Без сумніву, всім людям хочеться бути успішними, потрібними, перемагати в житті, й навпаки, — не хочеться щось втрачати, ми не любимо, коли руйнуються плани. Всім кортить вирізнятися з-поміж інших своїми досягненнями (авто, нова видана книжка чи винахід), і ми не любимо, коли на нас не звертають уваги. Очевидно, успіх — це коли тебе помічають в суспільстві, ти комусь потрібен, отримуєш від того позитивні емоції, зрештою; коли в тебе є щось матеріальне — гроші, будинки, заводи, — зважаючи на те, у кого які цінності. Й хоча економічна криза скоректувала плани багатьох людей та обмежила видатки, багато людей хочеш-не хочеш перед настанням Нового року задумаються над тим, як прожили 2008 рік, чого б хотілося досягти в наступному і, найголовніше, як це зробити. Як досягнути успіху навіть у непростих умовах, які нам запропонувало життя, — про це розмова з практикуючим психологом, гештальт-терапевтом Ярославою ЛАДИЧИНОЮ.
— Пані Ярославо, знаю багато людей, які ретельно планують, як почнуть нове життя з Нового року, але чомусь так буває, що через рік вони навіть не можуть згадати не тільки те, що планували, а й яке загадував бажання під бій годинника..
— А я знаю багатьох людей, які обіцяли собі з наступного понеділка почати худнути, і так вже триває кілька років. В нашій голові так закладено, що ми хочемо змінити життя на краще саме в якийсь символічний день — Новий рік, день народження, день весілля чи щось подібне. В цьому закладена глибока суть, а психологи це називають ініціацією — тобто, виростання людини до іншого рівня свідомості, а відтак — життя. Колись ініціації відбувалися справжні: наприклад, дуже давно у племенах аборигенів Америки для хлопчиків практикували спеціальний обряд посвячення в чоловіки: йому давали складні завдання, після виконання яких він вважався дорослим і міг знаходитися в товаристві чоловіків. Є багато інших прикладів. Нині ми позбавлені таких гострих переживань... А любимо Новий рік тому, що підсвідомо сприймаємо його як якийсь Рубікон в нашому житті, й оскільки, людина завжди сподівається на краще, то не дивно, що будує плани на майбутній рік.
— Вони часто стають недосяжними: десь щось не вдається, не знайшов потрібних людей, хтось підвів...
— Вчені нині сприймають людину — маю на увазі фізіологію, психіку й душевну конструкцію — як організм, складніший по своїй будові за будову Всесвіту. Людина може хоча б на Землі запланувати, де й коли випасти снігу, де пролитися дощу, де погріти Сонцю? Звичайно ж, ні. Я — про те, що ми не можемо повністю контролювати свої життя, робити його саме таким, яким забажали. Інша справа, коли ми знаємо свій потенціал, свої здібності — коли ми виконуємо роботу, яка нам подобається, впевнені в своєму покликанні. Тоді ми можемо говорити про самореалізацію людини, про її особистісне гармонійне зростання. А це — основа успіху. На жаль, те, про що я кажу, стосується небагатьох людей. Нам нав’язали стандарти успіху — робота в офісі, квартира, машина, дача. Тобто, успіх прив’язали до матеріального. Це стосується не тільки України, а й світу. Але життя нам відповіло, що не хлібом єдиним живе людина — і ось маємо кризу. Добре було б, якби люди це зрозуміли і стали трохи духовнішими, окриленішими ... Хоча б дітям пояснили, що успіх — це не тільки бути політиком чи бізнесменом. Бо що ми маємо? Дивимося по телевізору, як просторікують в дорогих костюмах доглянуті й ситі політики, впевнені, вічно молоді, вони можуть собі дозволити все, і здається, що от ця картинка — це успіх, повнота життя. Але ми не знаємо, з яким настроєм ці люди після ефіру їдуть додому, бо, може, в нього кішки шкребуть на душі, тому що вдома — син наркоман чи зраджує дружина.
— В кожної людини своє розуміння успіху...
— Так, звісно. Для бізнесмена — більше заробити, для художника — мати натхнення та ідеї творити, а священик скаже, що успіх — це пізнання Бога. В будь-якому випадку, я переконана, коли ми говоримо про успішну людину, то в її діяльності та переживаннях має бути присутнє відчуття гармонії — коли на душі легко, коли ніщо не гнітить і є розуміння користі від роботи. Так, людина може йти «по трупах» і зробити кар’єру, але чи буде вона потім щасливою? Чи будуть люди поруч з нею щасливими? Є хибна думка, що людина обов’язково має бути успішною, і ще й задаються стандарти цього успіху. Це не дає людині відчути свою природу, прислухатися до себе: чого вона насправді хоче; зрештою, так тиражуються невротики. Наведу приклад: одна моя клієнтка не могла ніяк порозумітися з дев’ятирічним сином. Кілька років тому вона приїхала в Київ, аби зробити кар’єру, взяла з собою дитину — не мала на кого залишити. Тепер вона постійно пропадає на роботі, навіть у вихідні, малого нерідко самого залишає вдома. Дитина потребує уваги й веде себе так, що це викликає тривогу: погано вчиться, не слухається, обманює її, грубить. А що буде, коли він стане підлітком? Виникає питання: чи не задорого їй дається ця кар’єра, цей, з її точки зору, успіх?
— Але ж існує думка, що за все потрібно платити.
— Прагнучи до чогось, ми маємо задумуватися, якими жертвами дасться нам поставлена мета. Чи не постраждає хтось, чи морально не втратимо ми чогось важливого, чи веде це до нашого зростання — чи до психологічного очерствіння та байдужості до інших. Проблема ще й у тому, що ми розглядаємо успіх як результат. А це не так. Мені дуже подобається східна філософія, в якій акцент ставиться не на результаті, а на процесі. Наприклад, якщо ми потрапили під зливу без парасолі й стоїмо в магазині, нервуючись, чекаємо, коли вона закінчиться, вважаючи цей час, так би мовити, вирваним, — то для людини, вихованої на культурі Сходу це чекання буде не менш важливим і наповненим сенсом, ніж, наприклад, спілкування з коханою людиною, бо в спостеріганні за дощем вона знаходить задоволення. Тому людина, прив’язана до результату, живе від успіху до успіху, на жаль, не цінуючи цих «проміжків». А їх можна й потрібно наповнювати гармонією, осмислюючи своє життя. Ви бачили, як японські жінки роблять макіяж? Повільний масаж обличчя, крем накладають так, ніби торкаються до немовляти — вони отримують задоволення від цього. Нам же — аби швидше, аби було, бо треба встигнути, треба не спізнитися. Нам би осягнути таке східне мистецтво жити і цінувати кожен день. При цьому люблячи себе не тільки завдяки досягненням, а й приймаючи невдачі — тільки таку людину можна назвати зрілою. Мабуть, найбільший успіх — це навчитися любити життя, себе в житті, близьких.
Ще що важливо. Будь-яка успішна людина скаже, що успіх — це постійна дія, а не окремий випадок. Він складається з ланцюжка пов’язаних між собою подій. Бо те, що ми зробимо сьогодні, ми робимо для нашого завтра. Наприклад, якщо для дівчини успіхом стало заміжжя з молодим, красивим і багатим чоловіком (як і з будь-ким) і якщо вона не зрозуміє, що стосунки, як і все в житті, потрібно будувати щодня, то через свій егоїзм може цю людину втратити. В принципі, це стосується всіх сімей. Життєвий успіх складається з багатьох «цеглинок», в основі якого — розвиток своєї особистості. Як розвиватися? Є дуже багато можливостей — від тренінгів особистісного росту до китайської техніки тайцзи цюань, та й навіть вдумливе читання гарної літератури чи прослуховування серйозної музики — це теж наш розвиток.
Неможливо так: раз — і в Новому році змінити життя. Інфантильна, незріла людина хоче, щоб їй дали поради, як змінити життя, як зробити те-то, щоб вийшло так-то, й бажано, щоб — вже завтра. Звісно, можна прочитати Дейла Карнегі й навчитися маніпулювати людьми, але й тоді тобою будуть маніпулювати інші. До того ж, у всіх нас є минуле, зокрема, дитинство, коли ми отримали певні життєві установки на все життя. Музиканти кажуть, що, аби виховати в дитини гарний музичний смак, виховання слід починати за 9 місяців до народження дитини, а ще краще — за 9 місяців до народження мами дитини. Думаю, що це стосується й справжнього успіху людини в житті. Тому що 90% успіху дитини залежить від батьківських установок: якщо батьки будуть вірити в дитину, то дитина буде вірити у власні сили. Переконана, що, прагнучи до успіху, потрібно йти не коротшим шляхом — маніпуляторських технологій, як себе вести з людьми, аби отримати бажаний результат. Потрібно обрати довший шлях — шлях актуалізації своєї особистості. Тільки це дасть людині повноту життя, гармонію, зрештою, успіх.
— І все-таки багатьом людям в наступному році потрібно буде вирішувати багато питань насущних. Як влаштуватися на роботу після звільнення, наприклад. Як на практиці, в життєво важливих обставинах налаштуватися на успіх?
— Так само — крок за кроком. Не потрібно боятися експериментувати. Наприклад, якщо я шукаю роботу і не можу знайти таку, яку хочу, потрібно погоджуватися на те, що пропонують — все ж таки це краще, ніж сидіти в когось на шиї. Якщо є якась мрія, її можна спробувати зробити метою. Мету ж — розбити на декілька практичних завдань. Спробувати зробити одне, потім — ще одне, а потім, може, вже й не схочеться. Виходить — то продовжуйте. Кожна людина має в житті якісь випробування, й головне — діяти: можна спробувати самому, можна шукати допомоги в друзів, родичів, знайомих, Бога. Світ не без добрий людей, і якщо ми вже тут є, то, повірте, — не даремно. Тільки не вдаватися до алкоголю чи наркотиків, бо це — кінець. Також не треба чекати так званого сприятливого часу — сам він ніколи не наступить. Криза — не криза, а потрібно жити й діяти вже тут і тепер. Практично всі успішні люди, з якими я спілкуюся, кажуть, що найбільшої удачі досягали не тоді, коли їм все давалося, а тоді, коли між несприятливими обставинами знаходили «шпарину» — і вона була їхньою. Ще б радила пам’ятати мудру казку: потрапили дві жаби в глечик із сметаною, одна поступила поукраїнськи — не морочтеся, кумо, йдіть на дно — і втопилася, друга била-била ніжками, поки не збила сметану. Чим не успіх?
