Поки в Києві підраховують прибутки від цьогорічного врожаю та можливі збитки його реалізації, у регіонах уже обчислили справжню реальну ціну хліба. Щорічна битва не стільки за вдалий врожай, скільки з ціновою політикою на енергоресурси, зернотрейдерами, державою врешті- решт зробила аграріїв реалістами. Вони добре розуміють, що їхній комерційний успіх залежить не тільки від обсягу врожаю (попри всю важливість цього фактору). Очевидно, сприятливими мають бути не стільки погодні, скільки політичні та економічні умови. Про перспективи аграрного сектору кореспонденти «Дня» говорили з регіональними експертами.
Сергій ПЕЛАГЕНКО, перший заступник міністра аграрної політики Автономної Республіки Крим:
— Нинішній рік для українського села видався вдалим. Урожай радує. У Криму за попередніми даними з посіяних 585 тисяч гектарів ранніх зернових буде зібрано не менше аніж 1 млн. 392 тис. тонн зерна, що значно більше торішнього. На полях Криму вже працюють 1645 комбайнів. Уже зараз майже прибрано озимий ячмінь, прибрано понад 150 тисяч гектарів ранніх зернових культур, намолочено понад 400 тисяч тонн зерна.
На жаль, ми повинні констатувати, що зростання цін на продовольство в світі, як і в нашій країні, проходить без урахування інтересів селянства. Цілком очевидно, що досі держава забирала в селян плоди їхньої праці за заниженими цінами, промисловість та інші галузі розвивалися фактично за рахунок надексплуатації селянства, оскільки продукти, особливо в СРСР, були дешевими, а продукція промисловості непропорційно дорожчою. Тепер світ перестає жити за рахунок аграрного сектора, світові ринки починають давати за продовольство справжню ціну. Так, у Європі хліб коштує в середньому три євро за буханець. Однак біда в тому, що в нас практично весь приріст вартості продовольства потрапляє до рук посередників і переробників, а безпосередньому виробникові-селянинові через його зайнятість, через нерозвиненість нашого аграрного ринку і його фінансові відносини, потрапляють крихти. Тому держава має вжити таких заходів, щоб левова частка приросту цін на продовольство потрапляла селянинові, фермеру, безпосередньому виробникові зерна, м’яса, молока. Проте кримські аграрії констатують, що держава не бажає відновити справедливість у цьому питанні. Так, Аграрний фонд України вже розіслав непомірно низькі ціни на закупівлю зерна: за тонну пшениці 3 класу вони збираються платити 1251 гривню, четвертого — 1134 гривні, п’ятого — 967 гривень. За таких цін на зерно селяни не зможуть окупити витрати на виробництво зерна, особливо за умови, що паливо, добрива, хімікати, сільгоспмашини весь час дорожчають. Ми в Криму вважаємо, що держава повинна закуповувати зерно в селян за ціною не нижче 1500 гривень за тонну пшениці третього класу. Лише тоді фермери та інші виробники продовольства зможуть окупити свої витрати й розширювати виробництво.
Андрій ФІЛІМОНОВ, директор Житомирського регіонального відділення Аграрного фонду:
— Держава готова до закупівлі зерна урожаю 2008 року, враховуючи те, що всі очікують на рекордний валовий збір. У такі роки, як правило, на ринку з’являються різного роду посередники, які занижують ціну і скуповують зерно за безцінь. У 2005 році розпорядженням Кабінету Міністрів з’явився Аграрний фонд, який виконує державну функцію регулювання ціни на ринку продовольчого зерна. Відповідно до Закону «Про державну підтримку сільського господарства» завчасно, ще у лютому місяці нинішнього року, був виданий наказ по Міністерству аграрної політики, де названі мінімальні ціни на продовольче зерно. На пшеницю 3-го класу вказана мінімальна ціна 1251 грн. 43 коп. На пшеницю 4 го класу 1134 грн. 51 коп. Нажито 1-го класу — 1112 грн. 81 коп., 2-го класу — 1016 грн. 89 коп. Тобто вже у лютому місяці держава в особі Міністерства аграрної політики назвала ціни, які будуть діяти на ринку зерна. Відповідно до закону, вони діють по всій Україні, й за нижчими цінами ніхто не повинен закуповувати зерно. Якщо хтось буде продавати зерно за нижчими цінами, то це означає, що там діють якісь інші інтереси. Маркетинговий рік, згідно закону, починається з появою першого зерна з 1-го липня 2008 року і продовжується по 1-е липня 2009 року. На аграрній біржі вже проходили торги зерном урожаю 2008 року, і вони починалися саме з названих мінімальних цін. Якщо так складеться, що ціни на біржі складуться вищі (а ми працюємо тільки на ній, через організований аграрний ринок), то Кабінет Міністрів терміново вноситиме зміни, щоб закупівлю проводити за середньозваженими цінами за три дні, які склалися на торгах. Тобто на організованому аграрному ринку ціна може бути більшою, але нижче встановленої мінімальної вона не може бути. По Житомирській області очікується, що по сільськогосподарських підприємствах (без врахування зерна, вирощеного населенням) буде зібрано 195,4 тис. тон озимої пшениці й 82,4 тис. тон озимого жита. Ще 25—30% припаде на індивідуальний сектор, тобто валовий збір буде ще більше. Наголошую, що мова йде про продовольче зерно. Цього валового збору достатньо, щоб область сформувала регіональні запаси у 50 тис. тон зерна, сформувала державний продовольчий резерв — 15 тис. тон озимої пшениці та 15 тис. тон жита. Зерна буде достатньо, щоб сформувати насіннєві ресурси, і щоб продати у державний матеріальний резерв. І я буду доводити керівникам всіх рівнів: мінімальні ціни встановлені, не продавайте зерно за цінами, нижчими за названі державою. Бо будуть приїжджати різного роду покупці й пропонувати менше. Але якщо хтось почне продавати за цінами, нижчими за мінімальні, то це означатиме, що там переважають не інтереси держави, не інтереси того колективу, який представляє такий керівник. Ті посередники, що закуповують зерно, мають зазвичай «дельту» десь у 100 грн. за 1 тону, і можуть «ділитися» з керівниками в певній пропорції. З моєї точки зору, у Житомирській області реальна ціна на зерно пшениці 3-го класу є 1400 грн., на пшеницю 4-го класу — 1300 грн. На жито, враховуючи минулорічний його дефіцит, справедлива ціна була б за зерно 1-го класу на рівні 1400 грн., на зерно 2-го класу — 1300 грн. Те зерно, яке у нас буде з’являтися на ринку від сільгосппідприємств, ми можемо закупити — і будемо робити це. Навіть якщо селяни змушені будуть не чекати, а швидко його продавати, щоб розраховуватися з кредитами за добрива, пальне. І завдання Аграрного фонду — щоб на ринку ціна не впала нижче за мінімальну. Якщо ціна на ринку дійде до максимальної, то це може вплинути на продовольчий кошик, на ціну хліба. Тоді ми повинні будемо відкрити свої засіки і дати зерно на ринок, щоб зберегти стабільну ціну на зерно. Завдяки втручанню фонду була стабілізована ціна на хліб на Житомирщині, і завдяки нашим запасам, якщо зерно або борошно будуть брати у нас, ми її можемо стабілізувати до кінця поточного року. Те ж саме з цукром, ціна на який теж стабілізувалась. І тут роль Аграрного фонду як державного регулятора дуже актуальна і дуже важлива. Приватні зернотрейдери зараз будуть вичікувати, тому що сьогодні називають ціни на зерно на півдні України у 800— 900 грн. за 1 тону., що нижче встановлених урядом мінімальних величин. Але якщо виробники будуть діяти розумно, то вони не погодяться на такі ціни, бо Аграрний фонд запропонує вищу ціну. Якщо у минулому році держава виділила Аграрному фонду 674 млн. грн., у цьому році дають 1,5 млрд. грн., тобто якщо держава закупить зерно і покладе у державні засіки, то це дає підстави сподіватися, що ціна на хліб для населення України, може бути стабільною. Ми виступаємо як державний оператор зернового ринку. Ми не стоїмо на заваді експортерам зерна, просто вони не можуть купувати його дешевше, ніж запропонувала держава. Вони повинні грати за цими правилами. А так — хай купують і вивозять, це нормальне явище. Але не дурять товаровиробника. Якщо виробник знайде покупця, який заплатить більше, ніж держава, то він молодець. Аграрний фонд працює тільки на аграрній біржі, й закуповуємо там 100% свого зерна. Якщо взяти по минулому року, то наша частка в її обігу складає 60%. А приватні зернотрейдери працюють напряму і не «світяться» на біржі. В Аграрному фонді є запас у 7 млн. тон зерна озимої пшениці минулого року, і він активно діє на формування цін урожаю 2008 року. Думаю, що у цьому році ми скупимо половину всього продовольчого зерна, яке буде в області. За тими обрахунками, які ми зробили, у нас на ринку буде від 120 до 150 тис. тон озимої пшениці, жита — від 25 до 30 тис. тон. Приватні зернотрейдери можуть мати перед нами перевагу за рахунок того, що забирають зерно прямо з господарств, а для нас господар повинен ще привезти його на хлібоприймальні пункти. Тому ми просимо, щоб нам виділили десь 2 млн. грн. iз місцевих бюджетів, які в підсумку дадуть велику віддачу, в тому числі у вигляді зміцнення продовольчої безпеки держави.
