Таке стало можливим після підписання в 2003 році Інститутом заочного та дистанційного навчання Національного авіаційного університету довгострокового договору про співпрацю з Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, а також із ТОВ «Євро Трейдинг Консалтинг».
Дистанційне навчання в Україні виникло ще до активного впровадження інформаційних технологій. Мається на увазі добре розвинена система заочної освіти або «кореспондентська» освіта, як про неї говорили за кордоном. Коли були втрачені зв’язки з виробництвом і змінився контингент студентів, котрі раніше проходили практику на робочому місці, заочне навчання згорнули. Розвиток комп’ютерних технологій забуті напрацювання заочного навчання повернув до життя. Заступник міністра освіти та науки Михайло Степко вважає важливим завданням для України введення системи дистанційної освіти загального користування. У зв’язку з цим планують зміни організації навчального процесу і на стаціонарах. Це зменшить кількість аудиторних годин і збільшить значущість самостійної роботи. Гуртожитки й бібліотеки вищих навчальних закладів обладнуватимуть комп’ютерами з виходом в Інтернет. «У світі сьогодні дуже популярне навчання з перервами на роботу, — розповідає Михайло Степко. — Під час роботи людина краще може визначитися, які курси та які програми їй необхідні, особливо якщо їй створити умови для спілкування з викладачами в період відриву від навчання. Тому міністерство орієнтується і на створення короткочасних (дуже популярних на заході) професійних програм, а також програм, що забезпечують освіту людини протягом усього життя, тобто програм навчання для дорослих.
Таким чином, дистанційна форма навчання, заснована на інформаційних технологіях, в Україні поки що робить тільки перші офіційні кроки: законодавчу базу для її впровадження було створено лише в 2002 році (Закон «Про вищу освіту», стаття 42). Цим Законом визначені денна, вечірня, заочна, дистанційна й екстернатна форми навчання у вищій школі, а також дозволені й їх різні поєднання.
Основою для розробки дистанційної форми навчання послугували напрацювання із заочної форми роботи зі студентами. Було створено два види технологій навчання на відстані — «Кейс-технологія» й «On- line». Перша не потребує наявності Інтернету та відрізняється від заочного навчання тим, що всі матеріали (лекції, підручники, навчально-контролюючі програми) студент отримує записаними на CD-диски. Конспекти лекцій записані в електронному вигляді, а також додаються аудіо- та відеозаписи цих лекцій у «виконанні» найдосвідченіших викладачів. Ця форма також передбачає приїзд викладача до студента для прийняття в нього заліку або іспиту.
«On-line» технологія забезпечує навчальний процес у мережі Інтернет. Навчання та контроль знань здійснюються на веб-серверах університету. Але це не означає цілковитого виключення контакту з педагогами. Не рідше одного разу на рік студент приїжджає до університету, щоб викладач міг особисто вибірково перевірити рівень засвоєння навчальних курсів.
За рік центри заочного та дистанційного навчання університету було відкрито в 32 містах України, а також у Баку й Ташкенті. Вони охопили дистанційним навчанням у Національному авіаційному університеті 1300 студентів. Поки що на розвиток дистанційної освіти у вищій школі держава грошей не виділяла, планується таке фінансування тільки з 2005 року. Сьогодні дистанційне навчання в авіаційному університеті за рік обходиться студентам у 1500 гривень, що вдвічі менше за суму, яку потрібно платити на заочній формі навчання, а дипломи всі студенти отримують однакові (державного зразка), оскільки в них не прописується форма навчання. Студенти дистанційної форми навчання випускні іспити складають у традиційній для нас очній формі, що виступає гарантією якості їхніх знань.
Цікаво, що майже половина студентів дистанційної форми навчання НАУ — це люди у віці від 21 до 27 років. Найстаршому студенту-дистанційнику 46 років, а наймолодшому — 17. Найбільшим попитом користуються такі спеціальності: міжнародна економіка, фінанси, облік і аудит, економіка підприємства, маркетинг, організація перевезень і управління на транспорті, менеджмент організацій і менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, психологія, комп’ютерні системи та мережі, програмне забезпечення автоматизованих систем.
До речі, в багатьох країнах дистанційне навчання перетворюється на доходну галузь економіки. Наприклад, в Австралії воно займає третє місце за часткою національному валовому продукті після виробництва вугілля та туризму. Австралія з населенням у 18 млн. осіб заробляє на дистанційному навчанні до 3 млрд. на рік, із яких 2 мільярди на дистанційних технологіях навчання за кордоном.
