Політичні репресії на окупованому півострові, здається, повинні злякати тих, проти кого вони направлені. Інколи це спрацьовує, але і самі переслідувачі поводяться невпевнено й утаємничено. Свіжий приклад — зі «справи Миколи Семени». 29 серпня Київський районний суд міста Сімферополя відхилив прохання захисту журналіста надати постанови про відмову в задоволенні клопотань. Нагадаємо, позаштатного оглядача «Радіо Свобода», який до анексії довго працював кореспондентом «Дня», ФСБ звинувачує в здійсненні прилюдних закликів до дій, направлених на порушення територіальної цілісності Росії. Зараз Семена перебуває під підпискою про невиїзд.
Миколу Семену захищають Олександр Попков, Андрій Сабінін та Еміль Курбедінов. Перший до цього був адвокатом уже звільненого українського політв’язня із Криму Геннадія Афанасьєва, а зараз, окрім Семени, працює у справі проти кримського правозахисника Еміра-Усєїна Куку, якому інкримінують участь у діяльності терористичної організації, а саме — в осередку ісламської партії «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії. Разом із Еміром-Усєїном у справі проходять ще п’ять осіб. На цьому тижні Олександр Попков прибув до Києва, і ми поговорили з ним про те, як просуваються справи його підзахисних.
«МИКОЛА ТРИМАЄТЬСЯ, АЛЕ ДУЖЕ НЕРВУЄ»
— Щодо нещодавнього судового засідання у «справі Семени». Наскільки обґрунтованим було відхилення прохання надати задокументовану відмову?
— Ми вже намагаємося подавати такі смішні скарги, які висвітлюють абсурдність того, що відбувається. Припустимо, нам слідчий у чомусь відмовляє. Ми просимо дати нам постанову, де цю відмову зафіксовано. Слідчий не погоджується. А мені потрібно ознайомитися із цим документом, обміркувати його. Нам спочатку й виписувати нічого з таких постанов не давали, тепер дозволяють переписувати. Але коли документ на восьми аркушах, як це зробити?
— Минулого тижня ви зверталися до слідчих ФСБ з проханням дозволити Миколі Семені виїхати на запрошення українського Інституту нейрохірургії до Києва на лікування — через проблеми зі здоров’ям. Якою була реакція?
— Поки ніякої. Із слідчими ми спілкуємося або безпосередньо в суді, або поштою. Вони чомусь не беруть клопотання у нас особисто, просять відправляти їх поштою. Це порушує федеральне законодавство Росії, але слідчим на це наплювати. Поштою клопотання йде декілька днів, потім проходить через їхню канцелярію, і відповідь йде так само — через канцелярію, а потім поштою. Безглуздо, але їх це влаштовує: затягує справу.
— А в якому зараз стані Микола?
— Він тримається. Періодично перебуває на денному стаціонарі, проходить процедури, пов’язані з його хворобами. Він уже у віці і дуже нервує. Микола вигляду не показує, посміхається, сміється, але це кримінальне переслідування — дуже сильний стрес для нього.
«ВЛАДА РОСІЇ ДУЖЕ ЧУТЛИВА ДО МІЖНАРОДНИХ ЗАЯВ»
— Раніше ви вважали, що восени «справа Семени» може вирішитися. Зараз які прогнози?
— Чекаємо, що восени побачимо де-небудь поблизу світло. Поки я не маю права розповідати частину речей через підписку про нерозголошування даних слідства. Ми чекаємо закінчення досудового розслідування. Зараз докладаємо низку зусиль, щоб надати докази на користь Семени. Саме для цього я приїхав до Києва.
Фактично Миколу звинувачують у тому, що він закликав до звільнення Росією території Криму для України. Ми вважаємо, що він як громадянин України мав на це право. Наскільки відповідає не лише міжнародному, але і російському законодавству територіальна цілісність Росії як суб’єкта, що охоплює Крим, — як мінімум спірне питання. А в кримінальному законодавстві все повинно бути чітко, тому ми хочемо поставити слідству низку запитань про це.
— Міжнародна та Європейська федерації журналістів, Національна спілка журналістів України, учасники VI Всесвітнього форуму українців робили заяви на захист Семени. Який вплив це мало?
— Складно говорити. Безпосередньо цього впливу не видно і ніколи не буде видно, тому що наші суди та слідчі заявляють, що вони незалежні, об’єктивні, працюють лише в рамках закону. А що відбувається під килимом, ми не знаємо. Але влада Росії дуже чутливо ставиться до всіх міжнародних заяв. Без міжнародного тиску звільнення Надії Савченко та Геннадія Афанасьєва не відбулося б.
Переслідування журналістів — це посягання на основу правової держави, на свободу слова. І в Росії свобода слова загнана в кут. Ось 29 серпня на судовому засіданні слідчий сказав, що адвокати хочуть отримати документи попереднього слідства, щоб викласти їх в інтернеті. По-перше, ми під підпискою про нерозголошування. По-друге, що там страшного написано? Людину відкрито звинувачують у порушенні територіальної цілісності Росії. Якщо він такий злочинець, розкажіть про це всьому світу. Ні, вони хочуть провернути все це по-тихому — темні справи люблять тишу. Адвокати їм перешкоджають нишком засудити невинного.
«ЛЮДИНА ПРОСТО СИДИТЬ У СЛІДЧОМУ ІЗОЛЯТОРІ»
— Ви також захищаєте Еміра-Усєїна Куку, якому на початку літа продовжили строк утримання під вартою до 8 вересня. Які новини у цій справі?
— Знаєте, є популярний Twitter-аккаунт «Камінь у лісі». Щодня там пишуть: «Сьогодні нічого не сталося». Ось так і в цій справі. І ми вважаємо, що довго нічого не відбуватиметься, людина просто сидітиме у слідчому ізоляторі.
Ми намагаємося, поки йде це слідство, провести своє власне, пов’язане з арештом і обшуком Куку 2015 року. Тоді його затримали, побили, потім все-таки відпустили, але звинуватили в нападі на співробітників ФСБ. Ми оскаржили це. Коли ми попросили порушити кримінальну справу проти співробітників ФСБ, які не мали повноважень затримувати Еміра-Усєїна, слідчі відмовилися розслідувати цей злочин. Суд говорить, що це правильно: всі один одного покривають.
— У яких умовах утримують Еміра-Усєїна? З’являлася інформація, що сімферопольське СІЗО, де він перебуває, дуже переповнене.
— Після того як ми розповіли, які там страшні умови, Куку перевели до спецблоку, де жорсткіший нагляд, але побутові умови кращі. Головне, що там немає клопів, Емір-Усєїн може спати на своїй шконці. До переведення в спецблок він приходив на суд, а у нього всі руки і ноги були покусані клопами.
Буквально тиждень тому Куку розповів адвокату Андрію Сабініну, що у СІЗО готуються до приїзду російського омбудсмена й проводять дезінсекцію, замінюють матраци, зашпакльовують дірки, воду проводять. Звичайно, спекотно й задушливо — будівля стара, але в побутовому плані трошки приводять усе до ладу.
— Навесні дев’ятирічному синові Еміра-Усеїна зробили «навіювання», що його батька надовго посадять. Зробила це людина, яка представилася співробітником ФСБ. Такі випадки повторювалися?
— Ні. Нас цей епізод дуже, так би мовити, підбадьорив. Ми звернулися до управління Слідчого комітету, щоб порушили кримінальну справу проти Багірова, людини, котра спілкувалася з дитиною, і проти Олександра Компанєйцева, колишнього співробітника СБУ, який тепер працює ву ФСБ. За словами Багірова, Компанєйцев віддавав наказ це зробити. Співробітники Слідчого комітету зробили фінт вухами: отримали пояснення тільки у Компанєйцева, який розповів, що Багіров — маргінальна особистість, і він йому не надавав жодних наказів. І слідчі сказали, що співробітники ФСБ ніякого тиску на дитину не чинили, нехай у цьому розбирається поліція або хтось ще. Матеріал відходить, й губиться в надрах правоохоронних структур.
Подивимося, як будемо це оскаржувати. Зрозуміло, що це не матиме юридичного успіху, просто знову висвітлимо, як здійснюється тиск на мусульман, які мають іншу думку, ніж хотілося б ФСБ.
«КРИМ ЩОДО ДОТРИМАННЯ ПРАВ ЛЮДИНИ — МІЖ ЧЕЧНЕЮ І ДАГЕСТАНОМ»
— Що зараз може зробити українська влада, щоб допомогти тим, хто піддається репресіям у Криму?
— Ми намагаємося зрозуміти, що готова зробити Україна. Я бачу, у тому числі у «справі Афанасьєва», що Київ готовий на багато рішень. І, як мене запевнили, у справах проти Семени і Куку тут теж готові на багато чого. Але в перемовах повинні брати участь обидві сторони. Україна до них готова, Росія — ні, навіть вигляду не показує.
— Як політичні справи проти українців впливають на жителів Криму?
— Окрім Миколи Семени, обшукали ще шість чи сім осіб. Усі журналісти, у яких провели обшук, тепер не пишуть, декілька людей виїхали із Криму. Це був цілеспрямований удар по пресі, що писала.
Кримські татари зараз дуже солідаризуються, проводять дуа — спільні молитви, намагаються підтримувати один одного, дружини та матері політв’язнів збираються разом.
Але багато хто заляканий. Причому в Криму — більше, ніж у Росії. Та і ситуація з правами людини на півострові гірша, ніж у середньому в російському регіоні: у Казані не оточують мечеть і не виводять прихожан, щоб узяти у них проби ДНК, а в Криму — будь ласка. Цього навіть у Дагестані не може відбуватися. Напевно, тільки в Чечні. Прикидали якось, зараз за рівнем дотримання прав людини Крим — між Чечнею і Дагестаном.
