— У тебе є інвалідна коляска?
Я забарилася з відповіддю, а маленька Земфіра, притулившись до колони, без якої б тут же впала, продовжувала із зітханням: «Без коляски важко…І кроку не ступити».
Мама Земфіри, мініатюрна красуня з розкосими очима, підхопила дівчинку на руки і, майже плачучи, сказала:
— Не потрібна тьоті коляска, вона нікому не потрібна, і, дасть Бог, тобі не знадобиться.
Алія Тулєпова приїхала з Оренбурзької області, побачивши виступ лікаря Козявкіна по телебаченню. Вона ризикувала, бо нікого із знайомих, які б тут лікувалися, у жінки не було. Повірила програмі, у якої в Росії позитивний імідж.
А ось фрау Мут, яка тут зі своїм сином була вже кілька разів, умовляючи своїх німецьких подруг по нещастю, робила це напевно, знаючи з власного досвіду про результати. Говорила: «Подивіться на Карстона, бачте, як він змінився!? То везіть же швидше своїх дітей в Україну!»
Жінки познайомилися в реабілітаційному центрі для молодих людей, що потрапили в аварію, і готові були на край світу відправитися, аби їх дітям стало краще. Сьогодні, наприклад, Марлін Данеман стверджує, що їздитиме сюди доти, поки видимими будуть позитивні зміни. До того ж їй тут дуже подобається: центру з таким дизайном і обслуговуванням, вважає вона, немає ніде, хіба що в Саудівській Аравії. Адже там немає лікаря Козявкіна!
Ми сидимо у величезному залі, в кріслах, оббитих лимонного кольору шкірою, під вітражними люстрами ручної роботи, і п’ємо чудову каву. Здається, що своє відображення я бачу в розкішних підлогах, а через прозорі стіни — майже пливу між Карпатських гір. Диво, який гарний вигляд!
Але якби все зводилося до антуражу, то гріш ціна була б цьому закладу. Суть в іншому: в тому, що сюди лікуватися приїжджають діти з понад 30 країн. І оздоблення клініки також повинно мати терапевтичний ефект. Адже кожному ясно, що ощадливі німці не стали б долати кордони, якби не бачили в цьому сенсу. Хоч сьогодні тут і для них, хоч і невелика, але черга, а це про щось таки говорить. Їдуть вони заради унікальної методики лікаря, визнаної в усьому світі. Системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації пацієнтів із дитячим церебральним паралічем, остеохондрозом хребта, наслідками травм та іншими органічними ураженнями нервової системи.
— Звичайно, методика засновується на класичній лікувальній фізкультурі, але ми внесли і свої елементи, — розповідає Заслужений лікар України, заступник директора клініки Степан Гордійович. — Це приносить свої плоди. Методика направлена на збільшення обсягу рухів у периферичних суглобах, у ручках, ніжках. Подібного ніхто в світі не робить. 15 років тому ми також першими в світі почали застосовувати елементи мануальної терапії, робити біомеханічну корекцію хребта у дітей з ДЦП. До цього це також вважалося неможливим. У поєднанні з мобілізуючою гімнастикою, рефлексотерапією, спеціальною системою масажу наша система дає стійкі результати. Кожен працюючий лікар опублікував не менше 10—20 цікавих статей, має свої наукові розробки. Звичайно, працюємо ми з новітньою технікою, але багато приладів зроблено своїми руками.
Проходимо по клініці, в якій одномоментно може лікуватися до 120 пацієнтів, і розуміємо, що зведена рік тому будівля всіх бажаючих вже не вміщає — клініці потрібно розширятися. У напівпідвальному приміщенні незабаром буде обладнано ігровий зал для дітей різного віку. За вікном видно будівництво — це майбутній корпус гідротерапії, комплекс, що складається з кількох басейнів з різною водою, де є можливість робити різного роду процедури. В тому числі в планах — поновлення сірководневих ванн. (Всі сьогодні знають про воду «Нафтуся», адже Трускавець як курорт ще за старенької Австро-Угорщини розпочинав своє життя як сірководневий). Знаю, що є на Арбатській стрілі, поблизу Генічеська на березі Азовського моря і новий об’єкт, призначений для впровадження такого методу, як дельфінотерапія. Є там і джерело лікувальної води, що б’є з глибини 1200 метрів. Термальна вода, температурою 70 градусів буде корисна для пацієнтів клініки. І якщо все буде добре, то через півтора року це громаддя планів втілиться в життя.
Сьогодні складно повірити, що років тринадцять тому писала про Володимира Козявкіна, директора центру, розташованого у Львові в барачного вигляду будівлі. Звичайно, все було чистенько, після ремонту, але вельми скромно. З нинішнім не порівняєш… Ще Трускавецький комплекс і не будувався, ще не було у нього звання Герой України. Але було видно неозброєним оком, що щось подібне обов’язково буде. Стільки було життєрадісності, ентузіазму в цій людині, стільки готовності безкорисливо допомагати!
До речі, стара будівля на вулиці 700-річчя Львова сьогодні також задіяна, але вже для ранньої реабілітації діток 4—5 місяців. Адже чим раніше починаєш лікування хворих з ДЦП, тим кращих результатів досягаєш. Практично, як стверджували в клініці, можливе навіть якщо не 100, то 90 відсоткове лікування. Якщодитина, звичайно, потрапляє до них у віці до року. Про це кілька років тому в світі й говорити боялися…
Якщо звернутися до статистики, аналізуючи лікування за останні 12 років дітей зі спастичними формами дитячого церебрального паралічу, то зниження спастичності м’язів відмічається у 94 відсотків пацієнтів. Підвищення обсягу активних рухів — в 91% випадків. Почали тримати голову в лежачому положенні 75% пацієнтів із відсутнім до лікування контролем голови. 62% дітей почали сидіти, повзати — 28%, самостійно стояти — 41%, а самостійно ходити — 19% із тих, що раніше не ходили.
Що таке для матері допомогти її дитині встати на ноги, не треба нікому пояснювати. Ми бачили, як жителька Німеччини захоплено говорила, що після першого курсу у її дочки абсолютно пропали головні болі, а раніше вона без таблеток себе і не уявляла. Дівчина після аварії довго була в комі, потім не могла говорити, ходити, бо весь час падала. Зараз, хоч ще і важко, але говорить, ходить. І вони приїхали до Трускавця вдруге, щоб закріпити досягнуте. «Ми думаємо, — сказала Галина Рафлен, — що Україна нас дійсно підніме на ноги…»
Я розповідала про іноземців, бо саме вони в більшості своїй живуть у клініці і харчуються тут (хоч у процентному відношенні лікується тут однакова кількість співвітчизників та іноземних пацієнтів). Наші ж, із тих, з ким довелося поговорити, живуть в основному, в приватному секторі, в Трускавці, і щодня в клініку добираються самостійно. Ніхто з них не скаржився, бо й так щасливий був, що добрався до клініки. За останні півроку 250 українських дітей пролікувалися тут безкоштовно. Цікаво, що кожного заїзду беруть одного-двох місцевих діток — з Трускавця, Дрогобича, Борислава. Кожен із 24-х місцевих діток хворих на ДЦП тут періодично буває.
Для українських дітей лікування ведеться за найменшими цінами, хто приїхав із Росії — платить за 12 днів 2 тисячі доларів, німці чи американці (а в останній заїзд і пацієнтів із США було 16) платять понад 4,5 тисячі у. о. В порівнянні з їхніми цінами це — дешевизна...
...Не можна сказати, що держава пасивно ставиться до реабілітації дітей-інвалідів. У 2000-у році розроблено Концепцію ранньої реабілітації таких дітей. У наступному — затверджено «Національну програму професійної реабілітації та зайнятість осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001—2005 роки». В усіх містах, де чисельність жителів досягла 50 тисяч, вирішено створити центри раннього втручання і соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями. На сьогоднішній день регіональним органам праці підлягають 177 центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів. В цілому ж в Україні нараховується 470 реабілітаційних установ різного профілю, підпорядкування і форм господарювання, в тому числі 238 реабілітаційних установ органів праці та соціального захисту населення, 52 — охорони здоров’я, 52 — органів освіти, 36 — сім’ї та молоді, 92 — громадських і релігійних організацій та добродійних фондів.
Проте клініка в Трускавці — явище унікальне. Саме тому на її базі було організовано і недавно проведено спільне засідання комітету ВР України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, і колегію Міністерства праці і соціальної політики України. Учасники були одностайні в тому, що з метою якнайшвидшого урегулювання бюджетного фінансування реабілітаційних центрів для інвалідів і дітей-інвалідів необхідно звернутися до комітету з питань бюджету з проханням позачергового обговорення законопроектів. Зокрема — Закону «Про реабілітацію інвалідів в Україні», необхідності внесення відповідних змін до Бюджетного кодексу України. Як підкреслив міністр праці та соцполітики Михайло Папієв, прийнято важливе рішення про створення найближчим часом в Україні Академії реабілітації, яка має аналізувати та розвивати далі всі найцікавіші наукові розробки. Всі центри реабілітації повинні бути організаційно і методологічно вибудовані в цілісну систему та поставлені в рівні умови праці. Однією з базових установ стане клініка відновлювального лікування лікаря Козявкіна. «Я буду також пропонувати, щоб ця клініка та інші були звільнені від будь-яких податків», — сказав міністр.
Майже в кожному обласному центрі є центри реабілітації, робота яких поставлена на достатньо високий рівень. Сьогодні такі установи фінансуються відповідно підпорядкуванню. Що стосується цієї клініки (лікаря Козявкіна. — Авт. ), то вона працює на основі самоокупності, і тому необхідно, щоб бюджетні гроші прямували не тільки на державні, комунальні, а й в тому числі на недержавні клініки, говорить М. Папієв. Такі установи на принципах тендера відвойовували б право використання держкоштів. «У кого краща якість, кінцеві результати, той і буде профінансований. Таким має бути стимул для розвитку, і таким чином можна буде збільшити число дітей, які безкоштовно лікуватимуться в клініках таких, як трускавецька».
