Одного із січневих днів село Івахнiвці прийшло на сход до будинку культури, де було холодно, як на вулиці, й небезпечно для життя — стеля могла впасти на бідолашні голови учасників зборів у будь-яку мить.
«Вогнище культури», наче дзеркало, в якому відбивається вбогість усієї соціальної інфраструктури Івахнiвцiв. Сільський голова Василь Мельник з цим охоче погодився: «Дитячий садок на замку. Бо немає ні палива на зиму, ні харчів, ні іграшок. Старші діти мерзнуть у школі, де вже давно нічого не опалювалося. Освітній заклад забезпечено паливом на зиму лише на відсотків сорок до потреби. У фельдшерсько-акушерському пункті, хоча там і турботливі, кваліфіковані кадри, — чорна біда. Хворі не можуть роздягнутися до спіднього, щоб одержати якусь процедуру. Холоднеча. Підлога зогнила. Медикаментів немає. У селі ніде купити голку, нитку, мило. Та є бар, де спивається молодь. Аби випити, крадуть індивідуальне та колективне майно. Докотилися, що вчинили хуліганські дії над державною символікою, побили вікна у сільраді...».
Навіть місцевий священослужитель отець Володимир бідкався на сході, що молодь села йому спати не дає, збитки всілякі робить. То він запевнив громаду, що візьме рогача в руки й покладе край цьому неподобству.
А сільський голова Василь Мельник — про свої прикрі спостереження: «Івахнiвці старіють і безлюдніють. Торік народилося шість, а померло вчетверо більше. Із 1334 громадян села 575 — пенсіонери...». Відтак — про причину всіх івахнiвецьких бід: «Доходів сільського бюджету вистачає лише на вісім місяців зарплатні для трудiвників соціальної сфери. Отак і живуть учителі, виховательки підростаючого покоління, служителі медицини і культармійці: по чотири місяці щороку працюють за «спасибі». І я, як сільський голова, так само бідую. Хтось звертається по довідку, то кажу: неси свій папір, то одержиш. Навіть на канцелярські приладдя копійки немає».
Виконаний по доходах бюджет Івахнiвець за останній рік другого тисячоліття склав 26107 гривень, з яких 19746 гривень — то т.зв. дотація, себто одержане з району. Решта грошей сільрада сама заробила, стягнувши з населення фіксований мінімум і комунальні податки, адміністративні штрафи і т.ін.
Сільський голова ображається на засновників місцевого СТОВ (сільгосптовариства з обмеженою відповідальністю) імені Савчука: «Не дають належну матеріальну допомогу». Директор СТОВ імені Савчука Михайло Стрілець киває на сільського голову: «Я не хочу офіційно сказати: товариство з таким тягарем, як соціальна сфера села, нормально та ефективно розвиватися не може. Мельник погано працює...».
Якраз тому Михайло Стрілець став ініціатором цього сходу села. Нагадав учасникам зборів про «право територіальної громади (сходу села) на самостійне вирішення всіх питань місцевого значення». Згадав і про Європейську Хартію місцевого самоврядування, що «дає право на вирішення питань в інтересах населення». Не забув і про «соціалізм по-шведськи». От він, Михайло Стрілець, і бажає «побудувати шведський соціалізм у наших окремо взятих Івахнівцях Чемеровецького району Хмельницької області».
Для цього, як уважає директор СТОВ імені Савчука, слід добитися, щоб село самофінансувалося і мало свою символіку — від герба до прапора та гімну. Що стосується герба, то його проект уже давно на робочому столі Михайла Стрільця. Знайшлося тут місце, як і годиться, для пшеничного колоса, цукрових буряків і великої рогатої худоби. Та — не без місцевого колориту та особливостей. «Ось, бачите, стопа в основі герба. Бо тут, на околиці Івахнiвець, є гора. Що цікавого? На вершині гори наче якийсь гігант залишив слід, що заповнений водою. Граніт, та навіть у спеку в тій стопі не висихає...».
Сход у всьому дружно підтримує директора. На аргумент сільського голови Івахнiвців Василя Мельника про те, що фінанси співали і довго ще співатимуть романси, зважати не бажає. У руках Стрільця — матеріальні ресурси, трактори, щоб городи зорати. А в Мельника, крім дотаційного бюджету, якого вистачає лише на вісім місяців зарплатні для служителів соціальної сфери, нічого немає. Отож заяву Михайла Стрільця про податок на землю, який «товариство перераховує у бюджет району в сумі 51 тисяча гривень», сход слухає, затамувавши подих. «Відповідно до закону, цей податок слід зарахувати на спеціальний рахунок сільської ради, на території якої знаходиться земельна ділянка. 30 відсотків коштів від земельного податку спрямовується на рахунок Держкомзему України, 10 відсотків — на спеціальний рахунок області, а решта, 60 відсотків, залишається в місцевому бюджеті для того, щоб орган місцевого самоврядування міг розпоряджатися цими коштами», — популярно пояснює Михайло Стрілець. Так, мовляв, має бути. Відтак врочисто проголошує: «Отже, щороку 30 тисяч — на потреби села!».
І тоді, вважає директор СТОВ імені Савчука, будуть гроші для будівництва соціалізму за шведським зразком в окремо взятих Івахнiвцях.
Сільський голова, звісно, не заперечує проти того, щоб оті 60 відсотків залишилися у місцевому бюджеті. Однак він не знає, «в якому саме законі так записано». Схоже на те, що й знати не бажає. Він, Василь Мельник, згадує про інше: «Маємо 200 гектарів резервного фонду і 53 гектари сільгоспугідь для фермерських господарств». Ці угіддя поки що використовує СТОВ імені Савчука. Та вже бажаючі зайнятися фермерським господарством написали заяви до сільради: дайте землю. «Задовольнимо заяви, а тоді вже подивимося, кому віддати в оренду резервний фонд. Хто погодиться на більшу орендну плату, той і візьме», — говорить Василь Мельник про свій план «будівництва соціалізму за шведським зразком в наших Івахнівцях».
У плані сільського голови — створення конкурентного середовища, коли й селяни підуть із своїми паями до того, хто дасть більшу орендну плату. Аж тоді, прогнозує, територіальна одиниця матиме гроші для утримання соціальної сфери.
Однак такі перспективи чомусь не до шпиги Михайлові Стрільцю: «Цей розкол до добра не призведе». Сход села Івахнiвці дружно підтримує директора. Хоча й супроти плану Василя Мельника, сказати б, із відкритим забралом не наважиться йти. Сумнівається? Ще не співставив прогнозовані результати? Івахнівці ще не збагнули, що влада — то вони. Вони поки що задоволені, що засновники товариства дали їм за оренду паїв по відсотковій вартості тих паїв, не певні, що могли б правити більше...
Івахнівці — на роздоріжжі. Вони розуміють, що треба щось робити з об’єктами соціальної сфери, та достеменно не знають, що саме слід робити. Тому й запросили на сход заступника голови Чемеровецької райради В.Паздерника і помічника райпрокуратури В.Чорноморця. Сподівалися, що ті скажуть щось певне про проекти Михайла Стрільця і Василя Мельника.
Валерій Чорноморець від коментарів скромно утримався. Що ж до заступника голови райради, то він, на жаль, не сказав, як формується бюджет і чому саме так, а не інакше. Не знайшов ні «за», ні «проти» щодо заяви Михайла Стрільця про 60 відсотків земельного податку, що буцімто «відповідно до закону, залишаються у місцевому бюджеті».
«Популізм, правове невігластво», — сказав уже після сходу для «Дня» заступник голови райради В.Паздерник про план Михайла Стрільця. Однак погодився, що подекуди в селах ще гірше, ніж в Івахнiвцях: «Є проблема, яку треба розв’язувати». І віддав належне громадській активності івахнiвецьких селян. Таки треба щось робити, поки не стався остаточний розвал соціальної сфери.
КОМЕНТАР
Олександр КОВАЛIВ, начальник Управління стратегії та методології аграрної реформи в Україні департаменту реформування сільського господарства Мінагрополітики України:
— Говорити про те, хто кому мусить дати і хто візьме кошти — це відгомін старої системи. У нас сільгоспвиробникам списано 5 млрд. грн. боргів, але працюючи в ринкових умовах на приватній основі, вони повинні самі відшукувати кошти і не апелювати до держави. Тому я бачу єдиний вихід в тому, щоб кардинально змінювати підходи до аграрного сектора. Зараз підготовлено нову концепцію аграрної політики, в розвиток якої має бути розроблено до 16 програм, готові також два законопроекти — про земельні ренти та про Державний банк землі. У цій концепції передбачено фінансування і дешеві кредити — звідки і як вони мають братися. Тільки завдяки комплексному вирішенню проблем ми зможемо вивести з кризи наше село.
Коли ми будували «комуну», то уявляли собі соціальну сферу зовсім не такою, якою вона є в цивілізованих країнах — наприклад, у Швеції, де дуже сильний соціальний захист. Нині підхід мав би бути іншим. У нашій державі достатньо природних ресурсів, ми маємо великий науково-технічний потенціал, і отже можемо заробити необхідні гроші. На мою думку, для фінансування соціальної сфери слід задіяти три бюджетні пласти — державний, місцевий і сімейний. Кожний, хто в змозі сплачувати послуги, повинен платити.
