Уявлення про те, якою повинна бути освіта, про підходи до оволодіння знаннями та їх застосування, безперервно доповнюються та уточнюються. Швидко змінюється сам світ, тому провідні освітні центри, намагаючись підлаштуватися під його дедалі динамічніший ритм, вдосконалюють свої методики. Провідна роль у цьому стрімкому хаотичному потоці сучасності належить самоосвіті. Без оволодіння її основами бушдь-які навчальні програми та плани, університетські студії можуть виявитися позбавленими сенсу.
Обираючи власний проект розвитку, українці вдаються до різних освітніх форм. Хтось не полишає віри у вітчизняну освітню модель, надаючи перевагу українським вишам. Хтось принципово відданий закордонній освітній практиці. Одиниці мають можливість порівняти український та закордонний підходи.
Колонкою директора зі зв’язків з громадськістю та комунікацій компанії «Сістем Кепітал Менеджмент» Наталією Ємченко ми відкриваємо цикл матеріалів тих особистостей, які готові аргументовано поділитися власним освітнім досвідом, який виявився ефективним чи то на рівні особистісного кар’єрного зростання, або навіть на загальносуспільному рівні.
Як залежить якість освіти від її «географічних координат»? Що таке якісна освіта і як її здобути? Запрошуємо до слова освічених людей (master@day.kiev.ua).
Я закінчила Донецький національний університет більш ніж десять років тому. Повертаючись до мого особистого досвіду навчання у цьому вузі, можу сказати, що величезний масив інформації про принципи роботи банківської системи, про принципи функціонування фондового ринку, про базові принципи обліку, про аналіз економічної ефективності не містив практично жодного дійового інструментарію. Більш того, він не був підкріплений великою кількістю практичних занять, і як я зараз відчуваю, був досить поверхневим. І нас цьому навчали 5 років...
«МАЙСТЕР СПОРТУ» З ДОВІРОЮ РОБОТОДАВЦІВ
Одна з фундаментальних відмінностей української системи освіти від західної (британської включно) полягає в тому, що міжнародна освіта передбачає наявність не тільки вузів, але й великої кількості спеціальних, позавузівських програм з дуже високим рівнем довіри роботодавців. Наприклад, АССА (Асоціація Привілейованих Сертифікованих Бухгалтерів). Це не курси підвищення кваліфікації, а саме повноцінні програми, з набором дисциплін, предметів, які обов’язково потрібно вивчити та здати. АССА дозволяє пройти повний курс і здати всі екзамени (загалом їх 14) за 3 роки. Зрозуміло, за умови досить інтенсивного навчання.
Проведу аналогію зі спортом: для того, щоб стати майстром спорту, абсолютно не обов’язково перебувати в якомусь конкретному спортивному товаристві, слід просто здати певний набір нормативів і отримати розряд (від дитячих і юнацьких до майстра спорту).
Якщо розглядати програму АССА у сенсі навчання, то це не просто дистанційне, це, насамперед — самостійне навчання, результатом якого є складання екзаменів. Програма дає можливість придбати підручники, і цим внесок власне ACCA в підготовку до екзаменів обмежується. При цьому існує організація АТС, на курсах якої можна підготуватися до здачі екзаменів АССА. Ось саме на цих курсах студенти і вчаться, заняття там проводять викладачі зі всього світу, які двічі на рік по два тижня начитують курс лекцій, а потім протягом всього періоду навчання доступні для спілкування по телефону або електронній пошті. Саме ця можливість спілкування з викладачами протягом року має особливу цінність. Сьогодні АТС подорожує вслід за «великою четвіркою» (найбільші в світі компанії, які надають аудиторські та консалтингові послуги: PricewaterhouseCoopers, Deloitte, Ernst&Young, KPMG), усі співробітники якої в обов’язковому порядку здають екзамени за програмою АССА.
До речі про екзамени. Система складання екзаменів за програмою АССА надто проста: вони проводяться синхронно по всьому світі, в один день, по одних і тих же матеріалах. На виході — результат, достовірний на 100%, оскільки всі роботи збирають і відправляють до Лондона, перевіряють їх також тільки у Лондоні. Вплинути на результат або оскаржити його просто неможливо.
«ГЛИБИНА» ТА «ПЛОЩА» ЗНАНЬ
Якість будь-якої освіти залежить, за великим рахунком, від двох речей: від її змісту та методів, які використовуються, причому їхній вплив на кінцевий результат я б оцінила як 50/50. Тут я б хотіла сфокусуватися саме на методах і підходах, залишивши за дужками сенс.
Отже, відмінності.
По-перше, цілі та задачі. В української та західної освіти цілі одні і ті ж самі, а ось завдання — різні. Головне завдання західної освіти — підготовка не лише знаючих, але, передусім, мислячих фахівців, здібних до подальшого самонавчання та саморозвитку. У нас же основний акцент робиться на тому, щоб постачити студентів інформацією, дати їм знання.
По-друге, інтерактивність. Це основоположний принцип західної системи освіти. Викладач і студент активно взаємодіють, тому викладач на Заході є не стільки «лектором» для цілого потоку, скільки «тьютором», науковим керівником, наставником для кожного студента. Звідси — певні вимоги до його кваліфікації. Тьютор повинен бути не тільки справжнім фахівцем у своїй області знань, він ще зобов’язаний володіти особливими навичками та знаннями в комунікаціях, використати новітні технології та джерела інформації, вміти працювати індивідуально з кожним студентом.
По-третє, навчальний час. Загальний «навчальний час» у західних університетах включає кілька компонентів, причому аудиторне навантаження становить приблизно 20—25% учбового часу. У результаті, на читання літератури, підготовку письмових робіт, самостійні дослідження та підготовки до екзаменів відводиться набагато більше часу, ніж на лекції, практикуми та заняття з викладачами. Наприклад, у Великій Британії студент проводить у аудиторіях (включаючи лекції, тьюторські заняття, практикуми, контрольні і т.ін.) у середньому 16 годин на тиждень, в Україні ж — близько 40 годин. У результаті, наші студенти не вміють працювати самостійно, не вміють ставити перед собою цілі та завдання, не є професіоналами, які відбулися.
По-четверте, письмові роботи. На Заході на самостійну роботу студентів відводиться так багато часу ще й через те, що у ці години студенти готують свої письмові роботи (essays), і ця частина учбової діяльності є одним з основних елементів освітнього процесу, оскільки розвиває мислення, логіку, аналітичні здібності. До речі, такий підхід — точно не новація в чистому вигляді, адже в перекладі з латині «студент» означає «той, хто навчається сам». Письмові роботи, екзаменаційні роботи та здійснюване на їхній базі спілкування викладача зі студентами — основа підготовки самостійно мислячих фахівців, здібних до подальшого самонавчання та саморозвитку.
По-п’яте, вміння та навички. Західна освіта націлена на те, щоб дати своєму студенту крім масиву інформації, конкретні професійні інструменти для вирішення конкретних задач. Українська ж освіта, на жаль, передбачає абсолютну необхідність дати найширший спектр знань. Причому йдеться не про глибину, а саме про «площі» цих знань.
Резюмуючи вищеперелічене, можна провести аналогію з водінням автомобіля. Випускники західних вузів і програм у своїй Alma Mater вчаться керувати автомобілем, причому реальною машиною у різноманітних реальних ситуаціях. У наших же вузах дають базове уявлення про те, як виглядає машина, і які можливості по її управлінню існують у принципі, щонайбільше — показують автомобіль і дають потриматися за кермо. Але водити машину наші випускники починають тільки після того, як залишають стіни вузу, часто — провівши кілька років на пасажирському кріслі, якщо пощастить, то поруч із водієм, але, як правило — в нього за спиною.
«ПЕРЕКЛЮЧИТИ»СВІДОМІСТЬ
Сьогодні дуже важливо змінити свідомість, «переключити» її та зрозуміти, що навчання — це не тільки знання, але й уміння та навички. Мої загальні рекомендації з цього приводу є наступними:
Перше — вміння. Працюйте над собою. Уміння самостійно вчитися, шукати, систематизувати й аналізувати інформацію, вміння курувати своїм часом і т.д. є абсолютно необхідними атрибутами сучасного успішного фахівця.
Друге — навички. Приділяйте особливу увагу розвитку в собі практичних навичок — у риториці, публічних виступах, роботі в команді, проведенню презентацій, веденню переговорів і т.д.
Третє — знання. Навіть якщо ви не готові визначитися зі спеціальністю відразу після школи, але хочете навчатися далі — діставайте якісну базову вищу освіту. Для молодих людей із технічним складом розуму — математичне, для гуманітаріїв — можливо, іноземні мови та філологія. Після отримання ступеня бакалавра можна зробити більш усвідомлений вибір спеціальності та продовжити освіту, вступити до магістратури.
Четверте — наставник. Шукайте наставника, тьютора, людину, яка допоможе вистроїти план персонального розвитку, вчасно підкаже шлях, яким слід рухатися, визначить напрямки, «намалює» дорожню карту. Це, напевно, найважливіше, але, варто визнати, найскладніше в моєму рецепті хорошої освіти.
ПРО РАЦІОНАЛЬНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ
Під «самовдосконаленням» я розумію, швидше за все, персональний план розвитку, який повинен мати кожний. Самовдосконалення заради самовдосконалення я не розумію і не визнаю. Я вважаю, що людина повинна працювати над собою, чітко розуміючи, навіщо вона це робить, іншими словами — я завжди шукаю для себе чітку та раціональну мотивацію. Але працювати над собою потрібно безперервно, протягом усього життя. Тому що в сучасному світі без безперервного руху вперед протягом всього життя, успіх практично неможливий.
ДОВIДКА «Дня»
Наталія ЄМЧЕНКО, директор зі зв’язків із громадськістю та комунікацій компанії «Сістем Кепітал Менеджмент». 1998 року закінчила Обліково-фінансовий факультет Донецького національного університету. Пізніше пройшла курс навчання за британською програмою АССА (Асоціація Привілейованих Сертифікованих Бухгалтерів). Посаду директора зі зв’язків із громадськістю та комунікацій компанії «Сістем Кепітал Менеджмент» обіймає з 2006 року.
