Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Україна в очікуванні «скіфського золота»

Проголошений Росією намір подати касаційну скаргу до Верховного суду Нідерландів — це лише спроби будь-що відтягти фізичне повернення цих реліквій
3 листопада, 2021 - 14:49

26 жовтня ц. р. Апеляційний суд Амстердама виніс рішення про повернення «скіфського золота» в Україну.

Ідеться про виставку, яка успішно демонструвалася в Європі спочатку під назвою «Крим: золотий острів у Чорному морі. Греки-Скіфи-Готи» в столиці Федеративної Республіки Німеччина Бонні до 19 січня 2014 р. (Die Krim: Goldene Insel im Schwarzen Meer. Griechen — Skythen — Goten).

Згодом виставку через величезну популярність за згодою України було перевезено до Королівства Нідерланди, де вона відкрилася під назвою «Крим — золото і таємниці Чорного моря» (De Krim — Goud en geheimen van de Zwarte Zee) в археологічному Музеї Алларда Пірсона, який діє при Амстердамському університеті. Експонати для неї були відібрані із п’яти українських музеїв — київського Музею історичних коштовностей Національного музею історії України, а також чотирьох музеїв Криму: Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника, Керченського державного історико-культурного заповідника, Центрального музею Тавриди (Сімферополь), Національного заповідника «Херсонес Таврійський». Разом на виставці поза межами України перебувало 550 унікальних музейних експонатів, серед яких: церемоніальний скіфський шолом, артефакти із славнозвісного «скіфського золота», мечі, панцири, предмети домашнього начиння давньогрецького та скіфського походження. Але на виставці були представлені також пам’ятки сарматів, кримських готів, інших народів та культур, які залишили свій слід в історії Криму. Проте з легкої руки журналістів ця виставка отримала узагальнену публічну назву «Скіфське золото».

Із Києва на виставку було відправлено 20 експонатів, інші представляють музеї Криму. Попередньо було заплановано також участь у виставці Одеського археологічного музею, який підготував для неї 25 своїх експонатів. Проте через обставини, що пов’язані з процедурою оформлення тимчасового вивезення цих предметів, вони не були відправлені разом з артефактами інших музеїв для виставки і залишилися в Україні.

28 травня 2014 р. добіг кінця термін, на який Міністерством культури України було надано офіційний дозвіл на вивезення експонатів на виставку за кордон. Після цього експонати із Києва були майже одразу повернуті в Україну із Нідерландів. Але щодо інших артефактів, то тут після окупації території Криму Російською Федерацією кримські музеї заявили про своє право на отримання експонатів без участі України. А коли Україна чітко заявила свою позицію про те, що всі надані на виставку предмети мають повернутися на територію, контрольовану українською владою, кримські музеї за підтримки Міністерства культури Росії ініціювали судовий процес у Нідерландах. До певної міри, це влаштовувало як голландський музей, так і уряд Королівства Нідерландів, які, опинившись у цьому конфлікті інтересів між Україною та Росією, отримали змогу не демонструвати публічно свою позицію, а в підсумку вчинити так, як буде вирішено в судовому порядку.

14 грудня 2016 року Окружний суд Амстердама ухвалив історичне рішення про повернення в Україну експонатів виставки. Ключовими аргументами України, які стали й основною підставою для такого рішення, є такі. По-перше, було юридично доведено, що ці експонати із Криму належать до державної частини Музейного фонду України, а музеї, в яких вони перебували до виставки, виступали не як власники, а лише як розпорядники державного майна у вигляді музейних цінностей. По-друге, відповідно до Конвенції ЮНЕСКО 1970 р. «Про запобігання незаконним ввезенню, вивезенню та переданню права власності на культурні цінності», кожна держава-учасниця зобов’язана контролювати переміщення культурних цінностей через свій державний кордон. І ті предмети культури, які тимчасово вивозяться із країни (у тому числі задля проведення виставок) на підставі виданого уповноваженими державними органами свідоцтва про таке тимчасове вивезення, мають по завершенні термінів тимчасового вивезення обов’язково повернутися до тієї держави, яка видала таке свідоцтво. Інакше вони автоматично набувають статусу «незаконно вивезених культурних цінностей» і підлягатимуть розшуку та примусовому поверненню. Тож контракти окремих музеїв з організаторами виставки тут мають другорядне значення, бо випускала за межі своєї території ці експонати виставки держава Україна під зобов’язання їх повернення передусім на свою територію.

Проте в січні 2017 року кримські музеї за підтримки Міністерства культури Російської Федерації розпочали апеляційне оскарження цієї ухвали суду. На певному етапі склалася доволі тривожна і драматична для України ситуація, коли головуюча суддя Апеляційного суду в Амстердамі раптово і без жодних належних обґрунтувань відхилила й виключила із доказової бази процесу головний аргумент української сторони — посилання на міжнародно-правові норми саме в частині положень Конвенції 1970 р. Тож ще 2018 р. Україна звинуватила цю суддю в підігруванні Росії й навела переконливі докази її попередньої співпраці з росіянами в інших справах. У підсумку заміна судді на вимогу України, яка сталася минулого 2020 року, виявилася переломним моментом в усьому процесі. Власне, остаточне рішення Апеляційного суду Амстердама на користь України підтверджує цей факт.

Це є безумовною поразкою Росії не лише в цьому конкретному процесі. Значення цього рішення амстердамського апеляційного суду є значно ширшим і монументальнішим. Він знаменує цілу низку юридичних поразок Росії в судових процесах, які Україна ініціювала у зв’язку з її діями по захопленню та окупації Криму, частини територій Донецької та Луганської областей. Проголошений Росією намір подати касаційну скаргу до Верховного суду Нідерландів — це лише спроба будь-що відтягти фізичне повернення цих реліквій в Україну. На думку правників, це насправді може розтягтися ще на півтора року судової тяганини. Але колись ці речі все одно повернуться в Україну! І це головне.

Міжнародне право щодо захисту культурних цінностей під час збройних конфліктів і щодо умов окупації території країни (чи її частини) передбачає таку опцію, як передання культурних цінностей на депозитне зберігання до інших музеїв або навіть до інших держав (як це робили деякі держави під час Другої світової війни) до настання часу, коли такі цінності можуть бути повернуті до фондів музеїв, де вони зберігалися до окупації. Наразі визначено, що предмети виставки із Амстердама тимчасово перебуватимуть у фондах Національного музею історії України в Києві. Їх можуть і досліджувати науковці, і демонструвати на виставках в Україні. Тоді це вже буде суто українською справою.

Сергій КОТ, доктор історичних наук
Рубрика: