Що робити, якщо в тебе на шиї вишневий сад? Милуватися, закинувши голову, збирати й збирати, обтрушувати, лазити по великих гілках та переставляти драбину з місця на місце. Причому відмітила — тільки-но вловила очима найбільш соковито-вишневу гілку на дереві, швидко-швидко до неї присунуся, а в цей час сонце змінює кут освітлення, ніби дратуючи, й бажана гілка чомусь знову виявляється на незручній відстані.
Інша справа — трусити. Підстелив метри плівки на землю й обтрушуй. Дерево терпить і вдячне, якщо ти робиш це не грубо, але я от випадково зламала одну гілочку. Аби спокутувати свою провину, поклала її в шафу з одягом. Адже гілочка пахуча — вона й у каміні грає, і в шафах працює старанно. Кажуть, міль її не любить.
Вишень цього року стільки, що всім вистачить, ще й сойкам залишиться. У мій сад вони прилітають у другій половині липня й хрумтять кісточками. Так приємно за ними спостерігати.
Та все ж, якщо чесно, вишня мене дістала. Її й сушила, точніше, в'ялила без кісточок у сушарці — для зимових вареників. Заморозила стільки, що не знаю, чи вмістяться абрикоси. Варення в сім'ї ніхто не любить, та, все ж, аби насолодитися кольором вишневої пінки, трохи зварила. Колір пінки невимовно гарний, має якийсь чаруючий магнетизм. Зізнаюся — все життя женуся за цим кольором, а він невловимий, як колір мрії. Не важливо, що в гардеробі немає такого відтінку. Варячи варення, так впиваюся очима в мереживну ароматну рожевість пінки, що вистачає до наступного літа.
Літо на те й літо, аби пограти з фарбами, веселковий спектр яких безмежний. Це допомагає й «взяти свою ноту», тобто увійти у форму й пожити собі на втіху, або набрати повітря чим більше і... зробити стрибок, наприклад, у нові творчі плани. Ось куди занесло — які такі плани, якщо спека не дає можливості по-справжньому вигуляти ідею, якщо бажані лише низькі жанри: холодний душ та купання в річці. До речі, вона у нас вже злегка цвіте, як завжди, в другій половині літа. Та нічого — якщо переконати себе, що це настій цілющих трав і водоростей, купання стає spa-задоволенням. Безкоштовним, до того ж. Жертв салонів постійно втомлює відчуття, що задоволення від процедур зникає швидше, ніж обіцяли при оплаті. А тут — все в дарунок. Купайся, закутуйся у водорості, після в душі працюй зі своєю підсвідомістю: молодець, мовляв що не поїхала до Європи. У Римі — за 40, у Туреччині — можеш опинитися на вулиці, якщо твій туроператор збанкрутував ще тоді, коли продавав путівку, десь підривають, десь повінь... Тут головне, аби власна підсвідомість не зрозуміла хитрість і не відчула справжню причину, а вона в тому, що все надто дорого. Ця сама підсвідомість краще за все працює, коли не знає, що вона на почасовій службі. ЇЇ треба ніби злегка примружити — і ось він, результат — стає комфортніше, нібито прохолодніше й проблеми марнотратства тебе оминають. Та й не варто забувати — те, що здається неприємністю, сьогодні, завтра може виявитися щастям. У зв'язку з цим, кожен повинен стати більш винахідливим. Немає коштів на салони, не біда. З тієї ж вишні можна зробити маску й на обличчя, і на тіло. Через 30 хвилин весь червоний від стиглого соку біжиш у садовий душ і, масажуючи тіло, змиваєш. Якщо ж крапелька соку потрапить з водою до рота — ще «кайфовіше». Сама себе переконала, що шкіра отримує таку потрібну вологу. Після цієї процедури — баба ягідка, ні, вишенька знову. До того ж, яка економія, від однієї цієї думки покращується колір обличчя. Ось так все літо — триває азартна багатоходова розвідка: чого ще такого не знаю, а знати варто було б.
Вперше перевірила на собі дію звичайнісінького скромняги — огірка. Просто поставила йому більш складне завдання, ніж лише красуватися в банках та ніжитися в салаті. Зараз процитую розумних фахівців, які стверджують, що огірок зовсім не овоч, а ягідка і що в ньому — ціла купа вітамінів (А, В, РР, В1, В2, В6) і мінералів. У ньому багато йоду, який любить щитовидка, судини, пам'ять; кальцію (волосся, нігті), кремнію і сірки (зуби та ясна); калію (геть зайву рідину з організму), накладені на обличчя зелені шкірки прекрасно зволожують шкіру й працюють із веснянками. Та все ж, моє відкриття — щоденний стакан огіркового соку протягом місяця. Проблемні зони завагалися й відступили — мінус один кг
Добре працює з чутливою шкірою такий рецепт: дві ст. ложки натертих огірків змішати з однією ст. ложкою вівсяних пластівців. Настояти суміш 20 хвилин. Нанести круговими рухами й масажувати п'ять-сім хвилин. Змиваєш і усміхаєшся сама собі. Молодець, огіркова ягідка, запам'ятаю її добро. До речі, вишню теж можна підключити до цієї композиції — поперемінно. Так приємно, що на твоїх власних забаганках ніхто не заробляє, а ти поступово прибираєш синдром міської очманілості.
Ось такий вийшов курортний роман із власним садом. Скільки виявляється хітів у ньому мешкає, варто приглядітися й до інших мешканців садово-городного світу, адже fresh — поняття найбільш гостросюжетне й бажане. Головне, фантазія має бути свіжішою за найстигліші овочі та фрукти — і будь-яку маску захочеться з'їсти. До того ж, при всій доступності так екзотично медитувати з масками hand made за настроєм.
По-справжньому літньому — хоча й звучить у ньому присмак печалі...
