За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі практично кожна третя людина носить у собі паличку Коха, при цьому хворіють на туберкульоз лише 10 % інфікованих.
За минулий рік на лікуванні у протитуберкульозних закладах однієї лише столиці перебувало понад 19 тисяч хворих, із яких 2,5 тисячі — з активною формою захворювання, яка розвивається, і понад тисячу — виділяють бактерії, тобто є заразними.
Минулого року вперше за п’ять років зареєстровано зростання смертності від туберкульозу: тільки у Києві померло понад трьохсот чоловік, із яких третина — без певного місця проживання.
У Києві нараховується понад тисячу осередків туберкульозної інфекції — місць, де було виявлено захворювання. Зрозуміло, там проводять дезинфекцію, але це зовсім не означає, що більше таких осередків не буде. Всього з заразними хворими контактують понад дві тисячі дорослих і близько семисот дітей, що не є нормою.
Ви досі вважаєте, що не можете захворіти на туберкульоз? Що це хвороба в’язнів і бомжів? Що ви мало палите й навіть ще не кашляєте? Тоді озирніться довкола: лише за минулий рік у Києві зареєстровано більш як тисячу спалахів і вогнищ сухот. Немає такого органу, який був би несприйнятливий до вірусу туберкульозу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у світі практично кожна третя людина носить у собі паличку Коха, при цьому хворіють на туберкульоз лише 10 % інфікованих. Але якщо у Європі інфікована в гіршому випадку третина дорослого населення, то в Україні під загрозою життя та здоров’я практично кожного дорослого.
«Людина, яка піклується про своє здоров’я, про здоров’я і благополуччя сім’ї, ніколи не буде зневажливо ставитися до профілактичних медоглядів, — упевнена заступник головного лікаря з лікувальної роботи київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням Світлана Павленко. — А більшість людей, що надходять до нас на облік, щонайменше останні п’ять років не проходили флюорографічного обстеження». Природно, стан таких хворих набагато гірший, ніж міг би бути, якби вони звернулися до лікаря роки на три раніше — однак пацієнти стверджують, що їх «нічого не турбувало».
І дійсно, виявити захворювання на ранніх стадіях практично неможливо. Найкраще, як і написано в соціальній рекламі, звертатися до лікаря, якщо кашель не минає більш як три тижні. Загравати зі здоров’ям не варто, адже чинники ризику у туберкульозу дуже різноманітні й загальні: бактерії успішно розмножуються і при загальному ослабленні імунітету, і при хронічних захворюваннях, і при різноманітних застудах, при діабеті і СНІДі. У групі ризику традиційно малозабезпечені категорії населення, люди без певного місця проживання та звільнені з місць позбавлення волі. Серед них повільно, але невідворотно збільшується кількість хворих з суміщеною ТБ/СНІД патологією, рецидивами хвороби, формами, стійкими до медичних препаратів. Лише 2005 року в Києві було виявлено 90 випадків ТБ/СНІДу — удвічі більше, ніж, наприклад, 2001 року. За минулий рік на лікуванні в протитуберкульозних закладах однієї лише столиці перебувало понад 19 тисяч хворих, з яких 2,5 тисячі — з активною формою захворювання і формою, що розвивається, і більш як тисяча виділяють бактерії, тобто є заразними. Уперше за п’ять років зареєстровано й зростання смертності від туберкульозу: лише в Києві померло більш як триста людей, з яких третина — без певного місця проживання. Лікарі пояснюють це тим, що стало більше людей з ВІЛ-асоційованим туберкульозом, розвитком полірезистентних форм туберкульозу — все це ускладнює лікування та знижує ефективність терапії.
Основними методами профілактики туберкульозу та своєчасної його діагностики як і раніше залишаються флюорографічні огляди й імунізація дітей. При цьому при профілактичній флюорографії за останній рік було виявлено лише 18 випадків. У приймальнях-розподільниках зареєстровано 26 випадків хвороби серед трьох з половиною сотень людей, а з місць позбавлення волі вийшли 112 хворих на різні форми туберкульозу. Основна частина пацієнтів приходить до лікаря добровільно. Світлана Павленко зазначає, що «групи ризику» — наркомани, бомжі, в’язні – якоюсь мірою навіть у кращому становищі, ніж просто малозабезпечені, сироти й люди «звичайні». «Для цих категорій людей створені спецприймальні, де вони проходять медогляд і в разі чого відправляються на лікування, — говорить Світлана Георгіївна. — А в цей час багато приватних підприємств приймають людей на роботу без медичних карт, та й ніхто не перевіряє, робила людина флюорографію чи ні. Тому й виходить, що абсолютна більшість наших пацієнтів — люди цілком працездатні».
Дійсно, за даними Головного управління охорони здоров’я КМДА, лише минулого року вперше визнано інвалідами з туберкульозу понад 300 людей. Майже всі вони — тяжкохворі з першою або другою групою інвалідності. Причиною цього є невчасне виявлення хвороби, малоефективне лікування як результат стійкості бактерій до медичних препаратів, прогресування хвороби в осіб з асоціальною поведінкою. Багато хворих, пройшовши курс інтенсивного лікування та позбувшись очевидних симптомів, припиняють приймати ліки та приходити на додаткові огляди — а через деякий час хвороба повертається в ще більш страшних і тяжких формах. Лікувати «рецидивістів» на порядок складніше, оскільки частина бактерій уже має імунітет до медикаментів, а самі люди не можуть за станом здоров’я пройти лікування амбулаторно.
Мережа стаціонарних протитуберкульозних лікарень з 2001 року не змінювалася: в Києві можуть лікуватися одночасно 975 пацієнтів. Проте, за словами Світлани Павленко, цього достатньо, кризи з ліжко- місцями немає, оскільки замість 6–12 місяців безпосередньо на стаціонарі хворі проводять 2–3 місяці інтенсивної хіміотерапії. Незважаючи на це, навантаження на одного фтизіатра в столиці становить більш як 3,5 тисячі відвідувань на рік, а дитячі лікарі приймають по 4,7 тисячі пацієнтів. На щастя, кількість хворих на туберкульоз дітей все-таки з кожним роком зменшується.
Так чи інакше, але в Києві нараховується понад тисячу вогнищ туберкульозної інфекції — місць, де було виявлено захворювання. Звісно, там проводять дезинфекцію, але це аж ніяк не означає, що більше таких вогнищ не буде. Усього із заразними хворими контактують більш як дві тисячі дорослих і близько семисот дітей, що не є нормою. Українське законодавство передбачає відселення хворих до ізольованих квартир, однак минулого року з гуртожитків були відселені тільки 6 людей, з комунальних квартир — 5. Відповідальність за це несе місцева влада — районні адміністрації й ради, однак навіть у передвиборний період у місті не знайшлося місця для декількох сотень хворих, яких треба ізолювати.
Сумної статистики про захворювання 2006 року в органах влади, та й у самих лікарнях поки немає. Чиновники зайняті скандалом з вакцинацією й пробами Манту в Херсонській, Вінницькій, Хмельницькій областях. Нагадаємо, не так давно в цих областях після проби Манту у декількох сотень дітей різко погіршилося самопочуття. Сьогодні лікарі вже визначили, що діти, яким стало зле після щеплення, не хворі на туберкульоз, однак причини такої масової алергічної реакції ще з’ясовуються: результати експертизи будуть відомі лише через декілька місяців. Батьки вже тепер відмовляються прищеплювати дітей, тим паче що подібні випадки, хоч і не такі масові, бували і з вакциною БЦЖ — якщо декілька років тому ускладнення після щеплення були у 0,02 % немовлят, то останнім часом кількість дітей, які захворюють від уколу, зросла до 1,5-2 %. Проте саме цією вакциною пологові відділення забезпечені погано — очевидно, що, поки не будуть оприлюднені результати експертизи медикаментів, засмучуватися через це рано.
Засмучуватися, проте, не варто взагалі. Плакати, що недавно з’явилися в Києві, свідчать, що туберкульоз можна вилікувати, — і це дійсно так. Головне для всіх українців, хворих чи здорових, — не зневірятися й зрозуміти, що в цьому випадку здоров’я дійсно в наших руках. Достатньо тільки раз на рік сходити до лікарні, щоб знати напевно: ця виліковна, хоч і страшна, і затяжна, хвороба оминула вас.
