У нас побудовано кримінальне суспільство?

«День» продовжує дискусію про відповідальність багатства.
Сьогодні пропонується погляд читача з Києва, який роздумує про те, чому
Україна перетворюється на кримінальне суспільство, котре живе за неписаними
законами.

За останні десять років нам впровадили у свідомість низку
нових понять, у тому числі й такі: 1) приватна власність ефективніша від
суспільної; 2) за приватної власності найактивніша частина суспільства,
від якої, насамперед, залежить його процвітання, — це багаті люди. Тобто,
що швидше йде зростання багатств у меншості, то швидше має поліпшитися
життя інших, хоч і у багато разів меншими темпами. У першому наближенні
такий хід розвитку всіх влаштовує. Але насправді всі роки постперебудови
показали, що все йде навпаки і відбувається різнонаправлений процес — багаті,
безпосередньо не створюючи матеріальні цінності, багатіють, а решта населення,
безпосередньо зайняте у виробництві, убожіє. Таке явище завжди і скрізь
називається грабунком. Поздоровляючи своїх громадян із наступаючим 1996
роком, видатні політики України опосередковано визначили обсяг накраденого
у суспільства, заявивши, що «навіть за сприятливіших прогнозів рівень життя
хоча б 1985 року ми зможемо досягнути тільки 2015 року» («Киевские ведомости»,
30.12.1995 р.). Але за чотири роки, що минули відтоді, сприятливий прогноз
не підтвердився. Не так давно для Росії її прем'єр Путін припустив вихід
на середньоєвропейський рівень життя також тільки до 2015 року, але за
умови щорічного зростання ВВП на душу населення в 8%, чого Росія ще не
досягла.

Багатим сьогодні складно «відмитися» від розхожого — «грабіжники»,
хоч у більшості випадків чинні закони вони не порушували. Той же Лазаренко
свої мільйони вивозив з країни не на танках, а переказував їх у західні
банки з дотриманням всієї формальності чинних законів. Але якщо в країні
узаконений грабіж — отже, у нас побудоване кримінальне суспільство, котре
живе на всіх рівнях за неписаними кримінальними правилами.

Так, на нижньому рівні управління люди найманої праці у
зв'язку з безробіттям залишені наодинці з підприємцями без будь-якого профспілкового
захисту, а також без участі в управлінні, контролю, прибутках. На найвищому
рівні управління обтічними словами про неминучість непопулярних рішень
прикриваються заходи, по суті спрямовані на вимирання населення, а заяложеним
словом «реформи» замінили стару брехливу радянську обіцянку щасливого комуністичного
майбутнього.

Що нас чекає? Це вже наступна тема про етичні пріоритети,
про шляхи виходу з етичного глухого кута, в якому перебуває суспільство,
про перетворення привласнених меншістю багатств із засобу споживання в
капітал, котрий працює в Україні, про можливості запобігання накопичуваному
в поки ще «сплячому» суспільстві вибуху, про круті фінансові важелі підйому
«лежачої» економіки, а також про досвід нового курсу Рузвельта в США, про
поради Тетчер і багато іншого.

P.S. Редакція запрошує своїх читачів до продовження
дискусії про відповідальне багатство. Викладені вами думки, прислані нам
звичайною чи електронною (pravo@core.day.kiev.ua) поштою, будуть опубліковані
на шпальтах газети.