Нині вітчизняна система вищої освіти переживає часи реформування. Його головний сенс — у наближенні до євростандартів. Саме про напрямки та сподівання, пов’язані з процесом євротрансформації, і розповів «Дню» заступник міністра освіти і науки України Михайло Степко.
— Михайле Филимоновичу, у чому особливість нинішнього ставлення держави до ролі і значення вищої освіти у нашому житті?
— Вища освіта у нинішньому суспільстві стала відчутним чинником соціального регулювання. Однією із складових цього чинника є те, що продовження освіти — означає відкладене безробіття. Освіта, окрім набуття кваліфікації, дає випускникам шкіл додатковий час і, відповідно, збільшує шанси знайти роботу. Наявність диплома про вищу освіту — додатковий соціальний захист для працівника: він збільшує його шанси на працевлаштування. Ось чому уряд сьогодні намагається знайти додаткові можливості для підтримки цієї важливої галузі. Так, цього року в Україні заплановано прийняти на бюджетну, тобто безоплатну форму навчання за освітнім рівнем «бакалавр» на 2,5 відсотка студентів більше ніж торік. Таким чином, ми наближаємося до запланованого на 2005 рік показника 180 бюджетних місць для студентів на 10 тисяч населення.
— Яке співвідношення є сьогодні між кількістю випускників шкіл та студентських місць у вузах порівняно з тим, що було, скажімо, наприкінці 80-х років?
— У ті часи співвідношення першокурсників до випускників шкіл становило 20 відсотків. Сьогодні ця цифра зросла до 70. Але тоді усі сто відсотків навчалися без оплати. Сьогодні ж за освітнім рівнем «бакалавр» коштом бюджету навчається 46 відсотків, за контрактом — відповідно 54. Підкреслюю, останнє співвідношення стосується лише державних вузів.
— Чи не знижує контрактна форма навчання «якість продукції» вузів — рівень знань випускників?
— Така проблема сьогодні стоїть досить гостро. Там, де «бюджетникові» викладач ставить двійку, «контрактникові» він часто прагне «натягти» трійку. Справді, контрактне навчання сьогодні — це і ремонт приміщень, і зарплата викладачів. Звідти й лояльність. Ось чому урядом передбачено подальше збільшення співвідношення контрактників та бюджетників на користь останніх.
— І все ж, якщо брати у середньому, чи знижується рівень вищої освіти?
— Так. Це можна проілюструвати цифрами. У різних вузах успішні студенти складають лише 10—20 відсотків від загальної чисельності. Причин тому — ціла низка. Одна з них — значне зниження рівня знань у випускників шкіл. Високий бал в атестаті ще не гарантує знань. Можу навести приклад: кілька випускників із двадцяти медалістів однієї школи на вступних іспитах отримали двійки. Ректор одного з харківських технічних університетів мені чесно зізнався, що першокурсників слід ще довчати до рівня випускників середньої школи — для цього довелося вводити пропедевтичний курс з математики та фізики.
— Що ж робиться для того, аби система оцінювання знань стала більш об’єктивною?
— З цього року ми рекомендували вузам відмовитися від практики, коли до майбутніх бюджетників та контрактників застосовують різні критерії перевірки знань: для перших — іспит, для других — зарахування за результатами співбесіди. Інша річ, що це лише рекомендація, і ректори щодо цього керуються власними міркуваннями.
По-друге, це введення зовнішнього тестування. Кілька років тому за сприяння фонду «Відродження» в Україні було утворено кілька незалежних пунктів тестування знань учорашніх школярів. Міністерством освіти і науки України було рекомендовано вищим навчальним закладам зараховувати результати цього тестування як результати вступних іспитів із відповідних предметів. Практика довела, що таке незалежне тестування є об’єктивним. На сьогодні кількість таких пунктів збільшилася до 11 (у Харкові, на жаль, поки що такого пункту не створено). Цікаво, до речі, що на вступних іспитах абітурієнт часто показує кращі результати, ніж на зовнішньому тестуванні.
Ось чому ми в перспективі бачимо перехід усієї системи вступу до вузів на принцип зовнішнього тестування з заміною ним вступних іспитів. Зарахування ж відбуватиметься за кількістю набраних балів. Набрав 140 або більше балів — маєш шанс учитися, не набрав — слід готуватися ретельніше.
Сьогодні суспільство не має змоги захистити справді здібних молодих людей від тих, що вступлять за «блатом». Тому незалежне зовнішнє тестування має стати потужним інструментом у боротьбі за об’єктивність оцінювання знань та боротьбі з корупцією. До речі, саме для цього ми нинішнього року створюємо апеляційні комісії (де у разі незгоди абітурієнт має право оскаржити свою оцінку) не з числа вузівських викладачів, а з провідних учителів шкіл. Члени таких комісій ніяк не залежать від керівництва вузу. За першими відгуками, ця практика себе виправдала.
— Україна проголосила перехід до європейських стандартів вищої освіти. Чи не могли б ви докладніше розповісти про них?
— У 1988 році Україна підписала і незабаром ратифікувала Ліссабонську угоду європейських держав про взаємне визнання вищої освіти. До жовтня нинішнього року ми подамо заявку для вступу до Болонської конвенції , а членство у ній передбачається з жовтня наступного. Вже проведено ряд конференцій та семінарів з цього питання за участю міжнародних експертів та керівників провідних вузів України, у тому числі і на базі національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Ми отримали позитивні оцінки своєї системи вищої освіти. Експерти сказали, що Україна готова до цього вступу. Зі свого боку 90 вузів провели експеримент з переведення навчання на нові стандарти. А цієї весни ректори ряду провідних університетів підписали заяву про підтримку ідеї вступу України до Болонського процесу. Європа нам не нав’язує конкретних заходів із перебудови системи освіти. Від членів конвенції вимагається лише прозорість системи оцінювання рівня знань та наявність загальновизнаних методик порівняння національних систем освіти. Для цього передбачається перейти на триступеневу систему вищої освіти. Перший ступінь — бакалавр. Здобувається він по закінченні чотирьох років навчання. За світовою практикою, абсолютна більшість людей з вищою освітою — саме бакалаври.
Другий ступінь — магістр. Для цього слід вчитися іще два роки. Ось тут і відбувається відбір найуспішніших студентів, бо кількість бюджетних місць в магістратурі становитиме 15—20 відсотків від кількості бакалаврів — це і відповідає фактичній кількості студентів відповідного рівня підготовки.
Наступний рівень — Postgraduate — відповідає нинішньому аспірантові, — це люди, які прагнуть присвятити себе науковій роботі. За законом у нас у 1998 році було введено два рівні — бакалавр та спеціаліст. Фактично спеціалістами ставали усі бакалаври, які вступили на п’ятий курс. Тепер ситуація зміниться, бо рівень спеціаліста має зникнути.
— Безперечно, це потягне цілу низку проблем, зокрема, пов’язаних з усталеними традиціями.
— Так, перш за все це проблема визнання бакалаврів. Необхідно переконати роботодавців, що бакалавр — це повноцінний рівень вищої освіти. Тут ми працюємо разом з Мінпраці України. Разом з тим планується повернення освітнього рівня кваліфікації «молодший спеціаліст» — для цього вже розроблено проект тимчасового положення. Їх готуватимуть технікуми та заклади професійно-технічного навчання.
— Сьогодні технікуми перетворилися на коледжі і стали зватися вищими навчальними закладами першого та другого рівнів акредитації...
— Від рівнів акредитації ми взагалі відмовляємося. Ті технікуми, що вже увійшли до складу університетів, у тій структурі і залишаться. А усі інші, а також професійно-технічні училища відновлять свої функції як середні навчальні заклади професійно-технічної освіти. Акредитація і ліцензування для вищих навчальних закладів будуть стандартними і означатимуть відповідність міжнародному рівневі.
З цією метою вводиться система модулів та кредитів. Модулі об’єднуються у кредит — 36 навчальних годин, куди входять лекційні, практичні заняття, а також самостійна робота студентів під керівництвом викладача. За результатами вивчення дисципліни з кількох кредитів складається інтегрований іспит за весь курс, а не за один семестр. За рік навчання кожен студент має набрати 60 кредитів. При цій системі враховується також наукова робота студента.
Таким чином студент може продовжити навчання у вузі іншого міста або навіть іншої європейської країни і додати до раніше отриманих кредитів нові, а диплом отримати в третьому вузі. При цьому Болонський процес вимагає, аби до диплома видавався спеціальний додаток, де обов’язково мають бути відображені 8 основних позицій. Зокрема, скільки кредитів, з яких дисциплін і в яких навчальних закладах набрав студент. Саме це і означатиме прозорість контролю та порівняльність систем навчання.
— Сьогодні у галузі вищої освіти серед вузів відбувається конкурентна боротьба за студента. Деяким закладам буде нелегко її витримати, особливо якщо врахувати необхідність акредитації за міжнародними стандартами.
— Це об’єктивний процес. Залишаться найпотужніші вузи, де навчальна робота поєднується з науково-дослідною, це також вимога відповідності міжнародним стандартам. Саме там і буде доцільно готувати магістрів. Очевидно, відбуватиметься процес укрупнення вузів — подібно тому, як це сталося у Сумах. Але це відбуватиметься поступово і буде продиктовано саме можливостями вузів витримати змагання. Цьому ж сприятиме і перехід вузів із відомчого підпорядкування до системи міністерства освіти і науки, що передбачено відповідним Указом Президента України від 18 лютого цього року. Першими перейдуть вузи, підпорядковані Міністерству культури. В останню чергу — вузи Мінфіну. Важливим моментом тут є інтеграція цивільної та військової освіти. У рамках цієї програми Харківське танкове училище вже кілька років тому приєднано до національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». А з 1 вересня до Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна буде приєднано військовий університет — один із провідних вітчизняних військових вузів. Подібні ж процеси відбуваються в усій Україні. Часи змінюються. І те, що було двадцять років тому, сьогодні має відповідати сучасному рівневі. Саме з цією метою Україна і планує інтегрувати свою систему освіти у загальноєвропейську.