Юлія СЕРЕДА, кандидат соціологічних наук, науковий співробітник відділу моніторингових досліджень соціально-економічних трансформацій Інституту економіки та прогнозування НАНУ, у своєму конкурсному есе окреслила нові виклики, котрі очікують на дослідників соціальної реальності. Своїми думками щодо цих викликів і щодо ситуації в освіті й загалом у країні Юлія поділилася з «Днем».
— У своєму есе ви пишете, що людина, яка має високий рівень освіти, не завжди має більш високий рівень доходу, порівняно з менш освіченою, навіть коли йдеться про розвинуті країни, відсутність кризи та перспективну роботу соціальних ліфтів.
— Освіта може підвищувати дохід, але це — не основний фактор, особливо у пострадянських країнах. Роль освіти у формуванні доходів є вищою в економічно розвинутих країнах, країнах з меншою поляризацією за доходами, а також країнах з меншою часткою осіб з вищою освітою. Наприклад, в західних європейських країнах середня частка населення з вищим рівнем освіти значно менша, ніж у нас. Нівелювання фактору освіти — це питання якості цієї освіти, а також надлишкової кількості спеціалістів. Саме тому освіта не завжди стає соціальним ліфтом. У західноєвропейських країнах кожне підвищення по освітній «драбині», починаючи від середньої освіти, значно збільшує дохід, у нас же ця різниця є дуже малою.
— Досить часто можна зустріти касирів у банку, котрі мають диплом магістра...
— Це пов’язано з тим, що освіта доступна, є багато безкоштовної, дешевої освіти, особливо для іноземців. Диплом європейського зразка — це, звісно, інший рівень. В Україні мені доводилося зустрічати студентів-іноземців, котрі, довчившись до державних іспитів, навіть не знали мови, якою вони начебто навчалися чотири роки...
— З огляду на низку реформ, що були проведені останнім часом, як би ви охарактеризували панівні настрої в суспільстві щодо нового законодавства?
— Реформи завжди негативно сприймаються, тому що результату одразу бути не може. І це нормальне явище. Сьогодні зусилля держави мають зосереджуватися на підвищенні довіри до соціально-економічних дій влади. Якщо брати інститут освіти, то, на мою думку, найкраще, що відбувається сьогодні, — це підвищення академічної мобільності. Зараз студенти під час отримання того чи іншого ступеню можуть навчатися в інших країнах, вони стають, так би мовити, інтернаціональними. Проте існує й проблема: верифікувати диплом іноземного зразка в Україні значно складніше, ніж український, приміром, в Європі. І це може ставати фактором, що мотивує наших спеціалістів залишатися за кордоном. До того ж не всі іноземні спеціальності є в українському класифікаторі професій.
— Нині можна констатувати загалом втрату довіри суспільства до влади. Як змінити ситуацію?
— Системне інформування населення і прозорість дій влади — це найкращий спосіб підвищення довіри. Зараз Україну дуже часто порівнюють з Грузією. Зокрема, Грузія за короткий проміжок часу змогла суттєво знизити рівень корупції. Насамперед, за рахунок жорсткого контролю і зміни ставлення до корупції, а це потребує зусиль як з боку влади, так і з боку суспільства.
— Соціолог — це в тому числі синоптик суспільної погоди. Який ваш прогноз на майбутні п’ять років?
— Найближчі п’ять років не буде кардинальних змін політичних еліт, нові особистості до влади не прийдуть. Курс Європа — Росія залишиться незмінним. А економічна ситуація може стрімко погіршитися вже восени після проведення Євро-2012 та виборів. До цих подій влада намагатиметься стримувати всі негативи, але це вдаватиметься лише до певного моменту. Далі — на нас може очікувати ще одна хвиля кризи. Утім, попередні хвилі кризи вже підготували суспільство, і як свідчать дослідження, попередній досвід, який отримало населення, може оптимізувати негативні процеси.
