«... мрія дає нуль, якщо її не зробити життям...»
Всі добрі людські вчинки розпочинаються з мрії. Чотирнадцять років тому подружжя Ольга та Володимир Васильєви (м. Київ), Барнабаш та Габріела Адам (м. Ужгород), Микола Халимоненко (м. Київ), Олександр Слєпокуров (м. Сімферополь), Михайло Товт (м. Берегове) надали своєму благородному задуму життєвої сили, створили й зареєстрували в Міністерстві юстиції Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні.
За ці нелегкі для України роки досягнуто чималих успіхів в об’єднанні навколо Спілки сільських господарів, які мешкають у Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, Поділлі, Буковині, Придунав’ї, Криму, Слобожанщині, в центральній Наддніпрянщині.
Важливу роль у популяризації сільського зеленого туризму в Україні відіграє науково-популярний журнал «Туризм сільський зелений», довідник-каталог «Відпочинок в українському селі», посібник «Поради початківцям», реалізовано понад тридцять проектів за підтримки фонду «Євразія», Міжнародного фонду «Відродження», програми Євросоюзу ТАСІS та інших. Сьогодні активно діють місцеві осередки Спілки в двадцяти областях України.
Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні прийняла до своєї великої родини Європейська федерація сільського та фермерського туризму EVROGITES.
Закони України «Про туризм» та «Про особисте селянське господарство» надали право власнику селянської садиби здійснювати послуги в сфері сільського зеленого туризму. Для екологічного маркування сільських осель запроваджено програму «Зелена садиба», програму добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму «Українська гостинна садиба». З метою популяризації сільського зеленого туризму в Україні, формування сприятливих умов для його розвитку, підвищення якості послуг, що надаються індивідуальними та колективними засобами розміщення у сфері сільського зеленого туризму, підготовки об’єктів сільського туризму до проведення чемпіонату з футболу Євро-2012 оголошено конкурс «Українська гостинна садиба- 2010».
Спілка здійснює щоденну кропітку роботу з відродження села, його соціально-економічного потенціалу, правічних звичаїв та обрядів, культури українського народу. Вільні, заможні люди серед мальовничої природи є нашим найціннішим скарбом, і Спілка своєю працею плекає цей скарб. Під час туристичних мандрівок налагоджується активний діалог між містом і селом, регіонами країни, де в мирі й злагоді поруч із титульною нацією живуть люди різних національностей.
Особливо сприяє таким відносинам започаткована 2003 року щорічна всеукраїнська виставка-ярмарок сільського зеленого туризму «Українське село запрошує». Кожен з власників агросадиби привозить на виставку частинку свого краю і має можливість показати матеріальну, духовну культуру свого села, давні обряди, звичаєвого права якого так не вистачає в нашому сучасному повсякденному спілкуванні й співіснуванні. Значною мірою це стосується великих міст. І наше село в цьому контексті має передумови для того, щоб стати прикладом ввічливості, високої моралі, чесного й шанобливого ставлення один до одного.
На сьогоднішній день у світі стрімко зростає значення і привабливість такої галузі, як сільський зелений туризм. Приблизно десять відсотків світового валового продукту приносить міжнародна туристична індустрія. Близько 500 мільярдів доларів США становлять щорічні надходження від світової туристичної галузі, й прогнозується зростання до одного трильйону 2010 року.
Сільський зелений туризм — це саме той сектор економіки, який заслуговує на більшу увагу в Україні. Він потенційно може забезпечити значний внесок в економіку села у вигляді нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, поповнення державного бюджету через сплату податків, сприяє зниженню імпорту, інтенсифікує використання місцевих сировинних ресурсів.
Іноземні туристи, прихильники відпочинку в українському селі, так само як і регіональні споживачі, сплачують усі відповідні податки, у тому числі податок на додану вартість та акцизний збір, і тягнуть за собою сплату інших податків господарськими суб’єктами.
Сільський зелений туризм — індустрія експорту, що відрізняється від інших експортних галузей одним важливим аспектом. Більшість експортерів вивозять свої товари з країни до споживача. В туризмі споживач прибуває в країну для того, щоб придбати і спожити вироблені продукти й послуги. Це створює додаткові надходження в місцеву економіку.
За умов несприятливої кон’юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку, стагнації виробництва в найгіршому становищі опинилося українське село. Поширюється безробіття, занепадає соціальна інфраструктура, зокрема підприємств побутового обслуговування залишилося менше третини. Внаслідок соціально-економічного занепаду села поглибилася демографічна криза. Як свідчить практика розвинутих країн, у подоланні зазначених негативних тенденцій можуть відіграти несільськогосподарські види діяльності. Насамперед такі, що не вимагають державних капіталовкладень, а можуть задовольнитися поки що використанням наявних сільських територій, приватного житлового фонду, матеріальних статків. Окрім безпосередніх господарів, які надають послуги з сільського зеленого (агро-, еко-) туризму, робочі місця може отримати більшість громади окремо взятого села, яка займається вишивкою, килимарством, гончарством, ткацтвом, різьбярством, писанкарством, ковальством, овочівництвом, садівництвом, бджільництвом, тваринництвом, у тому числі конярством. Значну організаційну й методичну допомогу жителям сіл у цій діяльності можуть надати сільські, селищні, міські, районні ради, котрі несуть безпосередню відповідальність за сталий розвиток підзвітних їм територій.
Сьогоднішній міський турист надає перевагу активному відпочинку в місцях із екологічно чистим довкіллям та шукає можливостей культурного збагачення, самоосвіти. Для задоволення таких потреб Україна має надзвичайно великі туристично-рекреаційні можливості. Майже п’ятнадцять відсотків території обіймають курорти, зони відпочинку, гірські та приморські ландшафти, придніпровські зелені зони, де чудове свіже, здорове повітря, чисті ріки, гори, місцевості, збережені національні традиції, фольклор, музеї, церкви та інші прекрасні архітектурні пам’ятки. Історично склалися понад 500 населених пунктів, які мають унікальну історико-культурну спадщину. Охороняється державою близько 30 національних і регіональних парків та садиб відомих діячів української культури. Визначними є лікувальні ресурси — понад 400 джерел мінеральних вод і 100 родовищ цілющих грязей, велика кількість яких є унікальними не лише для України, а й для Європи.
Значну частину цих ресурсів зосереджено в межах сільської місцевості, площа якої становить 69,3% території країни, та в межах лісових угідь загальною площею 17,2% від усієї території. В селах України налічується 6,3 млн. житлових будинків, з яких 98% перебувають у приватній власності.
Середньорічна кількість працездатного населення, яке мешкає в селах, становить 6,4 млн. осіб, із них понад 0,5 млн. офіційно зареєстровані як безробітні, 3 млн. осіб належать до категорії незайнятого населення.
Цікавими туристсько-екскурсійними об’єктами є: пам’ятки історії, архітектури, археології, об’єкти етнографії, заклади культури, виставки тощо. У сільській місцевості крім історико-культурних об’єктів потенційно привабливими є хліборобство як етнографічне явище, що поєднане з традиційними ритуалами: привітання з «хлібом, сіллю та рушником», «толока» — участь громади у жнивах, на сінокосі — «обжинки» — свято після збирання врожаю; промисли — мисливство, рибальство, збиральництво, чумацтво; ремесла — лозоплетіння, бондарство, столярство, гутництво (виготовлення скла), кушнірство (вичинка шкур для одягу); народна архітектура — хата, клуня, хлів, комора, церкви та каплиці, млини та вітряки; українське національне вбрання, національна кухня.
Якщо буде належно задіяне таке велике багатство матеріальної та духовної культури України, в сільському зеленому туризмі позитивний результат не забариться. А саме — зросте добробут сільської родини, диверсифікуються доходи сільського населення, зменшиться міграція з сільської місцевості, розшириться спектр туристичних послуг в Україні, збільшаться надходження до місцевих бюджетів, підвищаться конкурентоспроможність і привабливість, зростуть обсяги внутрішніх та зовнішніх інвестицій до сільських регіонів, збільшиться кількість робочих місць у галузях, які прямо чи опосередковано пов’язані з сільським туризмом; молодь, зокрема жінки, інші категорії громадян започаткують власну справу в сфері сільського туризму.
Але щоб закріпити такі позитивні тенденції й надати відчутний поштовх розвитку сільського туризму, потрібно вирішити низку невідкладних завдань. Насамперед необхідно розробити методичну нормативно-правову базу щодо визначення організаційних умов надання послуг із сільського зеленого туризму в межах особистого селянського господарства; надати методичні рекомендації з добровільної категоризації житла, передбаченого для розміщення відпочиваючих; впровадити систему пільгового довгострокового кредитування сільського населення на розвиток сільського туризму; сформувати пропозиції щодо елементів фірмового стилю для ідентифікації українського сільського туризму; створити інформаційні засоби і технології з даними щодо клієнтської бази та інформуванням клієнтів про пропозиції з послуг відпочинку в селі; створити державну інституцію для просування за кордоном в’їзного туризму в Україну загалом, у тому числі сільського зеленого туризму; продовжити підготовку профільних фахівців, навчання й перекваліфікацію сільських господарів, незайнятого сільського населення для роботи в секторі сільського зеленого туризму в Школі сільського туризму, що започаткована Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні на базі Київського університету біоресурсів і природокористування; організувати спеціалізовані класи в сільських середніх загальноосвітніх школах з метою підготовки майбутніх кадрів для сільського зеленого туризму; створити на рівні країни та областей комп’ютеризовану систему бронювання та резервування місць в домогосподарствах та послуг.
Порівняно з безпосередньо власниками агроосель, туроператори та турагенти є не менш важливим компонентом ринкової системи, бо перебувають у безпосередньому контакті з потенційними споживачами послуг — міськими жителями і зможуть найкращим чином виконувати функції маркетингу та реалізації послуг у сфері сільського туризму, що врешті-решт позитивно вплине на швидкий розвиток сільського зеленого туризму в Україні.
Допоможе вирішити правові, організаційні засади реалізації державної політики України в сфері сільського зеленого туризму Закон України «Про сільський зелений туризм», який розроблений Спілкою сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні із зацікавленими структурами, але ще досі не прийнятий Верховною Радою України.
Є ще один досить суттєвий резерв для поповнення обігових коштів власників сільських садиб, що надають туристичні послуги. Більшість із них мають земельні паї, які здають в оренду, і за те отримують мізерну платню до трьох відсотків від вартості землі без урахування її кадастрової вартості, а отже дуже дешево. Настав час значно підвищити орендну плату власникам земельних паїв, можливо, до двадцяти відсотків від вартості урожаю. Тоді вони відчують себе дійсними володарями своєї землі, а багатостраждальне українське село поступово почне підійматися з колін. Не даймо втратити надію колисці нашої нації.
