Сьогодні в Національному університеті «Острозька академія» свято — День університету.
Традиційно святкування не обмежується лише стінами навчального закладу, а розростається на усе місто. Наприклад, сьогодні студенти ОА у рамках ініціативи «Увімкнімо українське» розповсюджуватимуть диски із записами українських пісень серед громадськості, зокрема водіїв маршрутного транспорту.
Проте цього року свято в Острозі насправді особливе, адже виш відзначає 435-ту річницю своєї альма-матер — Острозької академії — першого вищого навчального закладу на східнослов’янських землях.
Напередодні свята «День» зателефонував ректору Острозької академії Ігорю Демидовичу Пасічнику, аби привітати та почути його оцінку актуальних подій, які сьогодні переживає українська вища школа.
— Цьогоріч Острозька академія (ОА) відзначає 435 років із часу свого заснування та 17 років з моменту відродження. Подвійний ювілей мала б відсвяткувати і наша держава. Окрім 20-ліття незалежності, вже наступного року, до речі, завдячуючи ініціативі ОА, Україна відзначатиме 1160 річницю державності. Прикро те, що так само, як українці не пам’ятають про свою багатовікову державність, забулись і столітні традиції української вищої школи. На ваш погляд, чи ще має наше суспільство шанс відродити втрачене — і державницькі, і освітні традиції?
— Має. Більше того — я абсолютно переконаний, що українці просто приречені це зробити. Адже народ, який не зрозумів, не переосмислив історії, не здатний закласти міцний фундамент своєї держави.
І йдеться передусім не стільки про трагічні уроки нашого літопису, скільки про його світлий бік. Безумовно, тут варто віддати належне історії української освіти, адже справді у ній можна знайти чимало прикладів для натхнення, про які треба говорити, якими треба пишатись...
Я можу багато говорити про багатовікові традиції якісної вищої школи, які були закладені в ОА. Але наголошу лише на одному, як на мене, дуже важливому аспекті, який потрібно осмислити: саме тут, в Острозькій академії формувалась гуманітарна аура нашої нації. Адже, як відомо, і перша філософська, і перша філологічна, і перша поетична, і перша теологічна українська наука з’явились і розвивались саме у стінах ОА — 435 років тому.
— В Україні сьогодні багато говорять про потребу модернізації. На цьому неодноразово наголошував і Президент, і прем’єр, і інші чиновники високих рангів. На вашу думку, чи маємо ми кадровий та інтелектуальний ресурс, потрібний для модернізації? Як ви як психолог діагностуєте стан «мозку нації»: чи належно він оцінений і чи правильно використовується?
— Якби той інтелект нації, про який йде мова, справді працював на всю потужність, то, мабуть, не постало би питання модернізації держави. Адже якщо вже Президент формулює таким чином питання, то значить воно є, і воно актуальне. І я вважаю, що в Україні ця проблема поставлена дуже вчасно. І якщо ми її зараз не опрацюємо, не розробимо наскрізну програму, то через років десять можемо бути приреченими.
Ресурси ж для модернізації у нас є. Українці взагалі дуже потужна нація, особливо щодо наукових та освітніх резервів. Однак поки що держава демонструє синдром неефективного власника. Це яскраво ілюструється на прикладі результатів оцінювання знань учнів у школах під час зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Рівень показника сертифіката, який нам подають абітурієнти, скажу відверто, суттєво відрізняється від рівня знань, з яким вони приходять до вишу. Адже тести побудовані так, що зорієнтовують абітурієнта на формальне відображення почутого, прочитаного, вивченого, а не на інтелектуальне переосмислення.
Тому то я абсолютно переконаний, що Міністерству освіти і нам, вищій школі, потрібно відповідально підійти до вирішення цього питання. Можливо, варто було б виокремити 15 найпопулярніших серед абітурієнтів вишів, скажімо, за кількістю поданих заяв на денну форму навчання, і дозволити їм наступного ріку зробити свій специфічний тест.
До речі, у цьому контексті я вважаю абсолютно слушною ініціативу Міністерства освіти вже наступного року підняти прохідний бал сертифікату ЗНО з профільних предметів до 140.
А щодо залучення резервів інтелекту нації, який має стати ресурсом для модернізації країни, то, я вважаю, що державі сьогодні необхідно створити дуже чітку систему відбору талановитої молоді, починаючи від дитячого садочка (а можна навіть із сім’ї) і завершуючи працевлаштуванням. До слова, це вже давно і успішно роблять багато країн світу.
— Сьогодні також говорять про реформування системи вищої освіти, зокрема про законопроект «Про вищу освіту», який чекає свого часу у Верховній Раді. На вашу думку, чи закладено в новому законі курс на розвиток вітчизняної системи вищої школи?
— Законопроект «Про вищу освіту» від часу його першого подання, а це минуло вже більше року, дуже змінився. І той кінцевий варіант, який ми, Рада ректорів, обговорювали, є на порядок вищим. Принаймні там уже зняті ті проблемні питання. До речі, у ньому вже закладені прогресивні ідеї європейськості української освіти. І якщо його проголосують, та всі, закладені у ньому механізми запрацюють, ми зможемо говорити про повноправне входження української школи в Болонський процес.
— А як ви прокоментуєте претензії до якості української вищої освіти? Днями було повідомлення про те, що міністерство вищої освіти Саудівської Аравії ухвалило рішення не визнавати дипломи українських університетів через низьку якість освіти в Україні.
— Якщо Саудівська Аравія вважає свою вищу освіту кращою, аніж в Сполучених Штатах Америки, то це їхнє право. Адже американці без жодної нострифікації визнають нашого кандидата наук за доктора. Крім того, наші дипломи без підтверджень визнаються в європейських країнах. Наші випускники влаштовуються за фахом на роботу практично в усіх країнах ЄС, Канаді, США... Зокрема випускники Острозької академії, які сьогодні працюють у світах за фахом, мають дуже хороші відгуки та швидко просуваються по службовій драбині.
Можу запевнити, що в Україні є університети, які зберегли високий рівень освіти. Тому для мене не зрозумілі подібні випади. Якщо йдеться про випускників Саудівської Аравії, які навчались в українських вишах, то тут треба конкретно розглядати ситуацію: дипломи яких університетів, у чому вони не відповідають вимогам країни тощо. Можливо, це питання стосується приватних вишів. Якщо так, то потрібно їх конкретно називати. А робити такі огульні заяви, щонайменше, некоректно і недипломатично.
— Ігоре Демидовичу, користуючись нагодою, редакція «Дня» вітає вас зі святом і бажає Острозькій академії підтримувати та розвивати багатовікові традиції якісної вищої школи, здібних абітурієнтів, успішних випускників та довгих років процвітання.
— А я хочу подякувати вашій газеті, яка допомагає нам познайомити широкий загал не лише українців, але й іноземців з діяльністю Острозької академії — як нашої альма-матер, так і сучасного університету. Адже «День» — це інтелектуальний місток між університетами України та її культурними центрами.
У цьому контексті висловлюю вдячність Сімферопольській українській гімназії, яка відгукнулась на нашу ініціативу щодо святкування 1160-ої річниці української державності та підтримала її.
