У давньому дитинстві уявлялося мені, що художник — це людина
майже неземна... Бо він і те, чого ніколи не було, намалювати може; а те,
що є, він намалює так, що виглядає воно красивіше, ніж насправді.
Пізніше, пам'ятаю, дивувався, коли дізнався, що слово це
натхненне є також назвою професії і тих людей, які мають щось цілком земне
— скажімо, афіші. Чи навіть просто пишуть гасла; у тім числі й ті, в яких
найперше слово — «Слава»...
Та все ж і до сьогодні — хоча маю вже піввіку років, і
досвід деякий, і певне знання різних реалій немальовничого існування —
мені таки здається, що художник, якщо він навіть щось приземлене виконує
задля мистецтва виживання, то все одно має прагнення краси і творчості.
І має біль від неможливості ті прагнення здійснити.
