Приборкати хижого звіра — завдання не з простих. Успішно з цим справляються тільки циркові артисти завдяки дресурі. Один з них — дресирувальник Владислав Гончаров, який працює з 8 левами (незабаром їх буде 9, а у перспективі — 12). На манеж він виходить без партнерів та страхувальників, тоді як інші дресирувальники працюють у парі, а левів змушує виконувати циркові трюки тільки жестами та голосом — без жодних батогів та заохочувань їжею. Такого результату він досяг завдяки унікальному методу — безконтактній дресурі, якою нині не користується жоден артист світу. Кульмінація програми Владислава Гончарова наступає тоді, коли він 15—20 секунд тримає голову в пащі лева Цезаря. Саме з таким номером він підкорив журі VІІ Міжнародного фестивалю циркового мистецтва, котрий нещодавно відбувся у Москві (диплом І ступеня і визнання найкращим артистом та дресирувальником). Яким чином йому вдалося підкорити левів та отримати міжнародне визнання розповів генеральний директор і художній керівник Державної циркової компанії України, заслужений діяч мистецтв Сергій ПЕТЕЛЬКО (поспілкуватися із Владиславом не вдалося, бо він гастролює).
— Сергію Віталійовичу, чим же підкорив наш артист міжнародне журі?
— Те, що робить Владислав на арені, треба бачити на власні очі. Уявіть, молодий імпозантний чоловік входить у клітку до левів, танцює степ, крутячи паличкою, перекидає під час номеру до півтори тонни заліза (усі тумби та сходи, на яких працюють леви), і робить усе це танцюючи, а потім кладе голову у пащу лева. Спочатку Влад запрошує Цезаря на тумбу, потім витирає собі хустинкою лоба, робить вигляд, ніби втомився, протирає левові щелепу, раптово роздирає її і кладе голову... Зал просто реве, адже до того здавалося, що артист розслабився. Насправді ж він готувався до найскладнішого трюку... Номер триває 27 хвилин, вимагає неабиякого нервового напруження та фізичної підготовки. Основний трюк виконується з левом Цезарем.
Трюк, який артист зробив під час закриття фестивалю, теж унікальний: у ході номеру Гончаров ставить усіх левів на «оф» (на задні лапи), лишає їх самих і виходить з клітки. Проходить деякий час, а леви продовжують сидіти непорушно. Артист з’являється перед ними з центрального виходу, запитує: «Ви втомилися?», а потім пропонує членам журі (це був директор і художній керівник Цирку на Цвітному бульварі Максим Нікулін та директор фестивалю Борис Федотов) зайти в клітку до левів. Хвилин 5—7 вони спілкуються з левами у клітці та глядачами, а Влад знаходиться весь час поза манежем (артист привчив тварин відчувати і слухати його на відстані).
Не дивно, що Владислав Гончаров підкорив московську публіку та членів журі. Генеральний директор Всесвітнього фестивалю у Монте-Карло Улл Спілс запросив цей атракціон у січні 2009 року для участі у своєму фестивалі. Для України це надзвичайно престижно, адже це як премія «Оскар» у кінематографії. В цілому у Європі є три фестивалі такого високого рівня: у Монте-Карло, у Будапешті, куди Влад також отримав запрошення на 2010 рік, та Цирк майбутнього, що проходить у Парижі, але за віковою категорією Влад не може брати у ньому участь (вік учасників — до 25 років, а Владу — 30). Однак я переконаний, була б можливість, то його запросили б і до Франції.
— У чому суть методу безконтактної дресури?
— Атракціон Владислава Гончарова називається «Один серед левів», оскільки дресирувальник працює в манежі без асистента і без другого артиста — як правило, у дресурі працюють у парі. А метод безконтактної дресури полягає у тому, що артист працює з левами без підкормки. А що таке підкормка? Це піддобрювання тварин їжею, щоб вони зробили певні трюки. У Влада леви роблять те, чого він вимагає, без заохочення та нагород. Саме це і лежить в основі безконтактного метолу дресури, коли артист не б’є тварин, навіть не торкається їх батогом. Він робить це голосом та рухами, а вісім африканських левів його слухають.
— Як ви оцінюєте рівень інших учасників фестивалю?
— Цього року на фестивалі взяло участь дев’ять країн, кожна з яких представляла кілька циркових жанрів (усього було представлено понад 30 номерів та атракціонів). Програми учасників були дуже сильними, різножанровими. За підсумками журі, диплом ІІ ступеня отримала команда акробатів з Китаю та танцівниця на проволоці із Франції, «срібло» — дует акробатів з цирку на Цвітному бульварі (Росія), італійський дует клоунів та повітряна гімнастка з Росії, а «бронзу» — артисти з Монголії та групові жонглери з Росії. Але такого номеру, який представила Україна, нині не має жоден європейський цирк.
Наразі пробитися на міжнародні фестивалі дуже складно — через фінансування та відсутність контактів наших артистів із міжнародними. Тому участь у подібних фестивалях, та ще й завоювання призових місць говорить, що нам є що показати.
— З чого починалася циркова кар’єра Владислава Гончарова?
— Владу нині 30 років, але прийшов працювати у цирк усього чотири роки тому (нині він вчиться у Сімферопольському університеті). При цьому він не дитина манежу, як називають дітей циркових артистів, також він не походить з циркових династій. Хлопець прийшов у цирк просто подивитися на виступи інших артистів, а потім загорівся і сам бажанням працювати тут. Коли він пришов працювати в Державну циркову компанію, мав двох левів, які купив за власні кошти, що є досить дорого. З маленьких левенят він виховав справжніх циркових артистів. Коли вони були готові до дресури, Влад почав виводити їх на манеж.
— А як по тварині видно, що вона готова до дресури?
— Як правило, дресирувальники беруть на виховання не одну, а 10—12 тварин і роблять відбір: який трюк може зробити тварина, чи може вона взагалі щось робити на манежі. Владу пощастило, бо його два левенятка були придатні для дресури. Спочатку шлях Влада як дресирувальника був пов’язаний із традиційною дресурою: хлист, бар’єр, крик... Вже потім він дійшов до того, що привчив звірів реагувати на жести, інтонацію голосу, рух тіла. Нині в Європі цим ніхто не займається, бо такий метод дресури надто складний. Колись народний артист України та Радянського Союзу Володимир Чечерко захоплювався цим методом, але для справжнього майстра це не становило значної проблеми. А от Владислав вирішив піти своїм шляхом і продовжує культивувати працю тварин саме без підкормки та контактів.
— А хто допомагав Владиславу у постановці номеру?
— Усю драматургію виступу він продумав сам. Звісно, артист повторював досвід своїх попередників, консультувався із відомими дресирувальниками, у тому числі із Володимиром Шевченком. А потім вирішив, які саме номери та трюки він включить у свій номер. Він відроджує ті трюки, які колись були популярними, це було не рідкістю, а нормою (наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть це був абсолютно простий номер). Нині ж це забута техніка, якою ніхто не користується. Тварину легше залякати, ніж привчити. А ще люди бояться ризикувати своїм життям. Взагалі у Європі лишилося дуже мало атракціонів з тваринами, зокрема, через заборони організацій, що відстоюють права тварин, тому це завжди справляє неабияке враження.
— А де тренувався Владислав?
— Він готував свій номер по усіх цирках, де працював: у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Харкові. З 19 вересня він працюватиме у Запорізькому цирку. Річ у тім, що у нас існує поняття «циркового конвеєра» — кожен артист ніби мігрує зі своїми номерами з цирку в цирк. Поки що Влад показуватиме свою програму в Україні, потім його чекає фестиваль у Монте-Карло, а там час покаже, можливо, запросять на роботу за кордон.
— Як часто наших артистів переманюють до себе іноземні циркові компанії?
— Дуже багато українських артистів працюють нині у найкращих цирках світу. Комусь це здасться крамольною річчю, але артисти вищої категорії, які щодня ризикують своїм життя, піднімаючись на канаті під купол цирку або кладучи голову у пащу лева, отримують мізерну зарплатню. Так, Київське циркове училище випускає цього року чимало молодих талантів, з них вісім осіб отримали запрошення працювати у нашому цирку, проте жоден з них не погодився — з ними вже заключили контракти закордонні компанії. Тому так і складається ситуація, що в Україні нікому працювати. За цирковими законами, повітряні гімнасти та акробати виходять на пенсію через 20 років з того моменту, коли вперше вийшли на манеж, (а роблять це у 11—15 років), тому у 35-річному віці усі вони вважаються пенсіонерами. А навчати молоде покоління здатен не кожен, для цього треба мати хист.
— Повертаючись до теми дресирування тварин, з ким найскладніше працювати?
— Кожна тварина, так само, як і людина — це індивідуальність, до кожної з них має бути свій підхід. Дресирувати кішок — не набагато легше, ніж левів... Серед собак найбільш піддаються дресурі пуделі, а от номерів з таксами ви ніде не побачите, бо це найбільш незалежна і свободолюбна собака. Інколи пересічний глядач, дивлячись на номер змішаного типу, де участь беруть лисиці, зайці, миші, єноти, дикобрази, не підозрюють, як складно артисту досягти такого результату, щоб одночасно на манежі працювали ті види тварин, які у природі між собою ворогують.
— Хто з нинішніх артистів цирку міг би повторити рекорд Владислава Гончарова, я маю на увазі здобути гран-прі міжнародного фестивалю?
— Дуже великі шанси має номер акробатів на зустрічних гойдалках Сергія Діденка. У грудні минулого року на Всесвітньому фестивалі циркового мистецтва у Китаї він разом зі своїми партнерами завоював «бронзу». Блискучі номери має заслужений артист України Юрій Дробот (еквілібристика) та молоді повітряні гімнасти Сіврякові. У нашій компанії є атракціон, який не має жоден цирк світу: номер побудований на тому, що у першій частині програми працюють вовки та рисі, які є антиподами у природі, а у другій частині на манеж виходять леви та гієни. Вони стрибають один через одного, через запалене коло, ходять по жердині тощо. До речі, дресурою гієн ніхто ніколи не займався. А Віктору Нікуліну, керівнику атракціону (не має ніякого відношення до Юрія Нікуліна), це вдалося.
— А чим порадуєте глядачів у новому цирковому сезоні?
— Харківський цирк готується відзначати 125-річчя (це один із цирків, який лишився неушкодженим після війни). Тому саме тут вперше глядачі побачать номер акробатів на батуті. Цей номер присвячений тематично 200-річчю з дня народження Миколи Гоголя і називатиметься «Вечори на хуторі біля Диканьки». Солоха, Чорт, Голова, Свербивус, Кум — усі ці герої братимуть участь у комічно-ексцентричному номері за сюжетом гоголівського твору. Також цього року ми поновили репертуар клоунського дуету, зробили нову редакцію кільком номерам, зокрема, змінили трюкову частину для повітряних гімнастів, отож до зустрічі з глядачами ми готові.
