16 березня у Херсонській гімназії №1 відбувся інцидент, який набув широкого розголосу серед освітян міста. Напередодні в 6-В класі під час уроку фізкультури одному з учнів однокласники пошкодили мобільний телефон. Наступного дня до школи прийшли розбиратися мати і тітка цієї дитини. За відсутності директора гімназії конфліктом займалися заступники. Під час суперечки в учительській, куди викликали класного керівника 6-В Наталію Мамренко, жінці стало зле. Незабаром їй викликали «швидку». Лікарі діагностували інсульт. Після двох діб перебування у комі Наталя Мамренко не прийшла до тями і померла 18 березня.
Інцидент тривалий час не потрапляв у поле зору ЗМІ. Однак рідні померлої надали цій темі розголосу, звинувативши адміністрацію школи у тому, що вони довели колегу до стресу. Що стало причиною нервового зриву і, як наслідок, смерті Наталії Мамренко? Чи мало місце доведення жінки до стану перенапруження її колегами? Взагалі чи можна говорити про чиюсь пряму вину? На ці запитання наразі шукає відповіді поліція. Ми ж спробували зібрати коментарі причетних до конфлікту людей та інших освітян, скласти об’єктивне бачення ситуації, що набула суспільного резонансу, та подивитися на це з погляду загальних проблем у системі освіти.
РІДНІ ЗВИНУВАЧУЮТЬ ШКОЛУ
Лише через два тижні після смерті Наталії Мамренко у місцевих ЗМІ з’явилося звернення сина померлої Максима Мамренка з проханням до журналістів і громадськості допомогти покарати, на його думку, винних у смерті матері.
«Адміністрація (школи. — Ред.) не змогла вжити заходів щодо вирішення конфлікту, порушила всі нормативно-правові документи (Положення про загальноосвітній навчальний заклад, інструкції з охорони праці, статут школи, колективний договір, посадові інструкції, контракт, ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про загальну середню освіту»), моральні та етичні норми, зірвавши навчально-виховний процес, що призвело до смерті Мамренко Н.В.», — заявив Максим Мамренко.
У коментарі «Дню» Максим підтверджує свої слова і наголошує, що у школі намагалися «зам’яти» інцидент та відкупитися, аби не розголошувати про конфлікт. Він також звернувся до правоохоронних органів та в Міністерство освіти і науки України. Син померлої вимагає «покарати всіх учасників конфлікту», включно з директором, яка в той час була відсутня, та керівником міського управління освіти, який не доручив провести розслідування інциденту.
ЩО ГОВОРЯТЬ ОЧЕВИДЦІ
В адміністрації гімназії №1 запевняють, що співпрацюють зі слідством і відкриті до коментарів для ЗМІ, які зацікавилися інцидентом. Принаймні автору без перешкод вдалося поговорити з учасницею тієї розмови в учительській, заступником директора гімназії Оленою Равкіною.
За її словами, того дня дійсно відбулася розмова на підвищених тонах. «Батьки звинувачували адміністрацію школи, що не догледіли і допустили такий конфлікт, вимагали негайно розібратися. Хоча за день до того конфлікт був вичерпаний, і батьки тієї дитини, яка нібито пошкодила телефон, готові були оплатити ремонт. До того ж ми пояснювали, що школа не несе відповідальності за матеріальні цінності дітей. Та й різних подібних випадків, як і в будь-якій школі, буває багато. Ми цей конфлікт уже вичерпали», — говорить Олена Равкіна.
Ще до розмови в учительській Наталії Мамренко було недобре, у неї боліла голова, додає Олена Равкіна. Коли батьки пішли, Наталія Василівна попросила перепочити і не повертатися на урок. «Після цього викликали «швидку», Наталію Василівну забрали в реанімацію, — продовжує Олена Равкіна. — Я розумію почуття рідних, які втратили дорогу, найближчу людину. Сподіваюся, ми всі дочекаємося результатів розслідування і ніхто не буде самостійно низивати винних. Зі свого боку, я розумію їхню трагедію, адже добре знала Наталію Василівну, довго з нею працювала. Але я розглядаю цей інцидент як нещасний випадок... Коли Наталію Василівну шпиталізували, ми зібрали деякі кошти на допомогу в лікуванні, запропонували її синові при свідках, але Максим відмовився їх брати». Таку ж версію подій озвучують й інші присутні під час конфліктної розмови в учительській 16 березня.
Начальник міського управління освіти Юрій Ніконов у коментарі «Дню» зазначив, що стосовно цього випадку слідство проводить Нацполіція, а також комісія, створена при держслужбі з питань праці. «Ми будемо опиратися на висновки розслідування цієї комісії та поліції. І вже після них приймемо рішення, чи треба когось покарати», — зазначив Юрій Ніконов.
Слідство у справі смерті вчительки Наталії Мамренко проводять Нацполіція та комісія, створена при Держслужбі з питань праці. Вони назвуть причини і винних у конкретній ситуації, але відкритою залишиться низка запитань:
• як за таких умов праці запобігти професійному вигоранню педагогів;
• як упередити їх від перезавантаженості, адже, на жаль, часто вони самі свідомо на неї ідуть, щоб отримати хоч більш-менш гідний заробіток;
• як правильно вибудовувати стосунки вчитель — учень — батьки і визначати межі відповідальності кожної зі сторін?
СТРЕСОСТІЙКІСТЬ І ДОСТОЙНА ОПЛАТА ПРАЦІ
Безперечно, те, що сталося, — трагедія. Трагедія для рідних Наталії Мамренко, для багатьох колег і учнів. Усі вони в один голос говорять про високий рівень професійних якостей покійної, про її людяність, любов до дітей і відповідальність на роботі.
Водночас цей інцидент явно демонструє проблему умов праці і навантаження сучасних педагогів. Нерідко вчителі працюють понаднормово. Та ж Наталія Мамренко мала майже дві повні ставки математика... У школі збереглася заява Наталії Василівни про збільшення навантаження. Вочевидь, не від хорошого життя педагог хотіла додати собі більше роботи, аби, відповідно, заробити ще якусь копійку. Знов-таки постає питання про достойну оплату праці вчителя, яку навіть після нещодавнього підвищення «мінімалки» важко назвати такою. І якщо вона навіть справлялася з цим навантаженням, воно все одно було понаднормовим. Недаремно ж існує визначена кількість академічних годин, розрахована на одного вчителя.
Однак і тут довелося почути кілька думок щодо професійного вигорання. Та ж Олена Равкіна говорить, що професія вчителя сьогодні неможлива без високої стресостійкості. «Слабкі вибувають на старті, — вважає Олена Равкіна. — Без ентузіастів, без відчуття атмосфери школи, розуміння дітей, їх проблем і особливостей у школі робити нічого. Наталія Василівна пропрацювала у школі 26 років. І цей досвід уже свідчить, що вона була сильним професіоналом».
Подібної позиції притримується начальник управління освіти Каховської міськради Михайло Гончар. На його думку, вчителі знають, куди вони ідуть, заздалегідь. А відтак жалітися на понаднормові навантаження не варто. Натомість, говорить Гончар, треба правильно організувати робочий день, не тягнути роботу додому. Та й після підвищення мінімальної заробітної плати, вважає чиновник, учителі навіть із невеликим досвідом уже отримують непогану зарплату.
«ЧОМУ ВЧИТЕЛЬ МАЄ ВІДПОВІДАТИ ЗА ВСЕ І ВОДНОЧАС?»
Та більшість співрозмовників, особливо серед молодих активних вчителів, не поділяє думки Михайла Гончара. Спрацьовує принцип: що більше можеш, то більше навантажують, говорять вони. Тобто коли адміністрація бачить, що ти «і малюєш, і танцюєш», на тебе вішають з десяток напрямків, які мають бути виконані ідеально, аби школа мала високе місце в рейтингу. І якщо дирекція марить першими місцями в усіх конкурсах і змаганнях, навчатися стає просто ніколи.
«Шкільне життя не відпускає ні вдома, ні у вихідні. Безліч позакласних заходів, олімпіади, перевірка зошитів, додаткові заняття зі слабкими учнями, консультації з дітьми у соцмережах, підготовка до ЗНО, хоч якась наукова робота. Часу на нормальний сон заледве вистачає, не кажучи про повноцінний відпочинок і особисте життя, — коментує одна з херсонських педагогів, яка просить не називати її ім’я, аби в школі не було проблем. — А якщо ти ще й класний керівник, то це взагалі важко описати. На тобі купа паперової роботи, виховні заходи, рейтинги, педради, журнал, підготовка до особистих учительських конкурсів, спілкування з батьками, нагляд за харчуванням... У класі в середньому 30 дітей, і кожен хоче твоєї уваги. Іноді думаєш, що ще трохи — і поїде дах. А коли готуватися, власне, до уроків? До уроків, на які треба, окрім конспекту, роздатковий матеріал, наочність, якусь оригінальність додати, а не просто переписати зі збірника. І все це за свої гроші, бо на канцелярію ніхто додатково не виділяє. В даному випадку я не скаржуся, а говорю про реалії. Так, вчитель знає, на що йде. Але чому вчитель має відповідати за все і водночас? Іноді дивуєшся програмам, які готують у міністерстві. Здається, що ці люди не мають нічого спільного з реальною школою. Так, нам усім треба рости, впроваджувати нові методи, форми роботи. Та неможливо все робити в один момент. Тоді губиться одне з головних завдань школи — дати ґрунтовні знання».
