З чого починається громадянське суспільство? Думаю, зовсім не з фінансування урядом або добродійними фондами громадських організацій (хоча гроші, безумовно, один з найважливіших елементів мотивації), а з людини, активної й небайдужої до громадського інтересу. Наприклад, живе собі щасливо 80-річна датчанка, стоматолог з нормальною приватною практикою, і раптом дізнається, що в Гренландії бідолашні діти масово страждають від карієсу, а лікарів недостатньо. І старенька (такій мобільності та рішучості молодий позаздрить) збирає свої інструменти й на півроку виїжджає волонтером на льодовий острів.
У попередньому номері «Дня» відомий економіст Олександр Пасхавер висловив цікаву думку: «...Риси, виявлені нами в нової влади, при позитивному русі можуть виявитися дуже корисними. Але вони ж можуть викликати дуже глибокі деформації, якщо за владою немає контролю суспільства».
Тим часом, нашій владі важко докорити неувагою до громадянського суспільства. Ще 2007 року за підписом прем’єр-міністра Віктора Януковича в країні була затверджена Концепція сприяння його розвитку органами виконавчої влади. У ній, зокрема, зазначалося, що виконання цього завдання — одна з найважливіших умов становлення України як демократичної, правової й соціальної держави. У Концепції описані принципи та форми взаємодії виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства, розповідається про те, як налагодити комунікації між ними, описані напрямки вдосконалення відповідних законодавчих актів і навіть результати, яких слід чекати потім.
Минуло майже три роки. Для настільки грандіозного завдання, як затвердження громадянського суспільства в країні, яка лише недавно звільнилася від тоталітаризму, це зовсім нетривалий термін. І, втім, вельми цікаво, чи пішла справа далі концепції? Відповідь на це запитання дав загальнонаціональний моніторинг. Його в рамках проекту «Об’єднаємось заради реформ» (фінансувався USAID, виконувався Pact, Inc.) проводив консорціум неурядових організацій у складі Українського незалежного центру політичних досліджень, творчого об’єднання «ТОРО» та Східноукраїнського центру громадських ініціатив. Минулої п’ятниці підсумки моніторингу оприлюднили на Всеукраїнській конференції, в якій брали участь як представники громадських організацій, так і урядовці, відповідальні за втілення концепції в життя.
Як зазначила, виступаючи на конференції «Як організувати державну політику сприяння розвитку громадянського суспільства», начальник департаменту масової інформації та комунікацій секретаріату Кабміну Тетяна Андрійчук, при всіх міністерствах і відомствах створені громадські ради, у більшості органів влади вже стали традиційними консультації з громадськістю, хоча і є питання до їхньої якості. При цьому, на її думку, ще залишаються невирішеними проблеми законодавчого забезпечення роботи інститутів громадянського суспільства. Досі не ухвалено новий законопроект про громадські організації, який, за словами начальника департаменту, міг би сприяти їх створенню й ефективнішій діяльності. Немає ні закону про волонтерський рух, ні документа, що регламентує підтримку державою громадських організацій.
Звіт про моніторинг на конференції представляв Олексій Хмара (творча організація «ТОРО»). Він, зокрема, говорив про перешкоди, що стоять на шляху реалізації концепції. Так, зазначаючи, що всі органи виконавчої влади знають про концепцію та виконують її, він водночас зауважив, що робиться все це формально. «Виконання концепції не стало пріоритетом у роботі органів виконавчої влади», — стверджує Хмара. «Комунікації з громадськістю в органах влади розуміють не як двосторонній процес, а лише як інформування міністерствами людей про свою роботу», — докоряє чиновникам учасник моніторингу.
Цікавою є суспільна оцінка ефективності державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, отримана учасниками моніторингу в результаті опитування експертів. На думку більшої їх частини (75% відповідей) 2009 року умови для участі громадських організацій у реалізації державної політики погіршали. А головними причинами цього є особиста незацікавленість керівників органів виконавчої влади у взаємодії з громадськістю, формалізм у підході до консультацій з громадськістю, політична заангажованість чиновників.
Словом, спроба створити громадянське суспільство за вказівкою зверху поки що великих результатів не дала. Чиновники, яких у деяких «радах громадськості» більшість, до цієї справи абсолютно байдужі, а громадські активісти в такій ситуації просто безсилі. Водночас, як наголошується в моніторингу по Херсонській області, чимала кількість організацій існує лише на папері. А от з наближенням виборів вони активізуються, політизуючи «третій сектор».
КОМЕНТАРI
Олександр ЛИТВИНОВ, голова Дніпропетровської обласної громадської організації «Дніпропетровський координаційно-експертний центр з питань регуляторної політики»:
— Концепція сприяння державній владі розвитку громадянського суспільства в країні затверджена і начебто діє, але жодної допомоги та сприяння від держави й органів управління ми не отримуємо. Навіть Громадська рада при обласній державній адміністрації в нас не працює. І органи влади всіх рівнів не зацікавлені у співпраці з громадськими організаціями. На цьому шляху в нас виникає дуже багато проблем, особливо коли ми намагаємося відповідно до законодавства провести суспільну експертизу тієї чи іншої державної структури. Нам довелося безпосередньо з цим зіткнутися. Так, Дніпропетровська районна держадміністрація ніяк не відреагувала на наш запит про проведення суспільної експертизи. Ми звернулися до суду першої інстанції та виграли його. Але відповідач і не подумав виконувати наші законні вимоги й подав апеляцію. Довелося брати участь у судовій тяжбі, яка може тривати роками, хоч наша позиція, як кажуть юристи, безпрограшна. А закритість у структурі влади як була, так і залишається. Досить сказати, що жодне рішення райадміністрації не публікується, закон про основи державної регуляторної політики порушується.
Ми підготували свої рекомендації для двох райадміністрацій — Широковської та Солонянськой, які все ж пішли на співпрацю з нами, і тепер чекаємо, коли вони запросять нас на засідання колегій, де обговорюватимуться ці рекомендації. Нині проводимо експертизу в обласній держадміністрації... Усе це доволі складно, оскільки доводиться використовувати здебільшого волонтерів, позаяк власних ресурсів для оплати праці явно не вистачає. Єдиний, хто нас по-справжньому підтримує, це фонд «Відродження». Без нього нам би не вижити.
Сергій ТКАЧЕНКО, голова Донецької обласної організації Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України»:
— Упродовж 2005-2006 років у нашій області можна було спостерігати певну активність громадських рад при районних та обласний державних адміністраціях і при управліннях облдержадміністрації. Громадськість давала свої рекомендації органам влади. На жаль, дуже часто ці організації ставали знаряддям у руках влади, що давало їй можливість звітувати про співпрацю з інститутами громадянського суспільства. Але часто засідання мали суто декларативний характер, а питання, які на них розглядалися, не стосувалися проблем поліпшення відносин між владою та елементами громадянського суспільства. Ішлося про виконання поточних проектів і програм, запланованих державними органами. Поступово наші активісти, не бажаючи брати участі в профанації й імітації діяльності, збайдужіли до такої співпраці. Активність громадських рад до кінця 2009 року звелася практично до нуля. Нині можна констатувати, що потенціал громадянської активності концентрується не в громадських організаціях або інших формальних об’єднаннях громадян, а на рівні ініціативних груп мешканців під’їздів, будинків, вулиць. І ця енергія самоорганізації населення ще шукає виходу й тих механізмів, які дадуть можливість принести користь суспільству і змінити свідомість людей.
