«День» завжди звертає увагу на людей, які люблять і бережуть природу, відчувають її красу та готові ділитися нею з іншими. До таких, без сумніву, належить орнітолог-аматор Анатолій Сальник, який уже багато років займається спостереженням і фотографуванням птахів. Оскільки основною діяльністю Анатолія є охорона сільського господарства, то фотографія — це більшою мірою хобі. Але його роботи були опубліковані в кількох науково-популярних виданнях, а матеріали спостережень використані при створенні «Червоної книги Дніпропетровської області». «Я живу в сільській місцевості, недалеко від Кривого Рогу, і з дитячих років, перебуваючи на природі, мав бажання якось це зафіксувати й поділитися з іншими. Тому почав займатися фотографією. Тож спочатку була природа, орнітологія, а потім уже фотографія», — говорить пан Анатолій «Дню».
Ми поговорили з орнітологом не тільки про його неймовірні світлини, а й про допомогу птахам.
— Знаю, що, крім фотографування, ви допомагаєте птахам: підгодовуєте, влаштовуєте штучні гнізда. Як це відбувається?
— Оскільки підприємство, на якому я працюю, має великі площі землі, а його керівник Роман Ніколюк досить добра релігійна людина, то спочатку це було навіть таке завдання — створити підгодовувальні майданчики для тих птахів, які живуть в наших угіддях. Це фазан, сіра куріпка й інші зимівні у нас птахи. Взимку пішки пройти два кілометри, щоб віднести мішок корму для пернатих, досить приємна річ. Адже потім бачиш, як біля цієї «їдальні» збирається маса птахів. Як на мене, це вдячне діло. Зараз такою справою займається не дуже багато людей, більшою мірою, на жаль, люблять шкодити. Наприклад, у нас побудували три підгодовувальні майданчики, зі спеціальними ящиками для зберігання корму. Зрештою, один із них спалили, а інший вкрали. Довелося відновлювати. Але взагалі, криворізький осередок, де займаються допомогою птахам, мабуть, найбільш активний в Україні.
БОРИВІТЕР ЗВИЧАЙНИЙ
— Як ви обираєте місця, де влаштовуєте штучні гніздівлі для птахів?
— Для хижих птахів і сов — канюк звичайний, кібчик, сич хатній, совка — я будую штучні гніздівлі, знову-таки, використовуючи знання з орнітології. Я знаю місця, де вони, ймовірно, можуть гніздитися. Але через знищення старих дерев в лісосмугах цього не відбувається. Ось у таких місцях я встановлюю штучні платформи, зазвичай на основі різного непотребу. Найбільш вдала конструкція в мене вийшла з велосипедного колеса. Беру велосипедне колесо, зверху нав’язую гілочки, так само, як птах будує гніздо, й розміщую на дереві. Цього року мій результат — шість зайнятих гніздівель.
Сичі полюбляють закинуті будівлі поблизу людського житла. Зараз у селах дуже мало такого, бо все руйнують чи розбирають. Тому я роблю такі собі дуплянки чи ящики та розвішую їх. А колись вичитав в одного відомого білоруського орнітолога, як він будує штучні гнізда для вухатих сов, використовуючи звичайні старі відра. І вухата сова та боривітер досить сильно полюбляють такі гнізда. Будування гнізд відбувається зазвичай взимку. Займаюся цим разом із сином Артемом.
Із криворізькими любителями птахів збираємося досить часто. У кожного з них на території, яку він контролює, є такі види птахів, які зустрічаються тільки там. Віктор Севідов («День» писав про нього у №46—47 від 17 березня 2017 року), наприклад, «багатий» на червонокнижні пташки сиворакшу та бджолоїдку. І якщо в мене є бажання познімати саме ці види, то я приїжджаю до нього. А на моїй території — це селища Новоюр’ївка, Широке, Новожитомир — можна познімати гніздування канюка, кібчика. До речі, якось до моєї місцевості залетіли косар і коровайка — це птахи, які навіть на дніпровських лиманах дуже велика рідкість. Я живу біля балки, яка тягнеться до самого Дніпра і є міграційним шляхом для великої кількості видів куликів. Вони летять через мою територію, і невеличкі ставочки, які пересихають за літо, використовують для відпочинку, щоб набратися сил перед довгим перельотом.
СОВА ВУХАТА
— Як взагалі відбувається зйомка? Ви займаєтеся фотографуванням хижих птахів чи гніздового життя пернатих?
— Якраз найбільше мене цікавить саме гніздове життя птахів. Не тільки хижих, будь-яких. Є таке поняття, як «толерантна орнітологія». Дуже велика кількість людей негативно ставиться до фотозйомок саме гнізд, тому що в результаті цього птахи дуже часто кидають свою оселю. І якщо непрофесійно, без розуміння підходити до цього, порушувати обстановку, то справді є велика вірогідність, що птах кине це гніздо. Я вважаю, що жоден знімок не вартий покинутого гнізда. І, будучи людиною з досвідом, намагаюся займатися зйомкою гніздового життя птахів з метою відбити бажання у людей лізти до цих гнізд, шукати їх і таке інше. Для подібних фотозйомок використовую дистанційні спуски. Наприклад, знімаючи болотного луня, використовував спеціальне програмне забезпечення. Але бути біля гнізда, будувати якісь шалаші я не ризикую. Краще я не зніму нічого, ніж зніму ціною життя птаха.
— Чи є у вас улюблені птахи?
— Я дуже люблю знімати хижих птахів, хоча це непросто. Але що важче, то цікавіше. По-перше, вони зустрічаються не так часто. Наприклад, гніздо канюка можна зустріти на площі до 10 квадратних км. А гнізд жовтої чи білої плиски на такій площі може бути десятки або сотні. Тобто звичайні види знайти набагато легше, а відповідно хижого птаха — важче й ризикованіше. Якщо, наприклад, яструб великий тільки відклав свіжу кладку і людина полізе до неї, то вірогідність того, що птах кине це гніздо, досить велика.
Види, які гніздяться на землі — плиски, жайворонки, кулики, — знімати не важко, достатньо просто встановити фотоапарат і відійти з дистанційним шлейфом на 50 — 100 м, спостерігаючи за ними через монітор. А хижий птах гніздиться високо на деревах, і вони можуть бути настільки важкодоступні, що доводиться використовувати спеціальне обладнання — мотузки, в’язки, карабіни тощо. До речі, ще одна причина, чому я почав будувати штучні платформи, — принадити птаха, щоб мені було легше його знімати.
— Які випадки під час зйомок були найцікавішими?
— Було дуже цікаво, коли мені вперше вдалося знайти гніздо хижого птаха. Цікаво — це навіть не те слово. Адреналіну було безмір! Наприклад, орлан-білохвіст у нас не гніздиться, найближча відстань, на якій його можна знайти, це 150 — 200 км. Але під час сезонних міграцій молоді особини залітають на ті території, де проживаю я. Ось побачити і сфотографувати такого мігранта — залишаються яскраві враження. Якось ми натрапили на ще більш рідкісний вид — чаплю жовту (одна особина випадково залетіла на ставок села Новоюр’ївка). Вона гніздиться на островах Малі та Великі Кучургани в Каховському водосховищі, а це майже 300 км від мене. Повзти по траві, бути у бруді по самі вуха — ось це мені подобається. (Усміхається. — Авт.)
— Кого ще ви би хотіли зняти?
— Останнє, що я знайшов, — гніздо тернового сорокопуда, і оскільки погода була не дуже приємною, я робив відеозйомку, знімав процес гніздування та годування. Мені було цікаво, чим годуються птахи у цій місцевості. Зараз, на жаль, у мене творча пауза, оскільки більшість часу я перебуваю на жнивах. Також у мене ось-ось із гнізда кібчика відлетять пташенята. Цей невеликий хижий птах дуже рідкісний на території України. 14 років тому я бачив подібне гніздо, і всі ці 14 років шукав саме його. Цього року знайшов, на даний момент там пташенята, й вони в передвилітному стані. Тому я дуже хотів би це зняти.
