Наступного року разом зі «своїм» 11-А Ігор, швидше за все, залишить
школу...
— Який оклад сьогодні в шкільного вчителя?
— Розмір окладу залежить від стажу роботи в школі й привласненій вчителеві
категорії. Наприклад, молодий викладач отримує зазвичай не більше 100 гривень.
Якщо ж учитель працює в школі понад вісім років, має вищу категорію й веде
якийсь клас, він може заробляти щомісяця 200-230 гривень.
— Скільки уроків на тиждень повинен провести вчитель для того, щоб отримати
ставку?
— Згідно з постановою Міністерства освіти, кожний учитель середньої
школи повинен відпрацювати 18—20 уроків на тиждень. А вчителям зазвичай
доводиться працювати набагато більше. Та яким би не був високим рівень
викладача, він може провести на високому професійному й емоційному рівні
тільки чотири уроки на день. Подальші уроки, на мій погляд, будуть неповноцінними.
Цікаво, що за сталінських часів учитель мав право провести не більше 15
уроків на тиждень.
— Чи одержує викладач якусь суму за роботу класним керівником?
— Ще півроку тому класне керівництво коштувало 2 гривні 45 копійок.
Зараз — менше 10 гривень.
— Як учителі примудряються прожити за такі гроші?
— Практично всі заробляють репетиторством. Той, хто не репетиторствує,
хоче взяти учнів. Одна година англійської мови коштує п’ять доларів. Для
того, щоб підготувати дитину до вступу до вузу, ми працюємо з нею дві години
на тиждень протягом року. Безумовно, викладачам математики та англійської
зараз простіше знайти додатковий заробіток, ніж біологам або географам.
— Що таке «фонд школи», «подарунковий фонд»?
— Ні для кого не секрет, що школи зараз практично не фінансуються державою,
тому директори шкіл вимушені просити батьків робити так звані добровільні
пожертвування до фонду школи. Наприклад, гривню щомісяця. Це невелика сума,
але й вона допомагає школі вижити.
«Подарунковий фонд» — ініціатива самих дітей робити подарунки школі
на випускних вечорах. Мій клас, наприклад, подарує школі відеокамеру.
— Райвно забезпечує викладачів методичною літературою?
— Вже кілька років вчителі купують необхідну літературу за власні гроші.
Взагалі методична школа залишилася в Росії. Там і зараз випускаються дуже
хороші підручники.
— Як сьогодні виглядає ситуація з викладанням російської мови в українській
школі?
— Це дуже болісне питання. В учбовому плані, який щорічно дає школам
Міністерство освіти, предмета «російська мова» немає. Якщо батьки хочуть,
вони можуть запросити вчителя російської мови й домовитися з ним про ту
суму, яку вони йому заплатять.
До речі, діти батьків, які вважають, що російську вивчати не обов’язково,
пишуть дуже безграмотно. Вдома вони розмовляють російською, в школі — українською,
а пишуть «суржиком», що є своєрідною сумішшю двох мов.
Дуже образливо, що чудові вчителі російської мови, котрих в Україні
дуже багато, залишилися сьогодні без роботи. Дехто з них, звичайно, став
завучем або читає зарубіжну літературу, але більшість була вимушена піти
зі школи.
— Ви не раз бували за кордоном, знайомі з європейськими системами освіти.
Як ви оцінюєте рівень освіти в Україні?
— Поки в наших школах працюють люди, котрі отримали дипломи вчителів
ще за часів Союзу, можна не турбуватися про рівень навчання дітей. Але
як тільки вони покинуть школу, станеться вибух неписьменності, адже молодь
до школи через низькі оклади йти не бажає. Мені, наприклад, соромно казати
своїм знайомим, що я працюю в школі. Вони не розуміють, як можна працювати
при такій оплаті праці.
— Чому ви досі не пішли з школи?
— По-перше, я добре знаю англійську мову, й це дає мені можливість заробляти
поза школою. По-друге, я дуже прив’язаний до своїх дітей.
До речі, нове покоління школярів зовсім не схоже на тих дітей, які вчилися
ще десять років тому. Діти стали більш незалежними й розкутими, вони більше
потребують спілкування з учителями. Можливо тому, що їхні батьки постійно
зайняті роботою.
Мені не хочеться залишати цю роботу, вона дає задоволення, відчуття
повноти життя. Але наша держава змушує вчителів iти зi школи...
