40 років завідувач кафедри нормальної фізіології Вінницького національного медичного університету ім. М. Пирогова, доктор медичних наук Михайло ЙОЛТУХІВСЬКИЙ займається наукою. Відомий розробкою проблем центральної регуляції рухів завдяки послідовним збудженням нейронів головного мозку. Його наукові здобутки знайшли широке застосування у клініках неврології, травматології й ортопедії України та інших країн світу. Він — автор 270 наукових праць, також розробив десять винаходів. За результатами минулого року професор Михайло Йолтухівський увійшов до 20-ки кращих лікарів Україні за висновком членів ради «Ордену святого Пантелеймона», до складу якої входять відомі лікарі, вчені, священнослужителі, діячі культури, освітяни, громадські діячі та політики.
«Кожна робота — це певний період у житті, який неможливо виділити чи викреслити. Але завжди є трепетний початок, який запам’ятовується на все життя. Мій старт — це найперший винахід — спосіб діагностики панкреатиту. Було це ще в 1960-х роках. Розробляли його разом із клініцистами. Наша робота дала змогу визначити характер запалення і локалізацію за електричними характеристиками підшлункової залози. За це дослідження ми тоді здобули звання «Винахідник Радянського Союзу». Власне, після цього я настільки захопився наукою, що вона мене більше не відпустила», — говорить професор.
«НЕ МОЖНА ЗАБОРОНЯТИ ВЧЕНОМУ ПОМИЛЯТИСЯ»
«Зараз особливе зацікавлення викликає дослідження, пов’язане зі способами реєстрації електрокардіограми. У нас багато наукових розробок, які пов’язані саме з телемедициною, — продовжує Михайло Йолтухівський. — От, наприклад, ми реєструємо показники центральної нервової системи у тварини, яка перебуває в умовах вільної поведінки, тобто сигнали передають тільки завдяки телепередачі інформації. Так само вже оформлений у нас винахід про телепередачі фонокардіограми, що надає можливість оцінити стан оператора, який працює в екстремальних умовах, або ж бійця-розвідника, який пішов на завдання. За показниками роботи серця можна визначити чимало факторів (наприклад, наявність емоційного напруження, стресу, тривожності) і, так би мовити, дистанційно оцінити стан здоров’я людини. Таким самим способом можна слідкувати й за іншими органами, навіть визначати показники електричної активності мозку, електричну здатність м’язів, які керують рухами очей, тощо. Зазвичай такі напрацювання використовуються в космічній та авіаційній галузі, але й у військовій вони будуть не зайвими.
Нині завдання українських вчених полягає не лише в тому, щоб знаходити щось нове, — це складно, з огляду на скрутний фінансовий стан. Насамперед треба задавати тон українській медичній науці, щоб вона не відставала від світової. Нерозумно вкладати у вчених гроші й вимагати від них миттєвих результатів, які одразу повернуть інвестоване. Це хибний шлях. Щоб винайти щось важливе і нове, потрібен час. Не можна забороняти вченому помилятися, і не тільки в теоретичній, а й у практичній площині. Інакше молоді вчені писатимуть лише очевидні речі. Переконатися в тому, істинним чи помилковим було твердження, можна тільки з часом».
ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА
«Науковці нашої кафедри більше теоретики, аніж практики. Тобто ми вивчаємо й аналізуємо певні явища та факти, але не є безпосередніми виконавцями прикладних завдань, натомість пропонуємо, так би мовити, ідеї для розвитку української медицини. І якщо розробники ними цікавляться, то можуть продукувати наші винаходи, втілювати їх у життя.
Один із напрямків роботи, над яким працює кафедра, полягає у виявленні особливостей функціонування нервової системи людини. Це, зокрема, вивчення на нейронному рівні регуляції рухів — дослідження проводиться на експериментальних тваринах. Нині ця наукова робота важлива і для наукового обґрунтування певних явищ, і для практичного застосування, адже її результати використовуються у процесі розробки біопротезів, де потрібно враховувати принципи керування ними.
Інший напрямок — особливості регуляції діяльності серцево-судинної системи. Дослідження проводиться під керівництвом проректора з наукової роботи ВНМУ, професора Олега Власенка. На нинішньому етапі ми вже отримали абсолютно унікальні дані щодо регуляції діяльності серця під час виконання швидких рухів. Відверто кажучи, вони навіть дещо парадоксальні й неочікувані. Ще один із напрямків реалізується спільно з кафедрою неврології, яку очолює професор Сергій Московко. Це дослідження ходьби людини з визначенням більш ніж 40 показників: із якою швидкістю досліджуваний рухається, яка довжина кроку, часові параметри кроків та інші параметри. Крім, власне, теоретичного напрямку, вивчення ходьби людини має неабияке прикладне значення. Його результати використовуються для діагностики та лікування хворих з порушенням ходьби, а також низки інших порушень, які проявляються тими чи іншими змінами при ходьбі. Ці напрацювання також важливі для травматологів та ортопедів».
«ІДЕАЛЬНИХ УМОВ ДЛЯ РОЗВИТКУ НАУКИ СУЧАСНЕ СУСПІЛЬСТВО СТВОРИТИ НЕ МОЖЕ»
«Українська медична наука завжди розвивається, просто їй не потрібно заважати. Проблеми були. А як без них?! Здебільшого — з матеріально-технічним забезпеченням. І не так з дефіцитом фінансових ресурсів, як з відсутністю промислового виробництва оригінального наукового обладнання для експериментальних досліджень. Більшість такого обладнання створювалося своїми руками. Це було, до речі, джерелом отримання патентів. Важливо, що в процесі пошуку шляхів розв’язання проблем виникають оригінальні ідеї, які забезпечують новизну в науці, становлення нових напрямків. І це також результат. Ідеальних умов для розвитку науки сучасне суспільство створити не може — це об’єктивно. Що можливо? Доручати управління наукою лише моральним особистостям, які мають досвід власної наукової роботи і результативний досвід адміністративної роботи в медичній галузі», — підсумовує професор.
ДО ТЕМИ
Як це у Британії
Виявляється, з 208 нобелівських лауреатів із медицини 30 народилися у Великобританії. Більше — лише у Сполучених Штатах. Про сучасні розробки британських медиків, які мають шанс на світове визнання, днями розповіло онлайн-видання «Теории и практики». Винаходи лікарів стосуються біомедичної інженерії, екстракорпорального запліднення, 3D-друку органів і навіть використанню вірусу Зіка для подолання раку. Прикметно й інше: ці розробки сконцентровані не в одному університеті, а проводяться по всій країні. Університет Глазго, Ноттінгемський університет, Лондонський університет королеви Марії, університет Східної Англії у Нориджі... Інтерв’ю з вінницьким науковцем Михайлом Йолтухівським приводить до такого висновку: розвивати науку треба не тільки у знаних центрах, як-то Харків чи Київ, а й не забувати про регіони.
