Напередодні майбутніх виборів до Верховної Ради хочеться поділитися наболілим.
Якщо донедавна багато хто з нас засмучувався стосовно невдалого вибору нинішнього складу Верховної Ради, то скоро, вже зовсім скоро, ми отримаємо реальну, гарантовану Конституцією можливість волевиявлення на виборчих дільницях. Усі, хто так і не дочекався «золотих гір», «молочних рік» і «кисільних берегів» від тих, хто все це обіцяв, можуть легко виправити зроблену чотири роки тому помилку, посадивши у парламентські крісла нових обранців, здатних правильно натискати саме ті кнопки, від яких залежить благополуччя народу. Одним словом, тим, хто старанно, але безуспішно працював на законотворчому полі, доведеться звільнити свої звичні теплі місця, а народ, удосталь наслухавшись про значне покращення економічних показників у 2001 році та забажавши реально відчути їхні благотворні наслідки на собі, через простоту свою вважаючи, що все залежить від нинішніх парламентаріїв, почне безжалісно міняти тих, при кому нічого не змінилося, на тих, за кого щось та й зміниться на краще.
Хоч при чому тут парламентарії? Хіба їхня наявність гарантує виконання усіх благих намірів, законів, декларацій, постанов, кодексів? Ні, звичайно. І підтвердженням цьому слугує бюджет, який щорічно бурхливо обговорюється як реальний і так само щорічно не виконується, як нереальний. Питати з наших парламентаріїв за чергове невиконання бюджету наївно і смішно. Вони ж свою справу зробили, а там хоч потоп. Та хіба допустиме у правовій державі притягнення до відповідальності 450 членів парламенту з усіма його фракціями, комітетами, комісіями і т.п. структурами? Та й чи етично це — вимагати відповідальності від людей, які не відають, що творять. Ну, що можна вимагати за недосконалі закони з учорашнього футболіста, співака чи поета?
Зрозуміло, у нашому парламенті є ті, хто професійно тягне весь цей віз, виконуючи не тільки законотворчу, але й консолідуючу роль. Їм, щоправда, не позаздриш! Як показали недавні події, парламентські інтригани й заздрісники готові зговоритися і об’єднатися навіть зі своїми ідеологічними противниками заради отримання можливості усунути від керівництва тих, на чиєму фоні вони виглядають дуже блякло і дрібно.
У зв’язку з цим зовсім недивно виглядає щорічне падіння рейтингу Верховної Ради. Так, останні соціологічні дослідження показали, що повністю довіряють Верховній Раді всього 4% з 2000 опитаних респондентів; швидше довіряють, ніж ні — 15%; швидше не довіряють — 28%; зовсім не довіряють — 43%; складно відповісти — 10% («День» від 19.01.20002). Так, мабуть, мав рацію один з найбільш маститих парламентаріїв і політиків Л. Кравчук, який заявив, що «цей парламент уже так смердить зсередини, що чути дуже- дуже далеко» («День» від 21.09.2000). А ось ще одне з перших вражень народного депутата О. Блохіна: «Дуже швидко прийшло відчуття, неначе я знаходжуся у божевільні» («Бульвар» №38, вересень 2000 р.). Невтішні слова на адресу ВР можна було почути і з вуст М. Азарова. «Вона (ВР) настільки заполітизована, що не в змозі нормально працювати, розглядати життєво важливі питання» («День» від 28.03.2001). А народний депутат О. Кучеренко констатує: «Парламентський досвід показав, що політика є на сьогодні найвигіднішим бізнесом» («День» від 05.06.2001). Що й казати, електорату є про що подумати. Напевно, у багатьох зародилася думка: а чи потрібен нам узагалі такий парламент і чи варто йти на ці вибори? Мені здається, що газеті «День», яка має досить могутній потенціал авторитетних експертів-політологів, економістів і просто інтелектуалів, потрібно напередодні виборів організувати на своїх сторінках передвиборчий лікбез, що ненав’язливо допоможе виборцям визначитися зі своїми голосами, розібратися, хто є хто, і які чинники потрібно вважати вирішальними при визначенні чеснот того чи іншого кандидата: відоме прізвище, партійна приналежність, наявність особистих досягнень у якій-небудь сфері діяльності, об’єктивність декларації про прибутки і т.ін. Думаю, що подібне просвітництво допоможе зробити правильний вибір тим, хто не орієнтується на передвиборчі набори продуктів чи банальні PR обіцянки.
ВІД РЕДАКЦІЇ
9 лютого офіційно розпочинається передвиборча агітація. І чим ближчим стає день виборів, тим частіше виборець буде замислюватися, кому ж віддати свій голос. Багатоголосся політичних партій і кандидатів у депутати по мажоритарних округах, які виконують передвиборчий хіт під назвою «Вибери мене», здатне сповнити розгубленістю недосвідченого представника електорату. Дійсно, які вони — критерії вибору, кому зі солодкоголосих політичних співаків віддати свій голос?
Тому ми вирішили підтримати пропозицію Д. Мартинова, але з однією умовою — запропонувати провести «Передвиборчий лікбез» на сторінках нашої газети самим читачам і зробити це у формі заочної читацької конференції.
на таке запитання:
— Якими принципами, на вашу думку, потрібно керуватися рядовому виборцеві під час оцінки «політичної дієздатності» тієї чи іншої партії, блоку, об’єднання?
Чекаємо ваших листів за адресою: 04212, Київ-212, вул. Маршала Тимошенка, 2л; e-mail: [email protected] з позначкою «Читацька конференція «Дня»
