— Чи вдається профспілці утримувати події в нормальному руслі?
— Професіонали — а на АЕС немає робітників з освітою нижче за технікумівську — завжди були досить пасивні у розв’язанні своїх економічних проблем. Своїм першочерговим завданням вони бачили підтримку належного рівня безпеки. Однак і на цьому фоні розпочався рух знизу, який загрожував стати некерованим. На Рівненській АЕС, що має найбільшу заборгованість по зарплаті, виник страйком, на Запорізькій — альтернативна профспілка, на Південно-Українській — наметове містечко. До речі, Законом України «Про розв’язання колективних трудових суперечок» страйки працівників АЕС заборонено, й ми цього дотримуємось. Але подальший розвиток подій цілком може призвести до зупинки ядерних енергоблоків. Враховуючи морально-психологічний клімат серед персоналу, який не дає можливості для безпечної експлуатації станцій, Адміністрація ядерного регулювання змушена буде їх зупинити...
— Розкажіть, будь ласка, про глибші причини конфлікту.
— Невиплата заробітної плати — лише наслідок загальної ситуації в атомній енергетиці. Причина — ставлення її керівництва до персоналу. Директорський корпус зараз сформовано із колишніх головних інженерів, хороших професіоналів, котрі мають залізну звичку підкорятися наказам. Робота ж із персоналом фактично не ведеться — схоже, що це машини для вироблення електроенергії. Атомники — люди з надзвичайно високою дисципліною. Але її вже вдосталь поексплуатували. Керівник пiдгалузі Нур Нігматулін був заступником головного інженера з науки, працював із розрахунками, але не з людьми. Вміння й навички в роботі з колективом самі не приходять. А домогтися бажаного лише жорстким адмініструванням, неможливо. Адже якщо люди вийшли на вулиці, і він, і міністр енергетики Олексій Шеберстов повинні зрозуміти, що щось не так. Ми із червня місяця кажемо їм про це, а результат — нуль.
До речі, НАЕК «Енергоатом» подовжило всі колективні договори АЕС та призначила гендиректорів відповідальними за їх виконання. Тобто, підтвердила реальність їх виконання з боку НАЕК. Однак недооцінка значення колективного договору очевидна. Так, наприклад, нас закликають глибше перевірити фінансову діяльність станцій до створення «Енергоатома» з метою виявити причини кризи на той час. І не дають перевіряти сучасну діяльність НАЕК, «оскільки це не передбачено статутом». А вона ой як потребує перевірки, хоча б через неплатежі за паливо з невідомої причини. Або через те, що дирекція НАЕК «Енергоатом» зі штатом у триста чоловік фінансується у такому ж обсязі, як і ЧАЕС із штатом у 3000 чоловік. І, повірте, без затримок.
Не визначено статутом і права директорів станцій. Зараз вони досить великі — на основі доручень, виданих Нігматуліним, ті можуть вести навіть господарську діяльність. Їхній статус зараз — других заступників Президента. Але я не впевнений, що після Нового року у них ці права не віднімуть, настільки це хитке. Якщо право на господарську діяльність матиме тільки НАЕК, то станції, що перетворилися на голі енергоблоки, буде легко приватизувати. Нігматулін уже казав про ідею акціонування і 20-відсоткової приватизації ядерної галузі. Може, для того цей розвал і організовується, щоб знизити приватизаційну вартість?
— Багато мовиться про обстановку на енергоринку, що межує із кримінальною...
— Це швидше метафора, яка каже про те, що ніхто до ладу не розуміє, що цей самий енергоринок собою становить і як він працює. Керівництво енергетичної галузі само заплуталося у бартерних операціях. У той же час, поки «Енергоатом» не замкнув на себе взаємозаліки ліквідних підприємств України, у станцій була можливість платити зарплату хоча б зерном і покришками. Зараз на частку станцій залишилися тільки ті підприємства, чию продукцію продати вкрай складно. До речі, на ЧАЕС проведення взаємозаліків обговорювалося дуже широким колом. Тому я добре пам’ятаю торішню історію з переуступкою боргу в 100 мільйонів гривень ТОВ «МДС», очолюваному тоді Нігматуліним. Підприємство це досі не сплатило станції більш як п’ятдесят мільйонів гривень за цією операцією. Станції, що проводили взаємозаліки, можна докоряти у помилках, але зараз вони перебувають у вигіднішому становищі. Адже їхні боржники — комерційні структури, від яких хоча б теоретично можна чогось чекати. Ті ж, кому винна держава, жодних надій не мають.
— Із якими досягненнями атомникам вдалося вийти з трудового конфлікту?
— Я не вважаю, що трудовий конфлікт закінчено, він тільки починається. У нашому списку — більше двадцяти принципових вимог, ми навмисно сконцентрувалися тільки на погашенні заборгованості по зарплаті. У спільному протоколі, завiзованому Нігматуліним, Шеберстовим та підписаному з боку уряду першим віце-прем’єром Анатолієм Голубченком, а з боку атомників головою ЦК профспілки Олександром Юркіним, зафіксовано порядок погашення заборгованості по зарплаті до кінця року. Він передбачає зниження заборгованості з виплати зарплати за один місяць до 5 жовтня, своєчасну виплату поточної платні й тому подібне. Передбачено й механізми фінансування цього повернення, а також інші заходи з упорядкування роботи енергоринку.
— Ваші дії у разі невиконання урядом зобов’язань?
— Якщо графік не виконуватиметься, ми офіційно вступаємо у колективну трудову суперечку із НАЕК «Енергоатом». Крім цього, ми залишаємо за собою право на рішучі акції протесту — демонстрації, пікетування, набагато більш представницькі, ніж були досі. Буквально наступного дня після зриву графіка на всіх АЕС можуть з’явитися наметові містечка. А це пряме порушення регламентованого нормативними документами режиму праці та відпочинку атомників. Тоді регулюючому органу доведеться приймати ухвалу про подальшу експлуатацію енергоблоків. Невиконання урядом своїх зобов’язань призведе до вимоги — відставки уряду.
№190 06.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
