«Цей міністр буде відповідати перед людьми за все, просто за все», — так представила В'ячеслава Анатолійовича Кириленка як нового міністра праці і соціальної політики прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Відповідальності на його плечі покладено і справді чимало — урядова програма має соціально «скеровану» назву «Назустріч людям», а головною метою уряду задекларовано досягнення «демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини». Щоправда, реальність виконання вищевказаних завдань значною мірою залежить від наповнення бюджету. Проте колишній народний депутат і заступник голови парламентського комітету з питань соціальної політики та праці, кандидат філософських наук В'ячеслав КИРИЛЕНКО наголошує на тому, що окремих міністерств не існує, а спільними зусиллями уряд виконає взяті на себе зобов'язання.
— Ви обіцяєте, що найближчим часом Україна досягне «демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини». Що конкретно ви розумієте під цим?
— У широкому розумінні це — досягнення соціальних стандартів, задекларованих Європейською cоціальною хартією, яку Україна має найближчим часом ратифікувати. Безперешкодна реалізація права на працю, права на створення організацій, права сім'ї на економічний захист тощо.
— Дуже часто йдеться про так званий середній клас, створення якого має суттєво підвищити добробут країни. Коли в Україні може з'явитися повноцінний середній клас, і як його розпізнати?
— Показники головним чином економічні. Якщо людина може купити в кредит житло, будь-яку техніку і спокійно виплачувати відсотки, якщо вона може дозволити собі хоча б раз на рік пристойну відпустку, то її можна зарахувати до середнього класу. Я думаю, що нашому уряду вдасться досягти помітних результатів у цьому вже протягом найближчого часу.
— Ви не називаєте поки що цифри, якою буде нова мінімальна заробітна плата. Але якою б вона мала бути?
— Вона має бути не меншою, ніж триста гривень.
— В передвиборній програмі Віктора Ющенка зазначалося, що одним із його перших кроків буде створення 5 мільйонів нових робочих місць. А чи існує потреба саме у такій кількості?
— Немає країни, в якій забезпечена стовідсоткова зайнятість. Можливо, і є декілька, але ж при цьому така повна зайнятість не забезпечує економічного зростання. Думаю, що завжди буде якийсь відсоток безробітних. Але, наприклад, тільки за кордоном працює до 7 мільйонів наших співвітчизників, здебільшого на нелегальних умовах. Зареєстрованих безробітних близько одного мільйона, плюс приховане безробіття. Думаю, з огляду на це необхідно створити 5 мільйонів робочих місць. Звісно, будь-яка твереза людина розуміє, що за місяць це зробити неможливо. Це мета, до якої буде йти економіка нашої країни. Робочі місця ми будемо створювати за допомогою центрів зайнятості і Фонду соціального страхування на випадок безробіття. Але нам треба відходити від політики боротьби з безробіттям і переходити до політики активної зайнятості. Треба створювати гідні умови праці для активних, кваліфікованих людей, які мають бажання працювати. Насамперед у сучасних наукомістких галузях.
— А де взяти гроші на створення нових робочих місць?
— Думаю, що ми для початку забезпечимо зусиллями Президента і уряду те, що кошти, які вже передбачені в бюджеті, не будуть розкрадатися. Вже тоді ми матимемо дуже непогану картину. Але ми знаємо, що в країну найближчим часом прийдуть великі інвестиції. Крім того, ми переконані, що зусилля уряду, спрямовані на детінізацію і декриміналізацію економіки, також дадуть свої плоди. Це і буде створення нових робочих місць.
— Відомо, що сьогодні законодавство стосовно працевлаштування інвалідів фактично не виконується. Трапляється навіть таке, що підприємці працевлаштовують інвалідів лише на папері і виплачують їм мінімальну зарплату, аби тільки ті сиділи вдома. Чи плануєте ви з цим боротися? — Я думаю, що давно прийшов час навести елементарний порядок у застосуванні законодавства, яке стосується інвалідів, і використанні бюджетних коштів, які йдуть на підтримку інвалідів та інвалідських організацій.
Зараз у тих проектах, які передбачені бюджетом, є значна частка корупційних статей. Наприклад, видатки, які передбачені на створення додаткових робочих місць для інвалідів. Цими грошима дотуються конкретні підприємства, але перелік їх визначається абсолютно довільно. Крім того, не завжди всі великі кошти, які передбачені бюджетом на програми інвалідів, розподіляються публічно і за участю усіх інвалідських організацій. Це також є предметом незадоволення. Зараз я щодня спілкуюся із представниками різних інвалідських організацій, і я думаю, що Міністерство найближчим часом запропонує велику зустріч усіх зацікавлених сторін, аби раз і назавжди ухвалити один принцип: усі публічні кошти, які скеровуються державою на підтримку інвалідів, розподіляються тільки публічно і тільки за участю усіх інвалідських організацій. Лише тоді ми можемо говорити про справедливий розподіл коштів. Ми зробимо все для того, аби відтепер жодних закритих і незаконних схем у розподілі інвалідських коштів не було.
— Чи збираєтесь, нарешті, замінювати пільги адресною грошовою допомогою?
— Я вважаю доцільним завершити роботу по створенню єдиного державного автоматизованого реєстру пільговиків. І представити на розгляд суспільства і самих пільговиків загальну кількість людей, які мають право на різноманітні соціальні та професійні пільги, загальну ціну цих пільг, частку пільг, яка фінансується з центрального та місцевих бюджетів та реальні можливості держави щодо конкретного задоволення цих пільг. І вже після цього ми можемо розпочинати дискусію про те, у якій формі повинні видаватися пільги — безготівковій чи готівковій. Але в будь-якому випадку вибір цієї форми має бути за пільговиком. До речі, вже проводились експерименти у Київській області та Черкаській. Результати однозначно свідчать про те, що більшість пільговиків поки що схильні до старої безготівкової схеми.
