Леонардо да Вінчі, Людвіг Ван Бетховен, Марк Твен, Фрідріх Ніцше, Лев Толстой, Чарлі Чаплін — усі ці генії літератури та мистецтва були ліворукими. У свій час у «правому» світі їм доводилося пристосовуватися до побутових труднощів, посиленого інтересу людей та тиску з боку суспільства. Нині ж шульги вважаються талановитішими, успішнішими та внутрішньо багатшими за праворуких. А дискомфорт відчувають лише тоді, коли доводиться писати кульковою ручкою, вкидати жетони в турнікети метро, грати на гітарі чи вести машину.
МУЗИКАНТ-ЛІВША — ІДЕАЛЬНИЙ ВАРІАНТ
У тому, що ліворукість — це подарунок долі, переконаний відомий молодий український акордеоніст Ігор Завадський. — Ліворукість стає для мене проблемою лише тоді, коли я пишу ручкою чи маркером, — розповів Ігор «Дню». — Бо виходить, що я ребром долоні стираю те, що написав. Пам’ятаю, як у другому класі вчителька дала нам завдання, хто найшвидше напише текст, той отримає гарну оцінку. Я першим виконав це завдання, але отримав за нього «одиницю», до речі — єдину в своєму житті: виявилося, що у моєму зошиті була велика клякса, бо рукою я розмазав усе, що написав. Коли я прийшов у світ музики, гра на акордеоні спочатку здавалася мені складною, оскільки інструмент пристосований для праворуких. Фактично до мене на ньому ніхто з ліворуких не грав, принаймні в Україні. Хоча головною на акордеоні вважається саме ліва клавіатура. Узагалі я сприймаю професію музиканта, як широку та глобальну. Уміння володіти звуками — це справжнє мистецтво. І найкраще володіє звуком той, хто грає лівою рукою, зокрема на моєму інструменті. Адже граючи на акордеоні, треба тягнути звук уверх саме лівою рукою. Коли я натискаю кнопки, то більше розтягую звук за праворуких, і саме таке звучання зачіпає людей. Тому почуття, що виникають у слухачів — це результат дії звуком. Мені здається, якби я був праворуким, то мав би набагато менше шансів стати музикантом.
За словами Ігоря, «за той час, що він прожив у світі музики, йому вдалося зрозуміти важливу істину: важливо, щоб людина грала на інструменті так само добре, як співає голосом та душею. Тоді вона передає максимально емоційні звуки». Він переконаний, що грати з максимальним викладом емоцій можна тоді, коли добре відчуваєш звук. «Моя ліворукість — це мій величезний плюс, як музиканта. Бо правші відчувають музику, але не можуть її передати, оскільки їм важче знайти контакт із лівою рукою», — стверджує він.
ПРИЙМАЙТЕ ЇХ ТАКИМИ, ЯКИМИ ВОНИ Є
Відповідно до закону природи, у ліворуких краще розвинена права півкуля мозку, а в праворуких — ліва. Але саме права півкуля відповідає за творчу та емоційну частину особистості людини. Факт, що ліворукі люди успішні та обдаровані підтверджує й професор психіатрії Анатолій Чуприков. На його погляд, їм властиві сильні емоції, життєва активність, цілеспрямованість та наполегливість. Вони легко утверджують себе в житті та змінюють професії. На щастя, сьогодні у школах відмовилися від принципу, що всі повинні писати лише правою рукою.
— Але виробники товарів ще не звикли враховувати своєрідні потреби шульг, у яких зовсім інший принцип зчитування інформації, як у «правих», — переконаний пан Чуприков. — Тому більшість годинників, мясорубок, ножиць розраховані на праворуких. На щастя, ось уже кілька років в Україні існує інтернет-магазин, у якому лівші можуть замовити необхідні для побуту речі. Зокрема, значна частина товарів — це прописи, олівці, ручки, які допомагають дітям навчитися письму. Дорослим пропонують столові прибори, ножиці, штопори, гаманці тощо.
Він наголошує, що з «ліворукості» не потрібно робити проблему, а сприймати людину такою, яка вона є, в тому числі — й у школі. Благо, що у нас уже відмовилися перевчати ліворуких дітей, бо, приміром, Ігор Завадський колись потерпав від радянської педагогіки.
— Коли я вчився у першому класі, вчителька помітила мою ліворукість і розповіла батькам. Після цього за ним був встановлений суворий контроль, — згадує акордеоніст. — Та я був упертий і розумів, що мені незручно писати правою рукою, тому вдався до однієї хитрості: коли вчителька дивилася на мене, я робив вигляд, що пишу правою рукою, та тільки-но вона відверталася, я міняв руку. І за всі роки навчання у школі мою таємницю так ніхто і не розгадав. У народних масах побутує асоціація, що ліворукі пишуть, як курка лапою. Але я пишу швидко і красиво. А коли люди приходять на мої концерти, вони не завжди здогадуються, що я лівша. Проте під час роздачі автографів, їхньому подиву немає меж. З іншого боку, артисту важливо бути у центрі уваги.
До речі, проблемою виготовлення пристроїв для ліворуких дітей займається український винахідник Володимир Карпичев. Він винайшов низку навчальних дитячих виробів у вигляді іграшок, які захищають руку від перенапруження. Один із його винаходів — це ручка-самоучка. Вона сконструйована таким чином, що діти пишуть нею каліграфічно, не відчуваючи втоми.
Тому українським ліворуким нічого робити трагедію. Адже світ — один для всіх, хіба що умови в ньому різні. І немає значення, до кого ти належиш — «шульга» чи «правша». Це ж просто умовний поділ, який відмінити так само легко, як і створити.
