— З кожним роком у ринкову торгівлю втягується все більше безробітних, реалізаторів вирощеного на присадибних ділянках і працівників, які одержують зарплату продукцією. Нині в Україні майже 1500 продуктових ринків. І хоч відповідальність за дотримання правил торгівлі та якість продуктів несуть адміністрації ринків, нерідко трапляються найгрубіші порушення. А саме: торгівля без довідок сан-ветекспертизи, медичних книжок у продавців, сусідство несумісних товарів та їхнє «підкладання», реалізація забороненої продукції. Усе це створює загрозу епідускладнень. За півроку число спорадичних захворювань порівняно з минулим роком збільшилося вдвічі.
Примітно, що лабораторії на ринках технічно можуть перевірити лише сиру, рослинну продукцію і копченину (звідси відомо, що деякі «умільці» додають у молоко крейду й навіть хлорне вапно). Дари лісів, садів і городів обов'язково підлягають радіологічному контролю (з початку року з 1381 проби продуктів із різних регіонів країни у 580 випадках виявлені радіонукліди).
— Але ж на наших ринках дуже багато готової упакованої продукції? Її перевіряють?
— У тім і небезпека, що продається вона часто нелегально й простежити шляхи її появи надзвичайно складно (завозять її, зокрема, «човники»). Ось вам приклад: в одеському морському порту я спостерігала за розвантаженням невеликого суденця, зануреного в море мало не до палуби, і нарахувала майже 40 найменувань вантажів, серед них продукти. Так от, тонн 15 — 20 цього «добра» було записано на осіб тридцять торговців і членів екіпажу як особистий багаж. Секрет у тому, що митними правилами, теоретично покликаними спростити проходження вантажів через кордон, дозволяється ввозити товар на суму 200 екю (приблизно $1 тис.) і експертизі вони не підлягають. Ще одна лазівка — ліцензійно- митні склади.
Безадресні товари там залежуються, не проходять розмитнення і санепідконтролю часто навіть після того, як знайдеться покупець. Країна перетворюється в звалище сміття, а ми породжуємо нові проблеми. До речі, нині наша служба відстежує проходження сумнівних товарів на ринки збуту в п'яти областях України. Нормативи з часів Союзу в нас дуже жорсткі, і розробляються вони на основі моніторингу показників здоров'я й навколишнього середовища. З 14 тисяч існуючих санітарно-гігієнічних правил майже 4 тисячі ми адаптували до нинішніх умов. Але ефективним контроль буде лише за участі в ньому адміністративної влади на місцях.
Отже, в економічному експериментi, який проводиться владою над нами, все більш збіднілими, є лише один «позитивний» момент — народ потягнувся до села, на городи, щоб виростити там хоч щось їстівне. Тобто ці люди знають (хоч приблизно), якої якості продукти їдять. А ті, в кого немає городів і при цьому немає грошей на якісні продукти? Вони йдуть на стихійні ринки й харчуються м'ясом, купленим на узбіччях трамвайних ліній...
ДО РЕЧІ
За даними Українського центру державного санітарно-епідеміологічного спостереження, на сьогодні офіційно зареєстровано четверо хворих на холеру (в тому числі й півторамісячна дитина), два випадки сибірської язви й десятки спалахів гострих харчових отруєнь. Крім того, сьомий рік поспіль в Україні фіксується епідемія туберкульозу. Усе це так звані «хвороби бідних» й одні з найхарактерніших ознак економічного занепаду держави, що виражається в матеріальній неспроможності.
