Пропажа знайшлася на сесії міської ради, коли група депутатів спробувала винести це питання на обговорення. Мер Іван Куліченко розвів руками і повідомив, що сам він дізнався про дивну новину зовсім нещодавно і відразу відправив листа до обласної прокуратури з проханням розібратися, як таке взагалі могло трапитися. Проте, як виявилося, старовинна двоповерхова будівля в центрі Дніпропетровська, де проходили збори наукової громадськості, працювали курси і гуртки, а також діяв відомий в місті кіноклуб, тихо перейшла до приватних рук ще... два роки тому. Голова постійної депутатської комісії з питань ЖКГ Сергій Воробйов у результаті пошуків знайшов договір про купівлю-продаж Будинку вчених, ряд судових позовів, мирову угоду і довідку з бюро технічної інвентаризації, яка засвідчує, що власником будівлі нині є нікому не відомий громадянин. Юристи, які вивчили документи, вказали на ряд помилок, допущених приватизаторами. На їхню думку, директор комунального підприємства «Будинок учених» не мав права розпоряджатися будівлею, оскільки підприємство не було його власником. Сам договір про купівлю-продаж не завірений нотаріально, що є підставою для визнання угоди недійсною. Крім того, знайома кожному дніпропетровцю будівля є пам’яткою архітектури, а тому не підлягає приватизації. Проте, вважають юристи, без судового розгляду все одно не обійтися, а що саме вирішать судді — баба надвоє ворожила. Адже за спиною згаданого громадянина вбачають впливову постать одного з депутатів Верховної Ради, який набув чималих статків на приватизації комунальних об’єктів, земельних ділянок і кінофікації Дніпропетровська.
Тепер збентежені представники міськради, виправдовуючись, говорять, що дуже важко слідкувати за муніципальною власністю, тим більше, що в місті діє близько ста комунальних підприємств. Депутати визнають, що і самі точно не знають скільки в Дніпропетровську такої власності, адже управління, покликане стежити за її використанням, уже три роки не може надати необхідний список. Питання про комунальну власність знову стало руба, коли за умов економічної кризи став швидко «худнути» міський бюджет. За всіма прогнозами на нинішній рік його виконання прогнозують на рівні 70—80%. Поповнити міську скарбницю можна було б за рахунок продажу і здачі в оренду комунального майна. Однак у заплутаному господарстві спочатку треба навести лад. Із цим депутати зіткнулися при розробці антикризової програми. Так, виявилося, що, незважаючи на наявність управління комунальної власності міськради, балансодержателі на рівні районів в колишні роки мали право укладати угоди про оренду самостійно. У зв’язку з цим, вільні за документами об’єкти насправді використовуються комерційними структурами, а плата з них стягується суто символічна. Як можна здогадуватися, різниця кладеться кимсь ло кишені. Не випадково, від оренди нерухомості, яка перебуває в комунальній власності, до бюджету надходить не більше 10 млн. грн. на рік — сума зовсім незначна для мільйонного Дніпропетровська.
Не можна сказати, що депутати міськради не намагалися змінити ситуацію, що склалася. «Ще 2007 року, — розказує голова постійної комісії із питань контролю Наталя Начар’ян, — на сесії міськради було прийнято новий «Порядок здачі в оренду об’єктів комунальної власності». Він був опрацьований і внесений на розгляд з ініціативи нашої комісії. Ми запропонували цілком нову концепцію. Передусім, кардинально змінили підхід — визначили єдиного орендодавця, який може здавати в оренду об’єкти комунальної власності. Наступна зміна стосувалася розподілу прибутку від орендної плати — половина її має залишатися в орендодержателя, а половина йде до міської скарбниці. Механізм передачі в оренду став більш прозорим, з’явилися конкурси на вільні приміщення. Інформація про це друкується в місцевій пресі. Ми поставили й інше завдання — створити єдиний реєстр комунальної власності нашого міста, який, як не дивно, відсутній досі. При цьому в Порядку було прописано, що відповідні служби виконавчої влади мають підготувати всі потрібні документи для потенційних орендарів». Цей пункт, за словами Н. Начар’ян, чиновники, які звикли, щоб підприємці стояли в черзі до їхніх кабінетів, зустріли в багнети. Проте введення нового Порядку дало свої результати. Надходження від орендної плати порівняно з 2006 роком зросли в 2,5 рази, хоч і вони виглядають поки скромно. Голова контрольної комісії говорить, що масової відмови від орендованих приміщень поки не спостерігається. У той же час, ефективне використання комунальної власності записане одним із головних пунктів антикризової програми, опрацьованої в міськраді. Унаслідок того, що оренда дає скромні прибутки, депутати великі надії покладають на ще одне джерело поповнення міської скарбниці — продаж об’єктів комунальної власності через аукціони і конкурси. На нинішній рік складено список із сорока об’єктів, не задіяних в господарській діяльності. Проте розібратися з тим, що буде вигідно продати, а що ні — вельми складно. Адже, як було сказано, реєстру комунальної власності у депутатів немає. Крім того, при спробі продати той чи інший об’єкт не виключені нові несподіванки. Так і дивись — виявиться, що «наліво» пішов не один Будинок учених. Можливо, невипадково 2008 року в міську скарбницю не надійшли заплановані 3,8 млн. гривень орендної плати і 4 млн. гривень коштів від продажу об’єктів комунальної власності. З цієї причини торік була частково не виконана програма соціально-економічного і культурного розвитку Дніпропетровська. Враховуючи такий напрям справи, депутати міськради мають намір посилити контроль за укладанням договорів оренди і надходженням орендної плати, адже в умовах кризи порахована має бути кожна бюджетна копійка.
