Гі Бадо — штатний карикатурист канадського видання «Le Droit». Володар National Newspaper Award- 1991 — національної премії, яку порівнюють з Пулітцерівською премією в галузі журналістики. На сьогодні вийшло шість книг його карикатур, а також — 18 випусків щорічного видання кращих робіт канадських карикатуристів «Portfoolio: The Year in Canadian caricature» (у назві обіграно модне слово «портфоліо» і «fool» — дурень). Днями Гі БАДО побував у гостях у нашій редакції.
— Пане Бадо, як ви стали карикатуристом?
— Я з дитинства любив малювати. Велику роль у виборі професії вiдіграла книга відомого французького карикатуриста Луї Міттельберга (Tim). Років з десять я, як позаштатний художник, співробітничав iз трьома відомими виданнями в Монреалі. Було дуже важко знайти постійну роботу. Так я «емігрував» до Оттави. Зараз я співпрацюю з «Le Droit».
— У чому, по-вашому, відмінність між карикатуристом українським і канадським?
— На жаль, я не знаю досить добре українських колег, проте можу розповісти про російських карикатуристів. У Канаді можна малювати політиків. Наприклад, прем’єр-міністр Канади говорить, дещо викрививши рот, і його, як правило, так і зображають на карикатурах. Я не думаю, що в часи Горбачова у вас можна було намалювати Михайла Сергійовича з родимою плямою на голові, тоді як один американський карикатурист намалював портрет першого президента СРСР з родимою плямою у вигляді Афганістану.
— А у вас політики спокійно ставляться до карикатури?
— Я малюю політиків щодня. Вони ніколи не ображаються, а тільки просять оригінал на спомин. У нас, скоріше, ображаються читачі, які є фанами того чи іншого громадського діяча. Вони пишуть листи до газети.
— І під їхнiм тиском редакція забороняє вам деякі теми?
— Подібне сталося лише один раз багато років тому. Тоді я намалював Папу Римського під час його візиту. У мене Папа тримав у руках хокейну ключку (Канада відома у світі своїм хокеєм), на голові в нього була індіанська прикраса з пір’я. Заборонили тому, що газета належала церкві. Ще одна заборонена тема — аборти. Своїми малюнками я намагався виступати проти них.
— А які теми є табу для вас особисто?
— Для мене не існує табу. Якщо є хороша ідея, але існує якась небезпека для її здійснення, мене просто попереджають.
— Ну, а як щодо «близнюків», якi падають, у Нью-Йорку?
— Я взагалі малюю антиамериканські карикатури...
— Завжди?
— Ні, в перший день після трагедії я намалював статую Свободи, яка плаче. Але вже наступного дня — палаючий Пентагон, а в центрі його будівлі — ядерні боєголовки.
— На які теми ви любите більше за все малювати?
— На різні. Наприклад, на тему охорони довкілля, на інтернаціональні теми.
— У минулому серед фахівців різних галузей великою популярністю користувався обмін досвідом . Чи підтримуєте ви зв’язки та чи ділитеся досвідом iз колегами?
— Товаришую з російськими карикатуристами Златковським, Смирновим з «Крокодила». Знайомий з роботами ваших Казаневського, Лук’янченка, Кособукіна.
— Українця часто зображають в образі козака, росіянина — в образі богатиря; а в якому образі зображають канадця?
— В образі лісоруба, який пилкою зрізає дерево...
— Iз чим у канадців асоціюється Україна?
— З великодніми писанками.
— Чому не з Чорнобилем чи нещодавніми катастрофами в небі й під землею?
— Канадці розуміють, що найбільші проблеми виникають у вас через інфраструктуру, і не засуджують за це весь народ.
— Як би ви визначили суть карикатури?
— Я вважаю, що робота карикатуриста полягає не в тому, щоб шукати й пропонувати вихід, а в тому, щоб критикувати й ставити запитання. Бути скептиком.
— Як по-вашому: карикатурист — покликання чи професія?
— В роботі карикатуриста сплелися три професії: перша — журналіст, бо карикатурист повинен розбиратися в предметі. Друга — художник, третя — гуморист. Якщо ти весь час серйозний — люди тебе не читатимуть, а якщо весь час смієшся — не сприйматимуть серйозно.
— До вашого переліку можна додати ще одну професію — філософ.
— Дякую.
— Що таке сміх?
— Це руйнування помпезності. Своїм гумором треба протикати надувні балони помпезності.
— Ви говорите, що ви готові висміяти все. А що вас все ж таки захоплює в людині?
— Чесність.
