«Забудьте все, чого вас навчали в інституті й починайте вчитися заново», — так нерідко жартома говорять молодим спеціалістам — випускникам ВНЗ, технікумів, училищ при наданні їм першого робочого місця. Підстави ж для цього висловлювання, на жаль, цілком серйозні: добре «підкуті» теоретично, щойно дипломовані фахівці часто не знають, яку конкретно роботу вони мають виконувати. Причина відома: під час проходження виробничої практики на підприємствах студенти у нас переважно використовуються тільки як дешева, а то й безплатна робоча сила…
Випускників Чернігівського вищого професійно-технічного училища №15 залюбки беруть на роботу чернігівські та київські фірми й підприємства. Іноді навіть не дочекавшись закінчення навчального закладу. У ВПТУ розуміють, що престижна робота трапляється не щодня, тому дозволяють учням вільне відвідування занять. Високий попит на випускників училища зумовлений передусім якістю здобутої тут професійної освіти. Досягти її допомагає використання експериментальної моделі так званої «дуальної» системи навчання, широко впровадженої в Німеччині. Що ж являє ця система та як вона потрапила до Чернігова?
Річ у тім, що вже 13 років Чернігів співпрацює з містом-побратимом Меммінгеном (Німеччина). Там дуальна система впроваджена в усіх професійних навчальних закладах і полягає у чергуванні навчання з роботою упродовж усього навчального процесу. За угодою, укладеною між освітнім закладом і профільним підприємством, останнє оплачує навчання конкретного учня чи студента та бере його на роботу, яка водночас стає його практикою. Два-три дні на тиждень студент працює на підприємстві безпосередньо за обраною спеціальністю, закріплюючи паралельно отримувані теоретичні знання, й закінчує заклад вже готовим до роботи фахівцем. За подібним принципом навчаються й учні Чернігівського ВПТУ-15, з тією різницею, що навички майбутньої професійної діяльності вони отримують не на реальному підприємстві, а на віртуальному. А саме — в навчальній комерційній фірмі, створеній в навчально-тренувальному центрі. Ця фірма займається уявною торгівлею лозовими меблями та має у своїй структурі всі необхідні підрозділи — бухгалтерію, відділ збуту, склад готової продукції, відділ кадрів, канцелярію і т. ін. Усі документальні та безготівкові фінансові операції майбутні фахівці виконують з «працівниками» таких же віртуальних комерційних фірм інших навчальних закладів та двома навчальними банками, які є в Україні. Незважаючи на «несправжність» виконуваної роботи, після закінчення училища учні вміють робити все, що їм потрібно — відкривати рахунки, укладати угоди, вести ділове листування тощо.
Те саме стосується й опанування професії з напрямку «автосправа». У чудово обладнаній майстерні учні беруть участь у справжніх ремонтах реальних автомобілів. А опановувати найсучасніші технології допомагають їм майстри, котрі постійно їздять на стажування в Німеччину. Там на підприємствах автосервісу вони вивчають нові методи рихтування, фарбування, роботи із сучасним обладнанням та інструментами, постійно вдосконалювати які вимагає технічний прогрес, і, повертаючись, передають набуті знання своїм учням.
«Навчальна фірма у нас як експеримент, — говорить заступник директора ВПТУ-15, керівник навчально-тренувального центру Тетяна Лавренко. — Вона допомагає нам впроваджувати дуальну систему навчання, хоча й у дещо специфічному вигляді. Але результати очевидні: 90% наших випускників працевлаштовані в банках, супермаркетах, рекламних агентствах, службах маркетингу великих підприємств, і попит на них зростає. Тому зараз ми починаємо передавати свій досвід іншим закладам профтехосвіти, які прагнуть вдосконалення навчального процесу». Нині в Україні, за словами Тетяни Лавренко, працює всього 14 навчально-тренувальних фірм, в той час як, скажімо, в маленькій Литві — понад сотня…
