Індекс людського розвитку є всесвітньою формулою розрахунку,
за допомогою якого можна порівняти одну країну з іншою, і складається з
трьох складових: показників тривалості життя, рівня освіченості населення
й реального внутрішнього валового продукту на душу населення, розрахованого
в доларах США. Згідно з ООНівською Програмою розвитку, за останні роки
в Україні середня тривалість життя зменшилася на 2,5 роки; ВВП зменшився
більше ніж у два рази — з $5010 до $2230.
Про що свідчить цей показник і наскільки можна довіряти
розрахункам міжнародних статистик — у коментарях фахівців.
Елла ЛIБАНОВА, доктор економічних наук, завідуюча відділом
досліджень людського розвитку Ради із вивчення продуктивних сил НАНУ:
— Індекс людського розвитку (ІЛР) вiдображає становище
країни в світі. Тобто, якщо будь-яка людина побачить індекс людського розвитку
в щорічній глобальній доповіді, вона приблизно уявить собі, що в Україні
населення живе погано, а в Канаді — добре.
Вирішальне значення в українському індексі відіграє рівень
ВВП на душу населення. 1995 року Україна була ще на 54-му місці і входила
до групи країн із високим рівнем людського розвитку (всього є три групи).
В Україні дуже добра ситуація з освітою — 99 вiдсоткiв грамотного населення.
Це дуже високий показник.
У нас також досить пристойний показник смертності. Середня
тривалість життя в нас вища, ніж у Росії або афро-азіатських країнах. І
всупереч поширеній думці, ситуація зі смертністю в Україні за останні три
роки поліпшується. Відбувається активне зниження рiвня смертності. В основному,
за рахунок чоловіків працездатного віку. Це один із небагатьох «позитивних»
результатів економічної кризи: підприємства стоять, чоловіки відпочивають...
А якщо серйозно, то високий показник смертності населення в Україні — результат
навіть не Чорнобиля, як багато хто вважає, а, скоріше, загального техногенного
забруднення, негативної ситуації з умовами праці й нездорового способу
життя, який ведуть наші люди. Нині ж падіння тривалості життя припинилося,
як мені здається, за рахунок включення біологічних компенсаційних механізмів.
Тобто популяція українців досягла якоїсь біологічної межі — і населення
перестало вимирати.
До речі, підніматися шкалою рівня людського розвитку набагато
простіше, ніж утримуватися зверху. І якби сьогодні ВВП збільшився, то це
безумовно відбилося б на становищі країни.
Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, головний науковий
співробітник Інституту соціології НАН:
— Ті складові, які входять до цього показника, самі по
собі не дуже важливі. Тому зниження навіть за цими показниками — не дуже
добра ознака розвитку країни. Але розрахунок цього показника здійснюється
досить суб'єктивістським методом. Українські фахівці висловлюють певні
сумніви з приводу того, наскільки адекватно вимірюється цей індекс, зокрема
стосовно України. У цьому, звичайно, є частка об'єктивної оцінки ситуації,
але є й частка деяких суб'єктивних чинників. Держави, які виявляються вище
за цим індексом, іноді мають набагато більше людей, котрі живуть у нецивілізованих
умовах.
Так, показник недосконалий, він трохи умовний. Але в будь-якому
випадку він не личить країні, яка має досить високий потенціал, високий
рівень освіти, негоже навіть із такого суб'єктивного показника опускатися
на таку низьку позицію. 102-ге місце ніяк не прикрашає Україну.
