Нещодавно обласна рада Закарпаття ухвалила рішення про надання мешканцям краю — тим, хто називає себе не українцями, а русинами — статусу окремої етнічної меншини і підготувала відповідне звернення до Верховної Ради України. Мета такого рішення — домогтися бюджетного фінансування для «віднайденої» нею нової етнічної групи.
Отож, відтепер жителі Закарпаття будуть називатися русинами, хоча з історичних джерел відомо, що ще за часів Київської Русі етноніми «русь», «русини», «рутенці» використовувалися для означення всього населення українських земель. Так, з кінця ХIХ — початку ХХ століття на землях Поділля, Наддніпрянщини та Слобожанщини поступово усталюється самоназва «українці». Водночас на Буковині, Галичині та Закарпатті, які в політичному, економічному та культурному відношеннях на цей час були ізольовані від основних українських земель, законсервувалася і довше збереглася самоназва (етнонім) — «русини». У Європі цей етнонім був відомий як назва всіх українців включно, до кінця ХIХ століття.
«Рішення про надання мешканцям краю статусу окремої етнічної меншини обласна рада Закарпаття ухвалила більшістю голосів БЮТу і «Нашої України», — розповіла «Дню» директор Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського Ганна Скрипник. — Не зрозуміло тільки, хто дав право обласній раді кодифікувати нові національності чи етноменшини. Мешканці Закарпатського краю тривалий час були відділені кордонами від решти українства. І тому вони довше зберегли етнічну самосвідомість і самоназву «русини». Проте, на сьогоднішній день українство уже сконсолідовано як єдина українська нація. І позиціювання себе як окремої етнічної спільноти іде врозріз інтересів і мешканців Закарпаття і українства в цілому. Це не має ні історичного, ні етнічного, ні статистичного підґрунтя, а просто є некоректною позицією певних політиків, які діють за принципом «розподіляй і володарюй». Таке політичне русинство активно підтримує і вивчений на гроші української діаспори канадський професор Павло Магочі, який досить цікаво пояснює свою позицію, кажучи, що «за сприятливих обставин із цих людей (мешканців Закарпаття) може сконцентруватися окремий етнос».
За переписом 2001 року, з одного мільйона 260 тисяч мешканців Закарпаття лише 10 тисяч виявили бажання називатися русинами, а це — лише 0,8 %. «Особисто я підтримую рішення обласної ради Закарпаття про надання мешканцям краю статусу окремої етнічної меншини, — сказала «Дню» жителька селища Вишково Хустського району Закарпатської області Катерина Цейбей. — Це закладено самою історією. Ще здавна автохтони називали себе русинами. Навіть під час входження Закарпаття до Радянського Союзу, мешканців краю визнавали русинською етнічною групою. Русинський рух існував здавна. Він припинив своє існування за часів Карпатської України, та згодом знову відродився. Русини — це українці, але із Закарпаття. Сьогодні русинів визнають і в Угорщині, і у Словаччині. До речі, у Словаччині є навіть русинський журнал «Дукля».
Та, не дивлячись на всі ці особливості, питання етнонімічної багатоманітності сьогодні набуло суто політичного характеру. Наукова академічна громадськість розглядає спроби деяких політичних сил використати етноісторичну непоінформованість і необізнаність мешканців Закарпаття щодо сучасної самоназви «русини» як провокативні та спрямовані на розкол України. На думку фахівців, адепти політичного русинства спекулюють на термінології, залучаючи давню самоназву всіх українців «русини» для регіональної поляризації українства. До того ж облрада не може перебирати на себе функції спеціалізованої наукової установи і робити висновки щодо таких наукових проблем.
«Мешканці Закарпаття мають всі права українців, — сказав голова Українського фонду культури Борис Олійник. — Їм ніхто не забороняє пам'ятати свої специфічні особливості і втамовували духовну і культурну спрагу. Ситуацію збурюють політики, яким треба розколоти державу. У нас є чільні закони Конституції. І в цьому питанні Президент України, як гарант Конституції держави, має вжити належних заходів для недопущення дезінтеграційних процесів та політичної дестабілізації в Україні».
