Різке підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги по всій Україні є дуже відповідальною акцією для керівників всіх рангів, тому що суттєво змінює рівень, життя практично всього населення нашої держави. Керувати цім процесом звичними методами (субсидії та інша різноманітна допомога, які, між іншим, не дають можливості встановити дійсну інфляцію в країні) дуже складно і болісно для населення. Треба шукати інші шляхи, якi б, з одного боку, затвердили на законодавчому рівні чітку методу розрахунків усіх тарифів на житлово- комунальні послуги, а з другого — спростили втілення результатів у життя, не знімаючи відповідальності з владних структур, а саме ліквідували існуючий розрив між діями Кабінету Міністрів і Верховної Ради та місцевими Радами, який обумовлюється вкрай обмеженою індексацією грошових доходів населення. Саме дотримання механізму індексації та прожиткового мінімуму, який закладається в бюджеті країни, стримує безвідповідальні дії всіляких владних структур в економічній сфері.
У цьому плані я маю пропозиції.
1. Прийняти у Верховній Раді Закон «О тарифах на житлово-комунальні послуги в Україні» та розмістити його, як мінімум, в Інтернеті на сайті Верховної Ради.
2. Розрахувати новий споживчий кошик, врахувавши нові тарифи, і визначити відповідні прожиткові мінімуми. Далі, враховуючи те, що всі соціальні допомоги та мінімальна заробітна плата, базуються на цих прожиткових мінімумах, втілити в життя дії цієї акції, використовуючи данні, які вже накопичені в «Базі даних» соціальних служб, дотримуючись дії Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (Документ 2017-14 від 05.10.2000). При цьому, необхідно повернутися до інфляційних постанов та відповідного Закону — треба в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, яка діє і сьогодні, скасувати обмеження індексації грошових доходів населення відповідним прожитковим мінімумом.
Усе це дозволить різко звузити потребу у дуже неприємному механізмі «надання субсидій».
Так, треба підвищувати мінімальну заробітну плату та відповідні пенсії. Теза, що за тарифи відповідає місцева влада, хибна, бо вона дозволяє порушувати дію ст.19 Закону №2017-14 від 05.10.2000 р. (державна гарантія щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін — пункт 4 цієї статті).
