Кризові явища у відеобізнесі, шок і заціпеніння, здається, проходять. Відеопідприємці, звалені нокаутом — Указом Президента України від 20 травня 1998 року та відповідною Постановою Кабінету міністрів від 17 серпня 1998 року, які доводять до абсурду вимоги до оформлення документів для продажу відеокасет, приходять до тями від «удару в щелепу» й починають діяти. Окремі представники надсилають ряд листів-звернень до директивних органів із проханнями вникнути в правові протиріччя, які виникли після введення в дію вказаних вище законодавчих актів.
3 грудня відеопідприємці зберуться в Будинку кіно в Києві на ділову зустріч для вироблення програми дій щодо захисту відеобізнесу від повного розгрому. Запрошені представники Міністерства культури та мистецтв, Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі, ГААСП, Держмитниці та ряду інших відомств.
Особливі надії покладають відеобізнесмени на Національний комітет України з підприємництва, адже одна з його найважливіших задач — це захист підприємництва від свавілля влади. А як же інакше назвати всі ці нововведення щодо атестатів, узгоджень і інше, за наявності дозвільного документа (дозвільного посвідчення), який раніше вважався єдиним! Адже вже цим порушується одне з основоположних демократичних прав — право власності. «День» уже описував 25 вересня 1998 року складну і довгу процедуру отримання дозвільних документів за новою схемою: договір — митниця — прокатне посвідчення — узгодження в ГААСПе — атестат — прилавок. Адже згідно з Законом про власність, все, що законно куплено та ввезено, може законно продаватися. До чого ж тут уся ця болісна процедура?
Зрозумілі благородні цілі авторів цих законодавчих актів — боротьба з піратством. Благими намірами вимощена дорога... Подивіться на прилавки. Дешева відеокасета — це піратська відеокасета. А їх, на жаль, все одно більшість.
№228 27.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
