ-204». Річ у тім, що в районі Варни загинули кілька радянських підводних човнів, що в цьому районі вели полювання за конвоями супротивника. Глибина моря тут невелика, й у випадкові виявлення практично завжди підводні човни гинули від бомб чи мін. Крім уже обстежених «Щ-204» і «Щ-210», на дні моря ще спочивають «С-34», «Щ-211», «Л 24». Відомо, що один із нихлежить за 45 миль прямо на схід від Варни, його було виявлено 1988 року і дотепер не досліджено. Помилки трапляються часто. Так, біля берегів Болгарії було виявлено підводний човен «Щ-212», хоча раніше вважалося, що він загинув біля Туреччини, під Синопом...
І це не дивно. Як пишуть Володимир Пасякін та Ігор Ларичев, унаслідок великих утрат суден і людей на Чорноморському флоті, зокрема через сталінські репресії, що безжалісно вибили з лав підводників найбільш досвідчених військових, на Чорноморському флоті ставали до ладу практично недобудовані в Миколаєві кораблі та спішно формувалися екіпажі з поповнення, і «на командирські посади стали призначати зовсім молодих офіцерів, причому деяких із них вольовим рішенням... направляли на кораблі з армії і навіть... із кавалерійських частин». Тому штаб Чорноморського флоту на початку війни не мав єдиного задуму дій підводних сил. Наприклад, через те, що побоювалися нападу німецьких і румунських підводних човнів на кримські і кавказькі береги, більшість підводних човнів ЧФ очікувало супротивника біля своїх баз, хоча в морі тут пасивно перебував лише один румунський підводний човен, що не починав ніяких бойових дій. В архівах збереглася директива № 159/ш Чорноморському флотові від 6 січня 1942 року. Нарком ВМФ адмірал Микола Кузнецов писав у ній про повне невдоволення діями флоту: силами в 54 підводнi човни за півроку було потоплено 7 ворожих транспортів, притому втрачено 7 власних підводних човнів, у той час як на Північному флоті силами в 21 підводний човен було потоплено 48 транспортів і не втрачено жодної своєї субмарини.
Головком указував на такі прорахунки ЧФ: слабке загородження акваторії Чорного моря, замість необхідних 14 виставлялися часом лише 3 підводнi човни, використання підводних човнів не за призначенням, наприклад для висадки нечисленних десантів, хоча з цим могли впоратися й катери, безцільне несення дозору в акваторії Поті, хоча за цей час там жодного разу не з’явилися ворожі кораблі, погана робота штабу з планування роботи підводних човнів, ненадання їм допомоги у важких ситуаціях і так далі. Природно, що все це не зменшує героїзму радянських підводників, які самовіддано діяли у водах Чорного моря.
Тому болгарська версія загибелі «Щ-211», як і їхнє припущення, що знайдений за вiсiм кілометрiв від берега Варни підводний човен може бути саме 211-ю «щукою», як і дані занурень севастопольських водолазів про сильні ушкодження потопленого підводного човна, чого не було б, якби він підірвався на міні, свідчать поки що на користь версії про «Щ-211». Однак, на думку аналітиків, робити остаточні висновки ще рано — знайдений об’єкт може виявитися підводним човном типу «С» чи «Л». Точні відомості буде отримано лише тоді, коли фахівці в Москві ідентифікують номери піднятих і доставлених до Севастополя зброї і приладів загиблої субмарини.
