Це неймовірно смішно. Це надзвичайно пізнавально. Так, так, особливо пізнавально. Справжня лавина найдивовижнішої інформації, що приголомшує (у найпозитивнішому значенні) і думки, й емоції. Знання про рідну мову розширюється зі швидкістю вибуху. Та й то, як можна досі писати і розмовляти українською, не знаючи, що:
«абажур» — це презерватив;
«абортмахерша» — жінка, яка робить аборти;
«Армагеддон» — стан сильного алкогольного сп’яніння;
«Червона армія», те саме що й «гість» — менструація (з пісні слова не викинути);
«афіша» — повне брезкле обличчя;
«Бакштейн» — сморід;
«Альоша» — ненадійна людина, дурень, «бамбук» — психічно нездорова людина, і «клавесин» — ненормальна людина, дурень, і навіть «Джузеппе» — ненормальна людина, але не все так погано: «кури бамбук» — неввічлива відмова на прохання дати цигарку, а «Джузеппе» також — крах, невдача;
«батарейка» — трамвай із одним вагоном, а «набір кісток на батарейках» — дуже худа людина;
«батюшка» — дільничний міліціонер;
«Гапкенштрассе» — озеленена частина Хрещатику від Бессарабки до майдану Незалежності;
«геморой лиця» — вугрі на обличчі;
«гребінь» — пасивний гомосексуаліст, він же — парубок із села, він же — Борис Гребенщиков, лідер російської рок-групи «Акваріум»;
«двортер’єр» — дворняжка, безпорідний собака;
«дерев’яний до пояса» — дурний;
«дебілізатор» — комплекс тренажерів для бодібілдингу;
«викликати джина» — блювати;
«друшляки пускати» — казати дурості;
«Наукова дунька» — книгарня та видавництво «Наукова думка»;
«єралаш» — порнофільм;
«задупити» — пожаліти, не дати що-небудь;
«клізма» — порожня пляшка з-під холодних напоїв;
«курдупель» — жінка невисокого зросту з широкими стегнами;
«метнути кізяк, відкласти личинку» — справити велику потребу;
«поцілуй кобилу в тріщину» — неввічлива відмова що-небудь зробити;
«кончелига» — дурна, нікчемна людина, яка викликає роздратування;
«костюм» — домовина, «костюм сосновий» — те саме, «дерев’яний костюм одягти» — померти;
«жмурика лабати» — грати в оркестрі на похованнях;
«збуй» — жлоб;
«зелений прокурор» — втеча з колонії з настанням весни;
«зелена конференція» — пікнік на лоні природи;
«Зімбабве» — людина з провінції;
«багдадський злодій» — начальник їдальні;
«ідіот» — фотоапарат невеликого розміру з авторегуляцією;
«калампоцати» — думати;
«качан» — сто тисяч грошових одиниць;
«клуня», «маклабан» — голова, а «мордОпис» — обличчя на цій голові;
«мантелепа» — дівчина;
«могила» — джип;
«молоток» — худа людина;
«мозоль» — людина з села;
«мусорфалос» — міліцейська палиця;
«кербуль» — радянський карбованець;
і перлина колекції:
«Катрусин кінозал» — груповий секс (!)
«Короткий словник жаргонної лексики української мови» (виданий київським видавництвом «Критика» в 2003 р.) містить понад 3200 слів і 650 стійких словосполучень. Книга дуже своєчасна та потрібна. Про необхідність книги опосередковано свідчить та згуртованість, із якою на її автора-упорядника, самовідданого і талановитого філолога Лесю Ставицьку, накидалися всім натовпом наші вітчизняні ревнителі чистоти «рідної солов’їної мови». Тут якраз той випадок, коли патріотизм — останній притулок якщо не негідників, то людей, скажімо так, недалекоглядних і вузьколобих. «Альош», одним словом.
«Короткий словник жаргонної лексики української мови» вже давно запитаний усією україномовною та українопишучою спільнотою. Адже будь-яка мова розвивається саме за рахунок свого мовного андерграунда, своїх напівзаконних паростків — численних професійних, соціальних, кримінальних жаргонів. Армія, в’язниця, студентство, богема — справжні цехи із вироблення та збагачення живої мови, і якщо це виробництво не працює, то тоді сама мова залишається скромною іграшкою для кількох десятків трагічно самотніх інтелектуалів.
По суті Ставицька зробила те, що ніхто досі робити не ризикував, що, як вважається, просто неможливо: приростити до літературної, офіційної української українську жаргонну, сучасну, розмовну. Наскільки вдала ця спроба — покаже майбутнє, але те, що (повторюся) це своєчасна і надто необхідна спроба — безсумнівно. Безліч слів та мовних зворотів, знайдених автором, звичайно ж, з однаковим успіхом використовують у російській. Але й те, що внесене до «Словника», вже дозволяє подивитися на «мову» як на живий, зростаючий організм, якому притаманний розвиток. І, хто знає, — може, «Словник» стане одним із перших кроків до того, що в країні під назвою Україна українською розмовлятимуть по-справжньому…
