Чим небезпечна така лояльність суду до людини, котра пропагувала жорстокість до тварин і котра причетна сама до вбивства домашніх та безпритульних собак, мабуть, не до кінця розуміють ті, хто виправдав живодера. Уже неодноразово зоозахисники та громадські діячі озвучували тезу, що знущання над тваринами та їхнє вбивство — це перший крок до аналогічних вчинків щодо людини. Це давно зрозуміли у цивілізованих країнах світу, прирівнюючи злочини проти тварин до злочинів проти людей. Ніхто не дає гарантій, що Україні вдасться оминути таку тенденцію, коли догхантери стануть небезпечними для кожного з нас. Статистика свідчить, що близько 76% людей, котрі жорстоко поводяться з тваринами, так само чинять і зі своєю родиною. А 48% винних у зґвалтуваннях у дитячому чи юнацькому віці знущались із тварин.
На жаль, така реальність уже зовсім близько. Нещодавно на ФБ-сторінці ініціативи UAnimals ішлося про шестирічну дівчинку Мирославу зі Старого Салтова Харківської області. Дівчинку вбив і зґвалтував 13-річний сусід Богдан. Відомо, що підліток уже раніше вчиняв злочини — кілька років тому жорстоко вбив трьох цуценят (бив їх головою об землю та вішав).
Коли під стінами суду, зокрема, Київського апеляційного, де мали винести вирок живодеру Святогору ще на початку осені, збиралися представники зооорганізацій, топ-темами розмов були і важливість винесення справедливого вироку, і намагання зрозуміти, в яких умовах ріс та виховувався догхантер, щоб оцінити його хибну точку зору, що буцімто фізичне винищення — це найкращий спосіб навести лад із міськими безпритульними та домашніми тваринами.
РОЗГОЛОС — ЦЕ ВЖЕ ПЕРЕМОГА
Замість того, аби покарати людину, причетну до знищення тварин, суд двічі її виправдав. Нагадаємо, Олексія Святогора затримали ще у червні 2018 року, обвинувачуючи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 300 Кримінального кодексу (виготовлення відеопродукції, що пропагує культ насильства і жорстокості з метою її розповсюдження). У січні цього року Шевченківський районний суд Києва виправдав догхантера вперше, а 29 листопада це ж саме зробив Київський апеляційний суд, так само не побачивши у його діях порушень. Апеляційну скаргу готувала громадськість спільно з адвокатами, також до справи було залучено двох потерпілих. Одна з них — Влада Стефанова, котра всі ці роки намагалася привертати увагу ЗМІ та суспільства і до судової справи, і до небезпечних тенденцій щодо насильства над тваринами.
«Протягом багатьох років я була поруч з Владою Стефановою на судових засіданнях та бачила, яких зусиль вона докладала у судовому процесі проти Олексія Святогора, — пригадує голова ГО «Еко-логіка» Інна СТАНІШЕВСЬКА. — Тому насамперед варто висловити вдячність Владі та її адвокатам. Якщо Святогор і зробив щось «позитивне», то лише одне — він показав справжнє обличчя догхантера, яке інші зоосадисти приховують за маскою культурності. І цією «відвертістю» він об’єднує суспільство проти самого себе та йому подібних. Окрім зоосадизму, Святогор погрожував розправою декільком жінкам та їхнім родичам — і цим усе сказано».
Звісно, у громадськості є певне розчарування у тому, що живодер двічі виграв у судовому процесі проти багатотисячної зоозахисної спільноти України. Як коментували раніше експерти «Дню», від цієї резонансної справи залежить, чи буде наше суспільство справді гуманним. Між тим, цього очікує від нас і ЄС, якщо ми рухаємося у напрямку європеїзації України.
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Боротьба за права тварин — триває, незважаючи на перепони. Як наголосила Юлія Овчинникова, зараз у гуманізації українського суспільства нам заважають ковід та викликана пандемією криза, війна з Росією, перевантаженість роботою, нерозуміння важливості теми з боку певних посадовців (чиновників, політиків по всій Україні) та певної частини громадян, а ще — корупція і пов’язана з нею інша злочинність. Натомість перспектив значно більше від того, що наше суспільство ставатиме дійсно гуманним та толеруватиме добросусідське співіснування людей і тварин
Наразі відомо, що організація UAnimals пікетувала Генеральну прокуратуру України, демонструючи незгоду зооспільноти із судовими вердиктами. У Генпрокуратурі пообіцяли подати касацію з опротестуванням невинуватості Олексія Святогора в суді. «Навіть якщо касація у судовому процесі проти Святогора не змінить рішення суддів, Влада Стефанова вже перемогла разом з прибічниками гуманного співіснування людей та тварин, — наголошує співголова ГО «Громадянські слідчі» Михайло МАРЧЕНКО. — Тисячі розповсюджених дописів у соцмережах, десятки інтерв’ю та коментарів для масмедіа від пані Стефанової та її колег протягом понад п’яти років доносили до українського суспільства сукупність ідей про важливість милосердя до домашньої фауни. Так, суд може бути програний зоозахисниками, але громадська інформаційно-просвітницька кампанія, спрямована на гуманізацію України, успішно розпочата і продовжується завдяки Владі Стефановій, народній обраниці Юлії Овчинниковій та багатьом іншим. Чи існує можливість абсолютно нового судового процесу проти Святогора О.А.? Думаю, дізнаємося про це наступного року».
ПОЗИТИВНИЙ КРОК МІН’ЮСТУ
Як прокоментувала «Дню» голова підкомітету з питань лісових ресурсів, об’єктів тваринного та рослинного світу, природних ландшафтів та об’єктів природно-заповідного фонду Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Юлія ОВЧИННИКОВА, сьогодні її команда очікує на рішення касаційного суду. «Якщо раптом Святогора О.А. не визнає винним і касаційний суд, то так, ми спланували певні заходи, але вони поки що не розголошуються», — додає вона.
Разом з тим є ще одна деталь, на яку звертає увагу депутатка: «Нещодавно, повторно після 2016 року, Міністерство юстиції України скасувало реєстраційні дії щодо громадської організації «Спілка журналістів-догхантерів» (засновником цієї організації є Олексій Святогор. — Ред.). Такий крок міністра юстиції України Дениса Малюськи викликає повагу та вдячність. Але подвійне скасування реєстрації зазначеної ГО викликає запитання щодо законодавства, яким керується Міністерство юстиції України. На мій погляд, і на погляд деяких експертів, законодавство у сфері громадських об’єднань, яке стосується діяльності і повноважень Мін’юсту, необхідно оптимізовувати. Кажучи простіше, необхідний нормативний моніторинг та аналіз громадських об’єднань, які перебувають на етапі реєстрації в Мін’юсті і мають у своєму найменуванні або статуті елементи, що є протиправними відповідно до зоогуманістичного законодавства України. Насамперед я маю на увазі врахування Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», прийнятого ще у 2006 році. Суспільство має право знати, чи існує системний моніторинг зареєстрованих громадських організацій з боку Міністерства юстиції України, або ж ситуація з ГО «Спілка журналістів-догхантерів» є поодинокою у контексті дотримання саме законодавства з захисту тварин».
До речі, Олексій Святогор окремо займався відновленням діяльності своєї нібито журналістської організації через суд якраз у проміжку між першим та другим етапами суду з Владою Стефановою. Це мало б стати сигналом для суддів, що закриваючи очі на порушення законів з боку живодера, вони тільки заохочують його на інші антигуманні заходи. Адже як зазначала раніше «Дню» Влада Стефанова, відчуття безкарності розв’язувало руки не лише Святогору, а й іншим догхантерам, котрі вчиняли злочини, не боячись закону.
«ЗАВДЯКИ ЗАКОНУ ПО НАЦЗООСТРАТЕГІЇ НАМ БУДЕ ПРОСТІШЕ КООРДИНУВАТИСЯ ТА ОБ’ЄДНУВАТИСЯ»
І хоч суд проти Олексія Святогора як догхантера — не перший в історії країни, утім, справи, котрі доведені саме до судових засідань та які завершувалися справедливим вироком, можна перелічити на пальцях рук. Чому такі історії взагалі виникають? Мабуть, через недосконалість судової системи, недотримання законів і хиби суспільного виховання. Щоб у майбутньому уникнути інцидентів із подібними «святогорами», щоб мати гарантовані важелі впливу для покарання таких осіб і щоб країна справді взяла курс на гуманізацію суспільства (а це не лише боротьба із догхантерами, а й поліпшення роботи комунальних притулків, безпека домашніх та безпритульних тварин тощо), нам потрібен чіткий план дій.
Рік тому громадські організації «Громадянські слідчі» та «Еко-логіка» запропонували створити Національну зоогуманістичну стратегію України (на 2023-2033 роки). Таку ідею підтримала Юлія Овчинникова, пообіцявши підняти це питання на законодавчому рівні. Як прокоментувала вона нещодавно «Дню», готова підтримувати та просувати цей документ, а також буде вдячна колегам-зоозахисникам, науковцям, екологам за пропозиції щодо його структури і змісту.
На думку зооспільноти, ця стратегія мала б створюватися за тим же принципом, як готувався закон «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Нехай би це був подібний за підходом до визначення орієнтирів закон, але спрямований на зоозахисну тематику, який матиме перелік пріоритетних завдань, котрі держава поступово має вирішувати. Приміром, це сільськогосподарські тварини та гуманніше ставлення до них, унормування проблеми збереження популяцій диких тварин та полювання, популяризація гуманного співіснування людей та тварин у населених пунктах, відповідні просвітницькі заходи тощо. Тобто це план дій, на які має орієнтуватися держава і які могла б зі свого боку контролювати та стимулювати громадськість. На думку Інни Станішевської, Нацзоостратегія має стати маршрутом прогресу в Україні, на підставі якого будуть просуватися конкретні зоогуманістичні закони і буде відбуватися їхнє своєчасне поліпшення.
«Водночас Національна зоогуманістична стратегія України, як дорожня карта в формі закону, допоможе офіційно зорієнтувати усіх політиків і чиновників, комунальників та зоозахисну спільноту щодо майбутнього, посприяє збільшенню зоогуманістичного руху і його популяризації, — продовжує Михайло Марченко. — Міжфракційне депутатське об’єднання «Гуманна країна» та зоозахисне товариство мають обговорити й узгодити цілі, визначити найгостріші хронічні проблеми та їхнє вирішення, зокрема, це краще організована боротьба проти зоосадистів та зменшення негативних наслідків ситуації в Харкові. І саме завдяки одному закону по Нацзоостратегії нам буде простіше координуватися та об’єднуватися».
«ЗАКОРДОННІ СПЕЦІАЛІСТИ РАДІЛИ УСПІХАМ УКРАЇНИ»
Тож боротьба за права тварин — триває, незважаючи на перепони. Як наголосила Юлія Овчинникова, зараз у гуманізації українського суспільства нам заважають ковід та викликана пандемією криза, війна з Росією, перевантаженість роботою, нерозуміння важливості теми з боку певних посадовців (чиновників, політиків по всій Україні) та певної частини громадян, а ще — корупція і пов’язана з нею інша злочинність. Натомість перспектив значно більше від того, що наше суспільство ставатиме дійсно гуманним та толеруватиме добросусідське співіснування людей і тварин.
«Україна реально може стати лідером в імплементації провідного зоозаконодавства, і це поліпшить її репутацію на міжнародній арені. Так, наприклад, моя помічниця — Марина Суркова, яка є віцепрезидентом Асоціації зоозахисних організацій України, цього року виступила на міжнародній конференції перед світовою спільнотою, розповідаючи про успіхи України в сфері законодавчого захисту тварин, зокрема, прийняття Верховною Радою України законопроєкту 2351, і закордонні спеціалісти раділи успіхам України та вчилися певним речам у нас, — зазначає Юлія Овчинникова. — Економічна складова, а саме: дохід від торгівлі товарами і послугами для домашніх тварин і їхніх власників — це перспектива для ще більшого наповнення державного бюджету, саме тому так важливе прилаштування безпритульних тварин у сім’ї, включно з милосердям до тварин. Оскільки злочини проти тварин і проти людей пов’язані, то мінімізацією насильства над тваринами підвищується суспільна безпека громадян, тому налагодження ефективної роботи поліції та інших державних органів є запорукою безпеки суспільства. І наостанок, гуманістична складова. Еволюція людства — це не тільки електроніка, це ще й моральність і культурність. Отже, сприяючи милосердному співіснуванню людей і тварин, людства і природи, ми сприяємо еволюції людства. Ми не паразити на Землі, ми зберігачі природного капіталу для нащадків».
Можливо, пафосно звучить, але ще років 10-15 тому так само скептично оцінювало людство застереження науковців щодо загроз від кліматичних змін. Тепер ми добре розуміємо, що гармонія має бути в усьому. Тоді людина та суспільство почуватимуться у безпеці.
