«І посадив дід ріпку...» — розповідають батьки своїй малечі. Але не всі діти розуміють, як виглядає цей чудернацький казковий продукт: на прилавках ринку його майже не знайдеш, а в супермаркетах тим паче не побачиш, та й сучасні діти краще розуміють, що таке чіпси й кола... Сучасні городяни, все більше й більше віддаляються від природи, і нині мешканця міста називають «бутербродною людиною». Її раціон виглядає приблизно так: людина харчується у фаст-фудах і вдома, швидко поглинаючи все, що під руку втрапить, і вливаючи в себе літри кави. Такий спосіб «отримання поживних речовин» навряд чи можна назвати здоровим...
Аби навчати людей харчуватися і жити по-іншому, вже довгий час у світі діє неприбутковий рух «Слоу фуд» (у перекладі — «повільна їжа») — міжнародна організація, активісти якої виступають за вживання натуральної їжі та збереження оригінальних місцевих продуктів. А створив її у 1989 році італієць Карло Петріні, який вирішив боротися не проти мережі фаст-фудів (влаштовуючи демонстрації, пікети цих закладів харчування), а за здорову їжу. Головний принцип «Слоу фуду» — смачно, чисто, чесно, а символ — равлик.
СМАЧНО
В Україні є лише два осередки «Слоу фуду» — в Києві та Сімферополі — і їхня діяльність поширюється лише на ці два регіони. Один раз на два роки учасники руху проводять з’їзди слоу фуду — «Терра Мадре» («Мати- земля»).
«Спочатку «Слоу фуд» створювався як гурманська організація, — розповіла «Дню» керівник київського осередку Юлія Пітенко. — Метою її було виховання смаку. Спробуйте з’їсти що-небудь повільно та із задоволенням. На жаль, ми всі не можемо цього собі дозволити. Однак, якщо спробувати діяти за принципом йоги — повністю концентруватися на самому процесі їжі, можна отримати цілий букет смаку. З гурманської точки зору навіть варена картопля з оселедцем, якщо їсти її iз задоволенням, — це теж гурманство. В Італії, в місті Поленцо, створений Університет гастрономічних наук. Це доводить те, що ідея смачної їжі зараз насичує собою атмосферу. Навіть мультфільми зараз знімають на цю тему, наприклад, «Рататуй».
ЧИСТО
У світі зникають не лише дикі тварини, рослини, а й культивовані продукти. «Є побоювання, що через 20— 30 років ми всі прийдемо до одного сорту рису, одного сорту картоплі, до того, який буде найбільш урожайним, найбільш красивим. Наскільки він буде корисним для нас — невідомо», — зазначає Юлія Пітенко.
Як стверджують фахівці, найсмачнішою ж і найпоживнішою для людини є місцева їжа. Вона насичена більшою кількістю елементів, які є корисними саме для певного населення. І одним із напрямків слоу фуду є своєрідна «рятувальна кампанія». Ця робота передбачає пошук традиційних, оригінальних місцевих продуктів, що перебувають на межі зникнення. Як стверджують в «Слоу фуді», в Україні це — карпатська рахівська бринза. На Закарпатті ще збереглося приватне виробництво, однак цивілізація доходить і туди: виробництво оригінального продукту може стати «на конвеєр» і втратити свою цінність...
Тож для української бринзи, як і для інших рідкісних продуктів, була створена слоуфудівська президія, що має досліджувати ситуацію і рятувати продукт. Також до скарбниці «Слоу фуду», своєрідної книги традиційної місцевої їжі, крім рахівської бринзи, занесений також бджолиний мед і кримські вина.
На думку керівника київського осередку руху, охороняти слід i ялтинську цибулю. Вона відрізняється від інших сортів тим, що має фіолетове забарвлення, багато шарів (як капуста), є надзвичайно соковитою й на диво солодкою. Однак солодким цей «плаксивий продукт» стає лише тоді, коли вирощується у Великій Алушті. Коли ж ця цибуля виростає в інших місцевостях, вона набуває гіркого присмаку...
ЧЕСНО
Охочі поїсти смачно та з користю мають розуміти, що справжній продукт коштує більше, ніж «морожений- переморожений» напівфабрикат. Такий принцип «слоу фуду» — якісна їжа — варта гідної оплати.
За кордоном існує така практика розповсюдження чистих продуктів, як «зелений ринок». У Нью-Йорку, наприклад, є квартали, до яких у певний день приїжджають фермери і продають свій товар. У нас поки — інша система. Є постійні ринки, які мали б бути ринками чистих продуктів, однак є загроза, що незабаром городяни, а особливо мешканці мегаполісів, перейдуть на промислові овочі, що завозитимуться із закордону.
На жаль, поки український «слоу фуд» наразі не може стати масовим, оскільки налагодити ланцюг постачання екологічно чистих продуктів досить важко. По-перше, необхідно знайти бабусю чи дідуся, які б володіли традиційними рецептами і при цьому продукти пройшли б сертифікацію. По-друге, складним є процес транспортування. Але виховний ефект від руху за здорову їжу можна отримати вже тепер. Так, київські «слоуфудівці» працюють iз дітьми на шкільних городах і розповідають їм про овочі й фрукти, адже міські діти зараз часто не уявляють, як вони ростуть. Прихильники «повільної їжі» намагаються показати дітям, що землю можна не лише закатувати в асфальт, а й вирощувати на ній, наприклад, часник та кріп.
Лікарі кажуть, що поки українська жінка готуватиме борщ, доти українці будуть здоровими, при цьому інгредієнти страви мають бути не штучними, а натуральними. Тішить те, що людей, які підтримують такий спосіб харчування, у світі вистачає: рух стає дедалі популярнішим й впізнаванішим — організація нараховує близько 83 тисяч членів у різних країнах світу. Хочеться сподіватися, що їх збільшиться й у нас.
