В Україні передбачені дуже незначні санкції за правопорушення у сфері охорони довкілля, зазначають фахівці. При цьому результат заподіяної шкоди може бути (і нерідко є, як у випадку з незаконним вирубуванням лісів) катастрофічним. Штрафи мінімальні — 17—50 гривень, або навпаки величезні, які підприємство не може сплатити апріорі. Наслідок — безвідповідальність і корупція. Тому представники громадськості, зокрема Міжнародна благодійна організація «Екологія — Право — Людина» спільно з науковцями і колегами з державних органів та інших громадських об’єднань, пропонують план дій, щоб змінити систему покарань та підвищити екологічну свідомість громадян.
«Нинішня юридична відповідальність у сфері природоохоронного законодавства не стимулює правопорушників до правомірної поведінки. У більшості випадків суб’єктам підприємницької діяльності набагато простіше дати хабар чи домовитися, ніж дотримуватися закону. Легше навіть оплатити штраф. Тому міру відповідальності треба переглянути: вона має стати адекватною, а штрафи необхідно направляти на усунення заподіяної шкоди», — переконана юрисконсульт МБО «Екологія — Право — Людина» Наталія КУЦЬ.
За словами представниці Міністерства екології та природних ресурсів Марини Шимкус, відомство вже робило спроби внесення змін, які б посилювали санкції за правопорушення у сфері довкілля, але вони не увінчалися успіхом. Причина — еколого-правовий нігілізм, коли влада не звертає уваги на важливість природоохоронної політики. Є сподівання, що це зміниться, тому що Україна взяла на себе низку інших міжнародних зобов’язань, зокрема, згідно з Угодою про асоціацію з ЄС.
«У нас кримінальною відповідальністю не охоплені ті порушення в екологічній сфері, які мали б бути охоплені. Наприклад, Україна є стороною Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори. Згідно з узятими зобов’язаннями, у нас мають бути ефективні покарання за певні види діяльності. Але наш Кримінальний кодекс не криміналізує такі діяння, санкції передбачені лише в Кодексі про адміністративні правопорушення, і максимальна складає — всього шість євро. При цьому в Нідерландах за аналогічне правопорушення загрожує шість років позбавлення волі, — говорить керівник інформаційно-аналітичного відділу МБО «Екологія — Право — Людина» Єлизавета АЛЕКСЄЄВА. — У нас низька міра покарання за екологічні злочини: максимум — три-п’ять років, окрім одного злочину в сфері користування надрами. Проте наслідки екологічних злочинів можуть спричиняти загибель не однієї людини і значну шкоду для здоров’я великої кількості людей, катастрофічні, або невідворотні, втрати для довкілля на сотні років. Щодо методики обрахування шкоди та нарахування штрафів, то від багатьох експертів я чую, що в одних випадках вони занижені, а у деяких — завищені. Але всі кажуть про їх неадекватність. Бо занижені не покривають витрат, пов’язаних із відшкодуванням збитків, а завищені слугують інструментами корупції».
Фахівці вважають, що створення нової законодавчої бази, встановлення нових штрафів — це довгий, копіткий процес. За словами юристів-екологів, зараз вони працюють над створенням «Зеленої книги» — документа, що описуватиме проблеми та їхні причини. Також планують зробити «Білу книгу», в якій запропонують політичні рішення для законотворців. І вже потім почнеться написання нормативно-правових актів, які регулюватимуть сферу відповідальності за злочини проти довкілля.
«У рамках контролю за транскордонними переміщеннями ми багато спілкувалися з Інтерполом та Європолом. Інтерпол визначає екологічні злочини як одні з найбільш прогресуючих і небезпечних, їх ставлять в один ряд із торгівлею зброєю та наркотиками, бо вони приносять надприбутки, а ризики при цьому мінімальні. У таких злочинах задіяні й чиновники, й бізнес, і приватні особи, — розповідає головний експерт групи Реанімаційного пакета реформ довкілля, експерт проекту ЄС «Підтримка України в апроксимації до законодавства ЄС у сфері навколишнього середовища» Дмитро СКРИЛЬНІКОВ. — Створюючи документ про відповідальність за злочини у сфері охорони довкілля, треба взяти до уваги те, що вони можуть бути суміжними з іншими. Грибовицьке сміттєзвалище є одним із прикладів: на його території були гудронні озера, які належали Львівському дослідному нафтомаслозаводу. Після банкрутства завод очолила компанія, яка взяла кредит під заставу небезпечних відходів. Тобто цей кредит надали під заставу того, чого власник має позбутися... Я кажу про складні злочини, і ми повинні розуміти, що в цих питаннях встановити причинні зв’язки між наслідками і діями — складно».
