Нова редакція «Загальнодержавної програми реформування житлово-комунального господарства» (ЖКГ), ухвалена цього літа, продовжила процес реформування галузі до 2014 року. Якщо врахувати, що попередня версія програми, також затверджена законом, почала свою реалізацію 2004 року, то на реформування відведено 10 років, майже шість із яких уже минули. Чи можемо ми сподіватися, що за ті чотири роки, що залишилися, вдасться якісно змінити ситуацію в сфері житлово-комунального обслуговування й дати можливість суспільству відчути, що реформа відбулася? І що стане не формальним, а фактичним індикатором виконання завдань, поставлених у новій програмі реформування?
ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА — ПАСИВНІСТЬ СПОЖИВАЧІВ
Ситуація, що склалася в галузях житлово-комунального обслуговування — теплопостачанні, водопостачанні та водовідведенні, поводженні з побутовими відходами, благоустрої, обслуговуванні житла, дійсно бажає кращого. Ми всі хочемо своєчасно отримувати якісні послуги за доступні ціни й не замислюватися про проблеми й ризики, що існують при їх наданні. Але при цьому більшість нехтує своїми обов’язками, зокрема такими, як своєчасна оплата житлово-комунальних послуг, турбота про стан свого житла й об’єктів, що перебувають у спільному використанні. Серед труднощів реформи — відсутність достатньої координації з боку держави, а також небажання цілої низки суб’єктів ринку міняти щось у своїй поведінці. Але все ж таки головною проблемою реалізації майбутніх реформ вважаємо відсутність активної позиції споживачів житлово-комунальних послуг.
Більшість населення України незадоволена умовами свого проживання, надійністю і якістю житлово-комунальних послуг. Значна частина наших співгромадян чекає від держави безкоштовних квартир, безкоштовних капітальних ремонтів, дешевих і якісних послуг і практично не використовує можливості впливати на умови свого проживання. І в цьому позиція людей, які живуть у багатоквартирних будинках і в індивідуальних володіннях, відрізняється кардинально.
Власник індивідуального будинку починає почуватися власником з моменту купівлі або будівництва будинку, а жителі багатоквартирних будинків, активно оперуючи своєю власністю на ринку нерухомості, не почуваються господарями свого будинку. Якийсь інтерес до питань ЖКГ у них з’являється лише, коли отримують платіжки, та й те лише якщо вони бачать у них нові, істотно збільшені цифри, а також у разі, коли та чи інша послуга взагалі перестає надаватися.
Будь-яке підвищення тарифу без одночасного підвищення якості послуг сприймається «в багнети». Ніхто не хоче урізати свої витрати з метою оплати житлово-комунальних послуг, тим паче коли при цьому нічого не змінюється. Люди навіть не замислюються над тим, наскільки витратною в усьому світі є діяльність із надання житлово-комунальних послуг й наскільки значну частку свого прибутку витрачають на ці цілі жителі економічно розвинених країн. Відсутність подібної інформації є найбільш серйозним упущенням у державній політиці в сфері ЖКГ.
Треба підвищити інформованість людей в питаннях енергоефективності, ресурсозберігання, управління спільним майном, пояснити, що власність не лише дає певні права й привілеї, а й зобов’язує. Тому головним завданням є створення відповідального власника житла, який, з одного боку, сприйме філософію реформ і допоможе нам подолати опір суб’єктів ринку, а з другого — свідомо піде на певні обмеження, які необхідно буде взяти на себе, щоб система почала працювати.
Від споживачів житлово-комунальних послуг ми чекаємо їхньої своєчасної оплати. По-друге — забезпечення енерго- й ресурсозбереження. І, врешті, активної позиції при вирішенні питань свого проживання — створення ОСББ або якої-небудь іншої форми організації процесу спільного прийняття рішень щодо управлінню своїм будинком.
НОВІ ІНСТИТУЦІЇ ЗМІНЯТЬ ПРАВИЛА ГРИ
Важливим для успіху реформ питанням також є створення нових інституцій, що мають привести до зміни правил гри на ринку, наприклад, Національної регулюючої комісії на ринку комунальних послуг (теплопостачання, водопостачання й водовідведення). Вона має взяти на себе організацію державного регулювання на відповідних ринках (ліцензування, забезпечення недискримінаційного доступу до послуг і формування тарифів) для великих суб’єктів ринку та тих, хто надає послуги на території декількох населених пунктів. Подібний орган існує на енергетичному ринку вже понад 13 років (НКРЕ) і добре зарекомендував себе з багатьох поглядів.
Опір впровадженню цієї інституції вже відчуваємо від деяких органів місцевого самоврядування й навіть від державних органів управління та народних депутатів. Не всі прагнуть того, щоб процес формування тарифів на тепло, водопостачання й водовідведення став прозорим і економічно обгрунтованим, щоб підприємства-монополісти на тій чи іншій території були б під контролем споживача щодо цільового використання коштів, отриманих від тарифу.
Зараз створюється нормативна база для створення такої комісії, й наступного року цей орган почне працювати на ринку, як це й передбачено Концепцією розвитку державного регулювання на рику комунальних послуг, ухваленою урядом ще минулого року. Дві інші інституції, без розвитку яких неможлива реформа ЖКГ, — це ОСББ і керуюча компанія. Ці інституції не є новими, вони давно діють в Україні, але, на превеликий жаль, так і не змогли широко поширитись і змінити ситуацію на ринку обслуговування житла на краще. Для цього є й економічні, й організаційні, й політичні причини. Але головним є загравання зі споживачем житлово-комунальних послуг у процесі безперервних виборчих кампаній, результатом чого є постійне очікування «дива» — от хтось прийде й усе зробить швидко й безкоштовно.
Ще одна нова інституція, яка має прискорити процес реформ, — державна житлово-комунальна інспекція — уже створена в Україні. Процес її створення був не простим і сьогодні не легше проходить становлення її діяльності. Але ця інституція вже народилася й житиме. Інспекція має важливу місію — контроль за дотриманням законодавства в сфері ЖКГ і захист споживачів від неякісних послуг. Грамотна, професійно організована робота інспекції дозволить нам уникнути розвитку тіньових процесів, спотворення основних принципів і постулатів реформи.
Тобто основні інституції, що мають бути задіяні в реформуванні ЖКГ, у нас або вже створені, або перебувають у процесі створення. Вони не є абсолютно новими й випробувані на практиці в умовах нашої країни. Це дозволяє нам із оптимізмом дивитися на можливість завершення реформи 2014 року, в термін, запланований програмою. Нова редакція програми реформування дозволить нам поліпшити ситуацію в цій сфері. Програма передбачає координацію реформування ЖКГ безпосередньо віце-прем’єр-міністром України, й це дуже правильно.
Реформа ЖКГ — дуже складний соціально чутливий процес. Ціна помилок у цій сфері дуже висока для суспільства. Реформа не є можливою без вдосконалення системи соціальної підтримки населення, міжбюджетних відносин, системи корпоративного управління, перегляду основних принципів забезпечення необхідних фінансових ресурсів, організації роботи з громадськістю, засобами масової інформації, впровадження нових дисциплін у систему вищої освіти, відновлення системи професійного навчання, удосконалення статистичних форм звітності й вирішення багатьох інших питань. Але ми зможемо організувати цей процес.
